названих об'єктів власності чітка матеріально-речова визначеність відсутня у ноу-хау, оскільки, крім креслень, проектів, схем, методик, формул, техніко-економічних обґрунтувань тощо (яким властива така визначеність), до ноу-хау належить усна інформація, навики роботи тощо. З якісного боку — це відносини економічної власності, які виникають і розвиваються між людьми з приводу привласнення різних об'єктів інтелектуальної власності у всіх сферах суспільного відтворення. Теоретичним виразом інтелектуальної власності є певна підсистема економічних категорій (інтелектуальна праця, засоби інтелектуальної праці, ціни на товари та послуги інтелектуальної власності тощо).
Важливим структурним елементом інтелекту нації є етнічний інтелект, тобто механізм відбору талантів, творчої взаємодії, спілкування людей та ін. Розвиток інтелектуальної власності, етнічного потенціалу залежить від наявності і ступеня розвитку відповідних інститутів — навчальних закладів, наукових установ і організацій, їх здатності підбирати і виховувати відповідний контингент тощо.
Інтелект нації відображають нині передусім патенти, ліцензії тощо як концентрація об'єктів інтелектуальної власності.
Одним з першочергових заходів для створення інтелектуальних інституційних структур є прийняття науково обґрунтованих законодавчих актів. Наприклад, у США сферу інноваційної діяльності регламентують більше 400 нормативних документів лише на федеральному рівні. Щоб сформувати таку правову базу в Україні, необхідно насамперед визначитись з технологічною моделлю суспільного виробництва на близьку та віддалену перспективи — перші десятиліття третього тисячоліття. Технологічна модель охоплює дані про перспективи розвитку технологічного способу виробництва, що ґрунтується на автоматизованій праці; зменшення питомої ваги технологічного способу виробництва, основаного на ручній та машинній праці; характеристику основних параметрів перспективних технологій, що виникають на базі фундаментальних відкриттів (лазерні, плазмові, мембранні та ін. ). Їм властива маловідходність, зростання продуктивності у десятки разів, висока якість продукції, екологічна чистота тощо.
Невід'ємними складовими майбутньої моделі технологічного способу виробництва є перспективи розвитку науки, техніки, предметів праці, використовуваних людьми сил природи (використання ядерної та термоядерної енергії), працівника та процесу праці (інтелектуалізація, збагачення змісту тощо). В Україні такою моделлю не аргументовано названа інноваційна, хоча реальних передумов для її втілення не створено, про що свідчить те, що частка виготовлених у 2002 р. нових товарів становила всього 0,1%, що приблизно в 100 разів менше, ніж у розвинутих країнах, а економічне зростання у 2003 р. досягнуто здебільшого за рахунок експортних галузей паливно-сировинної групи.
Така еволюція об'єктів власності зумовлює принципові зміни в людині економічній (людині-працівнику і людині-власнику) і у товарі робоча сила. Оскільки її носієм все частіше стають найкваліфікованіші працівники, тобто робоча сила стає інтелектуально та інформаційно-насиченою, то її відчуження від власності на засоби виробництва і створений продукт дещо послаблюється, набуває якісно нової форми, а його традиційні форми модифікуються і певною мірою заперечуються.
Література
1. Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку / За ред. В. М. Гейця. — К.: Ін-ст. екон. прогнозув.; Фенікс, 2003. — 1008 с.
2. Економічна енциклопедія: У 3 т, / Редкол.: ...С. В. Мочерний (відп. ред) та ін. — К,: ВЦ -Академія". 2000—2002.
3. Економічний словник-довідник / За ред. С. В. Мочерного. — К.: Феміна. 1995. — 368 с
4. Жбанкова И. И. Философские принципы в научном познании. — Минск, 1974.
5. ЗагородніЙ А. Г., Вознюк Г. Л., Смовженко Т. С. Фінансовий словник. — К,: -Знання-. 2000. — 587 С
6. Задоя А. А., Петруня Ю. Е. Основы экономической теории. — М.: "Рубари", 2000. — 479 с
7. Иноземцев В. Л. За пределами экономического общества. — М., 1998.
8. Иноземцев В. Л. К теории постэкономической общественной информации. — М., 1995.
9. Исследования по общей теории систем. — М„ 1969.
10. Історія економічних учень / За ред. Л. Я. Корнійчук, Н. О. Татаренко. — К.: КНЕУ, 1999. — 564 с
11. Історія економічної думки. — К.: Фенікс, 1996. — 412 с.
12. Канторович Л. В. Оптимальные решения в экономике. — М.: Наука, 1972.
13. Кейнс Дж. М. Избранные произведения. — М.: Экономика. 1993.
14. Ковальчук В., Сарай М. Економічна думка минулого і сьогодення: