7 квітня 2001 року нарешті пройшла 6-та зустріч міністрів торгівлі у Буенос-Айресі, Аргентина. Для міністрів уже був підготований проект ФТАА, який після Третього саміту Америк у Квебеці, Канада, винесений на громадське обговорення на веб-сайті [29].

У Заключній заяві поки що останнього саміту в Квебеці у квітні 2001 року президенти країн дійшли згоди у:—

введенні принципу демократичності для участі та діяльності у ФТАА;—

фіксації травня 2002 року як дати початку переговорів, і січня-грудня 2005 року як останнього терміну завершення переговорів та ратифікації угоди національними парламентами;—

інструкції міністрів підготувати "міжамериканську демократичну хартію" в межах ОАД, щоб захистити представницьку демократію;—

підтримці зусиль для посилення та покращення міжамериканської системи захисту прав людини, боротьби з корупцією, гарантування незалежності судової системи та ін.

У жовтні 2002 року відбулась 7-ма зустріч міністрів у Кіто, Еквадор.

Проблематика створення ФТАА/ПЗВТ: латиноамериканський та північноамериканський підходи

Зрозуміло, що якщо Клінтонові дісталися в спадщину проблеми, не вирішені Бушем-старшим, то Буш-молодший має вирішувати завдання, не вирішені Клінтоном. Але Бушу-молодшому "перепало" дещо з нездійсненого і від батька — створення Панамериканської зони вільної торгівлі (ПАЗВТ, ісп. — Area de Libre Comercio de las Americas, ALCA, англ. — Free Trade Area of Americas, ФТАА). З "Ініціативою для Америк", що припускала створення єдиного економічного простору від Аляски до Вогненної Землі, Буш-старший виступив ще в 1990 році. У 1994 році на Першій зустрічі на вищому рівні в Майямі 34 глави держав Західної півкулі домовилися про створення ПЗВТ до 2005 року. Саме на цьому терміні й продовжують наполягати США і країни НАФТА — Канада і Мексика, тепер до них приєдналася і Чилі. Усі наступні роки підтвердили, що безмитна торгівля у поєднанні з іншими багатьма умовами лібералізації економіки викликають загальний інтерес. Мексиканський експорт у Латинську Америку в 1994—1997 роках зріс втричі. ЄС прагне підписати ще до 2005 року угоду про поступове скасування митних тарифів із блоком МЕРКОСУР (Бразилія, Аргентина, Уругвай і Парагвай та Чилі). Азіатська криза лише зміцнила інтерес США до стабільного та досить великого ринку демократичних країн Латинської Америки, що купують тепер в американців стільки ж, скільки і країни ЄС; Чилі з 14-мільйонним населенням купує в США більше, ніж мільярд громадян Індії; країни МЕРКОСУР купують американських товарів більше, ніж мільярдне населення КНР.

НАФТА і МЕРКОСУР об'єднаються, ПЗВТ відбудеться, незважаючи на величезні розбіжності (наприклад, у США з Кубою і Колумбією; при різних геостратегічних інтересах США і Бразилії). Усі сподіваються мати користь: США хочуть усунути азіатських і європейських конкурентів з Латинської Америки, скеровувати без мита свої товари; країни типу Бразилії — збільшити експорт своєї продукції до США, країни типу Белізу — ставити свою торгову марку на завезені азіатські товари і відправляти їх без мита від Аляски до Патагонії.

Ще до Другої континентальної зустрічі "у верхах" у квітні 1998 року в Чилі 34 міністри зовнішньої торгівлі визначили розміщення штаб-квартири ПЗВТ, що до 2005 року три роки знаходитиметься в Майямі, потім два — в Панамі, і останні два — у Мехіко. Всі основні рішення вже традиційно будуть прийматися на регулярних кожні 18 місяців (наприкінці 1999 року, усередині 2001, на початку 2003 і в середині 2005 років) засіданнях вищого органу — Ради міністрів зовнішньої торгівлі. У березні 1998 року в Хосе (Коста-Рика) 34 міністри домовилися про підтримку 10 постійних робочих груп (мита, інвестиції, сфера послуг, держзакупівлі, арбітраж, агропром, інтелектуальна власність, антидемпінг, малі підприємства, навчання зовнішньоторговельного персоналу), за кожну з яких відповідають одна з нижчезгаданих країн, відповідно: Колумбія, Коста-Рика, Нікарагуа, США, Чилі, Аргентина,

Венесуела, Бразилія, Ямайка, Перу. Домовилися, що питання праці й екології не входитимуть у майбутню Угоду. Міжамериканський банк розвитку (Banco Intenacional de Desarrollo-BID, IADB) зобов'язався підтримати дешевими кредитами економічні структури малих держав як компенсацію від можливого збитку від участі в ПЗВТ. Поточний переговорний процес до 2005 року будуть очолювати поперемінно представники Канади, Аргентини, Еквадору, а останні роки два співголови — представники Бразилії і США. Зустріч 34 міністрів у Хосе супроводжувалася цього разу IV форумом підприємців — режим функціонування ПЗВТ готується державними чиновниками при постійних консультаціях із представниками приватного сектора. Структура переговорного процесу, успішне функціонування 10 комісій і головного офісу ПЗВТ будуть забезпечуватися технічними зусиллями трьох таких міжнародних організацій, як ОАД (Організація американських держав), банк BID і CEPAL (Економічна комісія ООН для Латинської Америки і Карибських островів). До квітня 1998 року проблеми континентальної Угоди про свободу торгівлі обговорювалися на трьох зустрічах 34 міністрів зовнішньої торгівлі (Денвер, штат Колорадо, США; у Колумбії; у Белу Оризонте, Бразилія), на 13 зустрічах заступників міністрів і на понад 60 конференціях постійних робочих груп.

ПЗВТ 2005 року ґрунтується на діяльності ALADI (Asociacion Latinoamericana de Integracion), усі 11 держав-членів якої з 1990 року уклали між собою 10 Договорів про економічну взаємодоповнюваність (Acuerdos de Complementacion Economica), що дозволить цим країнам до 2007 року мати 100 % безмитний взаємний товарообіг. Штаб-квартира ALADI знаходиться в столиці Уругваю Монтевідео. У функції головного офісу входить, зокрема, встановлення розмірів збитку і відповідних компенсацій для країн-членів від зниження митних зборів.

Інтеграції країн півкулі сприяють і регулярні галузеві зустрічі перших осіб держав. Міністри фінансів 34 країн Північної та Південної Америк, за присутності глав усіх відповідних центрабанків і представників міжнародних фінансових організацій, зібрались на засідання в грудні 1997 року в Сантьяго (Чилі). Відзначивши низький обсяг кредитної допомоги банків підприємствам, міністри в загальній резолюції просили МВФ провести низку заходів для подолання нестабільності місцевих фінансових установ для уникнення повторної кризи внаслідок засилля міжнародних біржових спекуляцій (економічний спад 1995 року в Мексиці і Бразилії, збиток на кілька десятків млрд дол. у Бразилії в 1997 році).

BID щорічно проводить конференції всіх представників на місцях Міжамериканського банку розвитку (39-та зустріч проходила в березні 1998 року в Картахені, Колумбія). У 1998 році банк обробив і опублікував через Інтернет результати унікальної анкети, на 3 тисячі запитань якої відповіли міністри фінансів, директори центрабанків та інші фінансові керівники 29 країн континенту.

Профспілкові верхи країн півкулі 16—17 квітня 1998 року провели зустріч у Сантьяго (Чилі), за кілька годин до приїзду туди глав 34 держав американського континенту. Генеральні прокурори і міністри внутрішніх справ 25 країн півкулі визначали методи практичного співробітництва і досягнення однорідності процесуальних норм на зустрічі в листопаді 1997 року в Мехіко.

У грудні 1997 року у Ватикані Папа римський Іоанн Павло II провів спеціальну асамблею 297 єпископів американського континенту, що представляють 500 млн осіб, половину всіх католиків земної кулі, і задав її учасникам риторичні питання: чому навіть після п'яти століть євангелізації єдиний американський континент настільки роз'єднаний і чи не час прагнути до всеосяжної інтеграції; чому протестантські громади на півночі континенту живуть заможно, а католицький південь у всьому значно відстає від них; невже релігія визначає рівень економічного розвитку націй? Римський Священний синод виступив тоді з ініціативою посередництва між провідними світовими фінансовими організаціями і латиноамериканськими країнами з метою домогтися у них списання частини державних боргів до 2000 року.

Характерні регулярні зустрічі латиноамериканських опозиційних політичних діячів, серед яких чимало колишніх і майбутніх керівників вищого рівня, що засуджують неолібералізм із лівих і центристських позицій, критикують план США щодо інтеграції з Латинською Америкою; у документі "Консенсус Буенос-Айреса" від 29 листопада 1997 року пропонується: 1) спочатку подолати митні бар'єри між самими латиноамериканськими країнами і тільки потім інтегруватися з НАФТА; 2) створити механізм регулювання "припливу" через кордон портфельних інвестицій, що руйнують латиноамериканську економіку. Серед "підписантів" дуже багато кандидатів на майбутніх президентських виборах у Мексиці, Бразилії, Аргентині, Чилі.

Інтеграційні процеси на латиноамериканському континенті стимулюються необхідністю спільного використання гідроресурсів і електроенергії, запасів нафти і газу в трьох зонах: США, Мексика, Центральна Америка; Карибський басейн, Колумбія, Венесуела; південна частина Латинської Америки. Штаб-квартира ОЛАДЕ (Olade (Organizacion Latonoamericano de Energia)) розташовується в Кіто, Еквадор.

Організація американських держав. Відповідно до мандату і рекомендацій зустрічі у верхах 1994 року в Майямі глав 34 американських держав ОАД координує розробку сотень документів для встановлення в 2005 році зони вільної торгівлі на всій півкулі. Досягненням ОАД 1996 року можна вважати прийняття керівниками 33 держав в березні в Каракасі (Венесуела) методом консенсусу Міжамериканської конвенції проти корупції. Після багаторічних обговорень проблеми спільної боротьби з наркотиками і тероризмом, з нелегальною торгівлею зброєю й іншими транснаціональними злочинами ОАД рекомендувала владі всіх країн на американському континенті не чинити перешкод офіційній взаємній видачі злочинців, що перебувають у розшуку, і підозрюваних