Науково-технічний прогрес і науково-технічна революція

План

1. Сутність науково-технічного прогресу. 

2. Сутність науково-технічної революції. 

3. Перетворення науки на безпосередньо продуктивну силу. 

4. Література

Сутність науково-технічного прогресу.

НТП впливає на розвиток кожного елементу системи продуктивних сил. У найбільш, узагальненому вигляді поступальний характер розвитку науки і техніки виявляється в заміні технологічного способу виробництва, що базується на ручній праці, на технологічний спосіб виробництва, заснований на машинній праці, а його — на сучасний технологічний спосіб виробництва, оснований на автоматизованій праці.

Науково-технічний прогрес (НТП) — поступальний, органічно взаємопов'язаний розвиток науки і техніки, що зумовлює еволюційні та революційні зміни в межах технологічного способу виробництва, а опосередковано — зміни інших елементів економічної системи (організаційно-економічних відносин, економічної власності та господарського механізму), всієї сукупності суспільних відносин (соціальних, політичних, правових та ін.).

НТП як наслідок дії об'єктивних економічних законів і насамперед закону зростання потреб, закону усуспільнення виробництва і праці та інших поширюється передусім на систему продуктивних сил.

Сучасний НТП почався з промислової революції кінця XVIII — початку XIX ст., внаслідок якої утвердився новий технологічний спосіб виробництва. Ручна праця, яка переважала до цього перевороту, не вимагала глибоких теоретичних знань. Необхідний їх мінімум поступово накопичувався емпірично. Велика машинна індустрія, на противагу цьому, передбачала залучення до процесу виробництва нових сил природи (пари, електроенергії), що потребувало інтенсивного теоретичного розвитку нових наукових дисциплін (зокрема, механіки, математики, фізики, хімії та ін.). Унаслідок використання досягнень цих наук виникла сучасна промисловість, з'явились нові її галузі, технології, поглибився суспільний поділ праці. Свідченням органічного взаємозв'язку наукового і технічного прогресу стало створення у 1875 р. першої у світі наукової лабораторії в американській компанії "Дженерал електрик". Отримуючи постійний імпульс від машинного виробництва, наука, у свою чергу, генерує нові ідеї, розробки, які з часом втілюються у виробництво.

Закономірністю розвитку сучасного НТП є випереджаючий прогрес науки в системі "наука — техніка — виробництво". Зокрема, НТП — це фундаментальні й прикладні наукові дослідження, передусім у сфері природознавства; доведення результатів цих досліджень до науково-технічних розробок техніки і технології; створення нової техніки і вдосконалення існуючої, що супроводжується впровадженням досконаліших форм і методів організації виробництва; розширення сфери застосування нової техніки на споріднені, а згодом — на всі інші галузі народного господарства, що зумовлено тісною взаємозалежністю галузей внаслідок розвинутого сучасного поділу праці. Завдяки цьому відбувається поступальний розвиток науки, техніки (зокрема, технології та виробництва).

Чіткий поділ праці наявний і в процесі наукової діяльності, яку поділяють на фундаментальні, прикладні наукові дослідження та наукові розробки. Сферою фундаментальних наукових досліджень є відкриття законів розвитку матерії, суспільства і процесу мислення, кваліфікація явищ і процесів, їх прогнозування тощо. Прикладні наукові дослідження спрямовані на перетворення явищ і процесів, методів виробництва з метою господарського (комерційного) використання на виробництві або підприємстві. Вони здебільшого галузеві, формуються з прикладних виробничих наукових досліджень, проектно-конструкторських і дослідно-експериментальних робіт і е проміжною ланкою між наукою і виробництвом, пов'язують їх в єдине ціле. Наукові розробки передбачають систематичне використання результатів прикладних досліджень для створення нових машин і устаткування, джерел енергії, матеріалів тощо. Науковий персонал відповідно поділяють на дослідників, інженерів і техніків та допоміжний персонал, який обслуговує кожну з цих категорій.

Сучасний НТП розвивається в еволюційній та революційній формах. Еволюційна форма НТП — це поступове і часткове вдосконалення існуючої та впровадження нової техніки, предметів праці, еволюційний розвиток науки (без наукових революцій), відсутність промислових та інших революцій у межах технологічного способу виробництва. Така форма зумовлює еволюційні зміни у відносинах економічної власності, в господарському механізмі, поступово забезпечує вдосконалення інших підсистем суспільних відносин. Революційна форма НТП означає докорінні, суттєві зміни в розвитку науки, техніки, людини-працівника, предметів праці, інших елементів системи продуктивних сил і техніко-економічних відносин. Обидві форми органічно пов'язані. Поступові кількісно-якісні перетворення в межах еволюційної форми є передумовою кардинальних змін у межах технологічного способу виробництва, наукових, промислових революцій, НТР, різних її етапів. Так, НТР, що почалася у 50-ті роки XX ст., у 70-ті роки вступила в якісно новий етап свого розвитку, пов'язаний з мікропроцесорною, біотехнологічною революцією.

За даними ЮНЕСКО, інженерно-науковий потенціал (як важлива складова частина НТП) в Україні наприкінці 80-х років становив 6,5 % світового інженерно-наукового потенціалу. Така оцінка спиралась на кількісні показники: науково-технічна діяльність проводилася у 1900 наукових установах, організаціях і підприємствах, а кількість осіб, зайнятих нею, сягала майже 500 тис, з них 6,5 тис. — доктори наук і майже 60 тис. — кандидати наук, що становило 5,4 % всього працездатного населення України (у США цей показник становив 6,4 %). Проте вітчизняний науковий потенціал розвивався дещо відокремлено від технічного. Це засвідчило низьке впровадження наукових результатів у виробництво (лише 0,6 % таких результатів впроваджувалось на п'яти і більше підприємствах, менше 20 % — на трьох-чотирьох і 80 % — на одному), значне фізичне (майже 60 %) і моральне (до 90 %) зношування основних фондів, незначну кількість комп'ютерів, промислових роботів, верстатів з цифровим програмним управлінням тощо. Наприкінці XX — на початку XXI ст. ситуація погіршилася.

Еволюційний розвиток НТП не обмежується кількісними змінами, а передбачає і певні якісні зрушення, які спільно готують основу для кардинальних сутнісних перетворень. В умовах НТР зв'язок між наукою і технікою стає такий тісний, що наука перетворюється на безпосередню продуктивну силу, стає найдинамічнішим елементом у системі "наука — техніка — виробництво". Водночас еволюційна форма НТП здійснюється здебільшого в межах панівного технологічного способу виробництва, готує ґрунт для переходу розвинутого технологічного способу виробництва — в інший, розвинутіший. Але цей перехід відбувається внаслідок НТР.

Сутність науково-технічної революції.

Термін "НТР" уперше ввів у науковий обіг англійський учений Дж. Бернал наприкінці 50-х років XX ст. У радянській науковій літературі (філософській, економічній та ін.) налічувалося до 180 визначень сутності НТР. У 90-ті роки XX ст. цій проблемі стали приділяти значно менше уваги. Найчастіше сутність НТР українські і російські економісти визначають як якісний стрибок у розвитку продуктивних сил суспільства1, як їх докорінне якісне перетворення2, як "докорінне перетворення сфери виробництва і сфери послуг, ...перехід до якісно нового етапу розвитку економіки", як "принципову якісну зміну становища людини у виробництві"4. У багатьох підручниках з економічної теорії говориться лише про науково-технічний прогрес, а значення НТР як сучасної форми такого прогресу взагалі ігнорується.

Наведені визначення НТР мають такі недоліки:

1) методологічно некоректно НТР підведено під якісні перетворення замість сутнісних;

2) не застосовано принцип суперечності, що робить такі визначення поверховими;

3) НТР помилково розповсюджується на всю економіку, а отже, на суспільну форму продуктивних сил, тоді як вона здійснюється лише в межах технологічного способу виробництва;

4) зміни в одному з елементів (у становищі людини у виробництві) видано за ціле;

5) нехтування дослідженням НТР не дає змоги дослідити зміни, які відбуваються понад 40 років у розвитку продуктивних сил розвинутих країн, а отже, і у тих кількісно-якісних зрушеннях, котрі здійснюються внаслідок цього у відносинах економічної власності.

Для того щоб обґрунтувати найкоротше визначення сутності НТР, слід з'ясувати революційні зміни, які відбулися в техніко-економічних відносинах. Такі зміни виявляються, зокрема, в тому, що в межах суспільного поділу праці починає домінувати розвиток одиничного поділу праці, у тому числі на інтернаціональній основі. Отже, науково-технічна революція — це революційні зміни у взаємодії людини і природи, а також в системі продуктивних сил і техніко-економічних відносин (тобто технологічного способу виробництва). Це визначення синтезує радикальні зміни усього технологічного способу виробництва, але не розкриває комплексної сутності НТР, бо не охоплює її основні ознаки, кожна з яких теоретично відображається певними техніко-економічними категоріями.

НТР можна також розглядати як процес діалектичного поєднання наукової і технічної революції. Наукова революція почалась ще наприкінці XIX — на початку XX ст. як наслідок вивчення структури матерії, різних видів випромінювання, відкриття елементарних частинок (електрона та ін.), вивчення створення нових хімічних елементів, теорії відносності. Коли на основі цих та інших відкриттів були побудовані ядерні реактори, лазери, ЕОМ (комп'ютери), космічні апарати, наукова й технічна революції злилися.

Системна суть НТР розгортається в таких її основних ознаках:

1. Перетворення науки у безпосередню продуктивну силу. Закономірністю розвитку науки є те, що її прогрес у певний проміжок часу залежить від знань, успадкованих від попередніх поколінь, а натепер — і від засвоєння, активної адаптації набутих в інших країнах наукових знань, від інтернаціоналізації науки. Функцію безпосередньо продуктивної сили наука виконує насамперед традиційним шляхом, тобто через механізм реалізації наукових винаходів у машинах, робочій силі, предметах праці та інших елементах продуктивних сил, а також — перетворенням науки на самостійний фактор виробництва, на відносно самостійну рушійну силу економічного прогресу.

2. Кардинальні зміни в техніці — штучно створені засоби праці, які посідають проміжне місце у