Організаційно-правові форми підприємств та принципи їх діяльності

План

1. Організаційно-правові форми підприємств та принципи їх діяльності

2. Корпорації. 

3. Література

Підприємство як категорія права. Підприємство як економічна категорія фігурує у різних правових формах і є предметом дослідження права, що передбачає його характеристику в юридичному аспекті. Так, в "Юридичному словнику-довіднику" підприємство визначено як "юридична особа, яка здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання прибутку". Проте наведене визначення є здебільшого економічним, а з точки зору права в ньому фіксується лише такий аспект, як юридична особа. Цю характеристику доповнюють такі додаткові правові ознаки підприємства, як наявність самостійного балансу, розрахункового рахунку в банку, товарного знака, печатки, статуту (на підставі якого воно діє), належність майна, порядок створення і реєстрації та інші.

Вітчизняні економісти наводять не лише визначення економічної сутності підприємств, але і його правові характеристики. Так, у підручнику за редакцією Г. Климка стверджується, що згідно з чинним в Українській державі законодавством, "підприємство — самостійний господарюючий статутний суб'єкт, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу)". Це визначення неістотно відрізняється від наведеного вище, в ньому домінує економічна характеристика підприємства.

Правовий аспект сутності підприємства переважає в багатьох визначеннях західних науковців. Так, німецький вчений Л. Еннекцерус у "Курсі німецького цивільного права" стверджує, що "підприємство — це сума речей, прав або фактичних відносин (можливості, добра воля), які через посередництво суб'єкта прав (підприємця) зв'язані в організаційну єдність". Водночас у німецькій правовій науці дістало визнання (а через неї і в інших країнах) визначення підприємства як певного майнового комплексу, що охоплює матеріальні та нематеріальні елементи і виступає тільки як об'єкт права. Такий майновий комплекс належить підприємцю, індивідуальному або об'єднаному з іншими підприємцями в торговельне товариство, яке управляє цим майном. Отже, у правових дефініціях підприємство охарактеризовано насамперед як сума речей і права, як певний майновий комплекс, яким управляє підприємець, тобто виокремлено об'єкти і суб'єкти права.

Підприємство (з правової точки зору) — майновий комплекс як об'єкт права, яким володіє, розпоряджається і користується індивідуальний підприємець або невелика група осіб, які несуть повну відповідальність.

У законодавчій і виробничій практиці підприємство як майновий комплекс стає предметом купівлі-продажу, оренди і застави. До майнового комплексу належать засоби і предмети праці, вироблені товари, патенти, зразки нових товарів, товарні знаки, угоди про ліцензію та оренду частини устаткування, приміщень та ін. Якщо підприємство продається іншому підприємцю, то, згідно із законами США, Франції, до майнового комплексу не включаються борги і вимоги; у Німеччині і Швейцарії підприємство продається разом з боргами і вимогами.

Основними організаційно-правовими формами підприємств у розвинутих країнах є корпорації, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства повні і командитні та ін. При їх характеристиці неможливо відмежуватись від економічних аспектів, тим паче, що організаційні форми входять у структуру економічних відносин.

Корпорації.

Статусу корпорації набувають великі, середні і навіть частина дрібних підприємств. Це зумовлено практикою оподаткування, намаганням цих підприємств ухилитись від сплати частини податків. Так, якщо індивідуальні капіталістичні підприємства і партнерства оподатковуються за ставками індивідуального подохідного податку, то корпорації сплачують податок з прибутку. Величина ставок податків на прибуток нижча (нині максимальна ставка останнього становить у США 34 %, а максимальна ставка особистого подохідного податку — 39,6 %). Крім того, корпорації мають пільги при оподаткуванні.

Корпорація (як організаційно-правова форма підприємства) — колективна форма капіталістичних підприємств, які існують у формі акціонерних товариств відкритого і закритого типів з обмеженою відповідальністю.

Законодавство гарантує право корпорації на вічне існування незалежно від зміни складу власників акціонерного капіталу. При банкрутстві або неплатоспроможності корпорація відповідає за своїми зобов'язаннями лише своїм майном. На відміну від цього індивідуальні компанії і партнерства відповідають за свої зобов'язання не тільки власним майном, а й майном власників. Тому, корпорація — це товариство з обмеженою відповідальністю, що також є важливим стимулом для дрібних і середніх підприємств обирати такий юридичний статус. Водночас невигідною особливістю корпорації як юридичної особи є зобов'язання подавати публічну звітність, від якої звільнені індивідуальні власники та інші (неакціонерні) види торгових товариств.

Отже, зважаючи на правовий статус, в юридичній літературі корпорацією називають будь-які союзи та організації, створені з метою захисту привілеїв їх учасників у процесі здійснення певної діяльності. Тому корпораціями вважають і деякі види профспілкових об'єднань (наприклад, корпорація адвокатів). За феодального способу виробництва корпораціями називали середньовічні ремісничі цехи, купецькі гільдії тощо.

У 1904 р. у США корпораціям належало 23,6 % загальної чисельності підприємств, на яких було зайнято 70,6 % працівників, обсяг виробництва дорівнював 10,9 млрд дол., що становило 73,7 % загального обсягу. У1939 р. налічувалось 470 тис. корпорацій (26,2 % загальної кількості підприємств), а їх частка у сукупній виручці від продажу товарів і послуг сягала 77 %. Кількість індивідуальних власників тоді становила 1052 тис, партнерств — 271 тис. У 1996 р. в США налічувалось 23 240 тис. підприємств, у тому числі 16 424 тис. індивідуальних, 1654 тис. партнерств і 4631 тис. корпорацій. Індивідуальні власники володіли 5,1 % загальної валової виручки, партнерства — 6,2 %, корпорації — 88,8 %. Отже, за 1939—1996 рр. кількість індивідуальних підприємств зросла на 15 372 тис, партнерств — на 1283 тис, корпорацій — на 4161 тис. Водночас частка корпорацій у сукупній валовій виручці зросла з 77 % до 88,8 %, а партнерств та індивідуальних власників зменшилась.

Переважна кількість корпорацій за розмірами є дрібними та середніми підприємствами. Серед 4631 тис. корпорацій США у 1996 р. монополіями (в тому числі олігополіями) було приблизно 2000 підприємств, акції котрих котируються на фондових біржах. Проте домінують серед них перші 500 корпорацій, списки яких щорічно публікує впливовий американський журнал ділових кіл США "Форчун". Їх склад змінюється. Так, у 2001 р. із лістінга (список акцій, що вноситься на котирування на Нью-Йоркській фондовій біржі) було виключено 214 корпорацій. Якщо на початку XX ст. майже половина загального виробництва була зосереджена на 0,01 % загальної кількості підприємств, то у 1996 р. на 0,003 % від усієї кількості підприємств припадало більше половини сукупного виробництва США. Гігантами тоді вважали корпорації з обсягом виробництва в 1 млн дол. і більше, а нині підприємство з обсягом до 2 млн дол. є малим. У 1996 р. налічувалася 841 корпорація з оборотом понад 1 млрд дол., 80 — партнерств, 71 — індивідуальне підприємство.

Юридичний статус корпорацій, значні обсяги виробництва, ускладнення управління, розсіювання акціонерного капіталу та інші фактори зумовили необхідність залучення професіональних менеджерів до управління ними. Проте реальний контроль над діяльністю корпорацій здійснюють власники значних пакетів акцій, серед яких є і невелика кількість менеджерів вищої ланки.

Література

1. Основы внешнеэкономических знаний / Под ред. И. П. Фаминского. — М., 1990.

2. Основы предпринимательской деятельности. — М.: Финансы и статистика, 1994.

3. Основы экономической теории. Политэкономия: Учебник / Под ред. Д. Д. Москвина. — М.: "Эди-ториал УРСС", 2001. — 527 с.

4. Основы экономической теории: политэкономический аспект: Учебник / Под ред. Г. Н. Климко. — 3-е изд. — К.: "Знання-Прес", 2001.

5. Пезенти А. Очерки политической экономии капитализма: В 2 т. — М., 1976.

6. Піндайк Р. С, Рубінфелд Д. Л. Мікроекономіка: Пер. з англ. — К.: Основи, 1996.

7. Политическая экономия: Словарь / Под ред. О. И. Ожерельева и др. — М.: Политиздат, 1990.

8. Пригожий И. Р., Стенгерс И. Порядок из хаоса. — М., 1986.

9. Райзберг Б. А., Лозовский Л. Ш., Стародубцева Е. Б. Современный экономический словарь. — М.: ИНФРА-М, 1997. — 494 с

10. Рибалкін В. О., Лазня I. В. Теорія власності. — К.: Логос, 2000. — 280 с. Роль держави у довгостроковому економічному зростанні / За ред. Б. Є. Кваснюка. — К.: 1н-т екон. прогнозує. — Харків: Форт, 2003. — 424 с.

11. Сажина М. А., Чибриков Г. Г. Экономическая теория. — М., 1998.

12. Сакс Дж., Пивоварський О. Економіка перехідного періоду. Уроки для України. — К.: Основи, 1996.

13. Самуельсон П. Економіка. — Львів: Світ, 1993. — 496 с.

14. Світова економіка: Підручник / За ред. А. С. Філіпенка. — К., 2000.