31978 р. використовується основна Брюссельська митна номенклатура, яка стала підґрунтям побудови національних митних тарифів у сфері зовнішньоторговельних відносин близько 150 держав. Використання Брюссельської номенклатури значно спростило і здешевило облік зовнішньоторговельних операцій на національному рівні і надало можливість зіставлення митних тарифів окремих країн.

Разом з Конвенцією про створення РМС було підписано Конвенцію про оцінку товарів з митними цілями і Конвенцію щодо митної номенклатури. Основними завданнями ВМО є дослідження можливостей, митного співробітництва ft уніфікації митної практики держав-учасниць, підготовка проектів міжнародних митних угод і рекомендацій з питань міжнародних митних відносин.

Провідними функціями даної структури є: організація обміну інформацією щодо митного законодавства і митних процедур; врегулювання спорів, пов'язаних з тлумаченням діючих митних конвенцій; забезпечення більш високого ступеня нормалізації й уніфікації митних систем (ст. З Конвенції).

Комітет з оцінки товарів з митними цілями також почав свою роботу в 1960 p., і основна його діяльність спрямована на досягнення максимальної однозначності при оцінці товарів, спрощення ведення переговорів щодо митних тарифів і спрощення зіставлення зовнішньоторговельної статистики шляхом уніфікації бази для оцінки товарів. Комітет готує інформаційні збірники, в яких дає рекомендації з митної оцінки товарів. До функцій комітету входять порівняння і розповсюдження інформації відносно оцінки товарів у різних країнах, вивчення національних правил, процедур і практики окремих держав щодо використання Брюссельських принципів, вироблення рекомендацій РМС і країн-учасниць щодо збереження однозначності в тлумаченні і використанні принципів і єдиних стандартних процедур.

Постійний технічний комітет вирішує в основному питання, які стосуються безпосередньо митних процедур. Ним розроблено понад ЗО рекомендацій, у тому числі щодо налагодження співробітництва між митними адміністраціями, забезпечення одноманітності в практиці дозволів на безмитний імпорт, відшкодування або зменшення мита, полегшення міжнародного транспортування вантажів і туризму, використання рішень конвенцій, спрощення і узгодження митної документації І тощо. Одним із найважливіших документів, підготовлених Постійним технічним комітетом, є Міжнародна конвенція спрощення і гармонізації митних процедур, яку було прийнято в Кіото у 1973 р.

Для визначення стратегії розвитку митних служб у світі та їхніх завдань велике значення мала Декларація, прийнята на форумі UNCTAD у місті Колумбусі (Огайо, США). Текст цієї Декларації було підготовлено попередньо на форумі Всесвітньої митної організації і схвалено представниками кількох десятків митних служб на Симпозіумі ООН щодо проблем ефективності міжнародної торгівлі в 1994 р. Декларація містить такі основні рекомендації:*

мати власні стратегічні плани, погоджені із зацікавленими сторонами на урядовому і неурядовому рівнях;*

здійснювати контроль існуючих митних процедур щодо їхньої ефективності й актуальності. Внести зміни відповідно до міжнародних норм;*

максимально збільшувати застосу вання інформаційних технологій;*

забезпечити ефективне використання фахових можливостей працівників за допомогою аналізу ризику, профілювання і застосування техніки вибіркової перевірки і скерування на ідентифікацію пересилань з високим ризиком;*

впроваджувати нові інформаційні технології для полегшення роботи митниць, зокрема для підготовки митних процедур перед прибуттям товару;*

вивчати можливість розмитнення товару на підставі мінімуму інформації;*

вдосконалювати процес митного оформлення товарів поза митними службами за допомогою різноманітних урядових служб з погодженням дій цих служб;*

спростити процедуру визначення митної вартості товару, застосовуючи Кодекс митної оцінки (WTO);*

забезпечити застосування раціонального митного тарифу, що сприяло б зменшенню контрабанди;*

схвалити програми співпраці з іншими прикордонними службами, що грунтуються на взаємопорозумінні (програма MOD);*

забезпечити дотримання працівниками митниці етичних норм і правил службової поведінки;*

обмежувати застосування так званого контролю перед пересиланням (PSI), який здійснюють приватні фірми;*

застосовувати мінімальні стандарти щодо перевізників та митних агентів і вимагати від них професіоналізму;*

забезпечити прозорість і швидкий перебіг митного огляду, надаючи усім зацікавленим Інформацію про формальності, яких слід дотримуватися при перетинанні митного кордону;*

підвищувати рівень митного контролю і спростити процедуру митних відправлень, використовуючи електронні засоби зв'язку між країнами експорту та імпорту;*

забезпечувати достовірність статистичних даних;*

забезпечувати митні служби відповідним спеціальним обладнанням;*

надавати можливість навчатися і вдосконалювати фахові навички працівникам митниць з країн, що розвиваються;*

забезпечувати належну діяльність Всесвітньої митної організації.

Україна бере участь у 5 угодах (актах), підписаних на рівні Ради митного співробітництва, а саме:

1. Конвенції про створення РМС1950 р. (Україна бере участь з 1992 p.).

2. Митній конвенції про контейнери 1972 р.

3. Міжнародній конвенції про безпеку контейнерів 1972 р.

4. Митній конвенції про міжнародні перевезення вантажів з використанням книжки МДП 1975 р. (Україна бере участь з 1995 p.).

5. Конвенції ООН з боротьби із незаконним обігом наркотичних засобів та психотропних речовин 1988 р.

Положення деяких конвенцій фактично вже використовується Україною. Це, наприклад, Вантажна митна декларація, порядок і метод визначення митної вартості, режим функціонування митних складів.

Україна укладає угоди і з регіональними об'єднаннями. Так, 16 червня 1994 р. було підписано "Угоду про партнерство та співробітництво" з Європейським Співтовариством, де у статті 76 "Митниця" було зафіксовано, що метою спів* робітництва є забезпечення виконання усіх положень, що мають бути прийняті щодо торгівлі на основі взаємної вигоди та досягнення зближення української митної системи з митною системою Співтовариства.

Співробітництво, зокрема, передбачає:*

обмін інформацією;*

удосконалення методів роботи;*

запровадження єдиної номенклатури та єдиного адміністративного документа;*

взаємозв'язок між транзитними системами Співтовариства та України;*

спрощення перевірки та оформлення, які стосуються перевезення товарів;*

підтримку введення сучасних митних систем;*

організацію семінарів і навчальних циклів.

З угод, прийнятих у рамках СНД, на багатосторонній основі Україна підписала лише Правила визначення країни походження товарів від 24.09.1993 р.

Митні режими

З метою розвитку національного виробництва товарів і послуг митне законодавство встановлює різні умови переміщення через митний кордон товарів і предметів, які реалізуються через застосування визначених митних режимів.

Митний режим - це сукупність положень, які визначають статус товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон для митних цілей.

Товари і транспортні засоби переміщуються через митний кордон відповідно до їх митних режимів.

Митні режими виконують такі функції:*

встановлюють порядок переміщення товару через митний кордон залежно від призначення товару;*

визначають умови перебування його на/поза митною територією;*

встановлюють рамки, в яких може використовуватися товар;*

регламентують права та обов'язки особи, що переміщує товари;*

визначають вимоги до товару, що розміщується у даний конкретний режим. Митний кодекс містить загальний перелік видів митних режимів товарів і

транспортних засобів.

Митні режими поділяються на два види (рис. 18.1).

Затоновані режими означають, що при їх використанні митне оформлення вантажів не застосовується

У зв'язку з відсутністю на сьогоднішній день достатньої законодавчої бази на території України митних режимів реекспорту, реімпорту, відмови на користь держави, вільної митної зони, вільного складу, переробки під митним контролем та знищення, ці режими при митному оформленні вантажів не застосовуються.

Застосування митних режимів дозволяє митним органам однозначно визначати статус переміщуваних через митний кордон України транспортних засобів, товарів та інших предметів і контролювати виконання суб'єктами ЗЕД відповідних положень.

Відомості про митний режим зазначаються декларантом у вантажній митній декларації. Найменування та коди митних режимів наведено в табл. 8.1.

Рис.8.1. Види митних режимів

Таблиця 8.1

Найменування та коди митних режимів

№ з/п | Найменування митного режиму | Код

1 | Експорт | 10

2 | Реекспорт | 11

3 | Тимчасове ввезення (вивезення) | 31

4 | Випуск у вільний обіг (для вільного обігу) | 40

5 | Реімпорт | 41

6 | Переробка на митній території | 51

7 | Переробка під митним контролем | 52

8 | Переробка за межами митної території | 61

9 | Вільна митна зона | 71

10 | Магазин безмитної торгівлі | 72

11 | Вільний склад | 73

12 | Митний склад | 74

13 | Відмова на користь держави | 75

14 | Знищення | 76

15 | Транзит | 80

Суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності має право в будь-який час обрати будь-який митний режим або змінити його на інший, незалежно від характеру, кількості, країни походження або призначення товарів і транспортних засобів, якщо інше не передбачено митним законодавством.

Роль митних органів при цьому полягає в ухваленні рішення про можливість розміщення конкретного товару у митний режим, обраний декларантом, виходячи з наявної нормативної бази та економічної доцільності

При виборі митного режиму декларант повинен враховувати, що розміщення товарів в окремі митні режими обмежується часом.

Існують випадки неможливості розміщення товару у визначений режим, наприклад, коли особа, що переміщує товар, не має ліцензії (дозволу) на переробку товару на (поза) митною територією або під митним контролем.

Важливу роль відіграє також статус товару. Наприклад, у режим реекспорту можуть розміщуватись тільки іноземні товари, під режим реімпорту, навпаки - тільки вітчизняні товари, вивезені з країни у режимі експорту. Говорячи про зміну митного режиму, необхідно ще раз нагадати, що це - прерогатива особи, яка переміщує товари.

Водночас існують ситуації, коли зміна одного митного режиму на інший не припускається. Наприклад, якщо товар був розміщений у режим відмови на користь держави, зміна режиму на будь-який інший не відбувається. Характеристика митних режимів наведена у табл. 8.2.

Література

1. Коропецький І. С. Українські економісти XIX століття та західна наука. — К.: Либідь, 1993. —192 с.

2. Коуз Р. Фирма, рынок и право: Пер. с англ.