технічно переозброїти металургійні підприємства, впровадити нові потужності, розробити нове покоління машин безперервного розливання сталі, модернізувати прокатне устаткування;—

розвинути агропромисловий комплекс, налагодити виробництво техніки для фермерських господарств, для переробки шкірсировини тощо;—

провести конверсію оборонної промисловості, перевести її на масове виробництво високоякісних конкурентоспроможних товарів на базі розукрупнення (подрібнення), демонополізації й приватизації підприємств;—

розвинути сучасну систему телекомунікацій, забезпечити надійний телефонний зв'язок між країнами Причорномор'я, розбудувати волоконно-оптичну лінію зв'язку між Туреччиною, Болгарією, Румунією й Україною;—

провести кооперацію у розвитку уніфікованої митної системи країн регіону, створити повноцінну систему багатосторонніх розрахунків і у подальшому організувати Чорноморський платіжний союз;—

підтримувати співробітництво країн Причорномор'я у процесах приватизації, підприємництва, зміцнення малого і середнього бізнесу.

У межах ЧЕС розробляються стратегічно важливі транспортні проекти, які передбачають об'єднання енергосистем країн регіону в єдине кільце, формування системи транспортування енергоносіїв. Заслуговують на увагу проекти створення Євроазіатської магістралі та Чорноморської кільцевої автостради. Ці проекти сприятимуть розвитку співробітництва між новими економічними угрупованнями держав Європи та Азії (ЄС, ЦЄІ, ЧЕС, ОЕС).

Програма ТКАСЕСА була започаткована на конференції, що відбулась у Брюсселі в травні 1993 року за участю міністрів торгівлі й транспорту Вірменії, Азербайджану, Грузії, Казахстану,

Киргизії, Таджикистану, Туркменістану й Узбекистану. На конференції було погоджено заснування нового міжнародного транспортного коридору для розвитку торговельно-економічних зв'язків між Європою, Південним Кавказом і Центральною Азією — TRACECA (Transport Corridor Europa — Caucasus — Central Asia). Європейський Союз заснував відповідний проект підтримки коридору TRACECA в рамках програми технічної допомоги для нових незалежних держав ТАСІС. Протягом 1996—1998 років до TRACECA приєдналися Монголія, Україна і Молдова, а в березні 2000 року на засіданні першої Міжурядової комісії в м. Тбілісі, що проходило в рамках Основної багатосторонньої угоди про міжнародний транспорт з розвитку коридору Європа — Кавказ — Азія, Болгарія, Румунія і Туреччина теж офіційно звернулися до Європейської комісії щодо приєднання до програми TRACECA [11, с. 46].

Найважливішою віхою в розвитку програми TRACECA став історичний за своїм значенням бакинський саміт 8—9 вересня 1998 року. Його ключовою подією стало підписання главами держав і урядів 12 країн Основної багатосторонньої угоди про міжнародний транспорт з розвитку коридору Європа — Кавказ — Азія (TRACECA). Ця угода на сьогодні ратифікована всіма її учасниками.

Основною угодою було покладено початок інституціоналізації програми TRACECA, засновано нову міждержавну організацію — Міжурядову комісію (МК) TRACECA, що складається з представників урядів сторін угоди і Постійного секретаріату МК, котрий має резиденцію в м. Баку. В усіх країнах — учасницях угоди було сформовано національні урядові комісії, покликані підтримувати активність держав у реалізації програми TRACECA. З 1993 року за програмами TRACECA було реалізовано 46 проектів (33 технічних і 13 інвестиційних) на загальну суму понад 100 млн євро (понад 50 % від загального бюджету становили інвестиційні проекти) [11, с. 47].

Серед найважливіших ініціатив Міжурядової комісії TRACECA — введення так званої системи Віза TRACECA, що на початковому етапі передбачає спрощення адміністративних процедур, пов'язаних із проходженням транзитних вантажів і супроводжуючих осіб на прикордонно-митних переходах у країнах-учасницях програми; встановлення єдиної інформаційної системи "Гаряча лінія TRACECA" на допомогу перевізникам.

На Другій Міжнародній чорноморській транспортній конференції, яка відбулася в березні 2002 року в Києві, було підписано Меморандум про взаєморозуміння щодо спрощення автомобільних перевезень вантажів у регіоні ЧЕС та закладено основи для вирішення цілого комплексу проблем.

Дещо для створення належної інформаційної інфраструктури регіону вже зроблено. Втілюється проект волоконно-оптичного зв'язку ІТУР (Італія — Туреччина — Україна — Росія). За цим проектом передбачається підключення до євроазіатського кабелю, що веде із Західної Європи до Японії та Кореї. Почала діяти підводна Чорноморська волоконно-оптична система зв'язку: Вар-на — Одеса — Новоросійськ — Поті. Система інтегрована у міжнародну телекомунікаційну систему TEL (транс'європейські лінії), що сполучає країни Європи, Близького і Середнього Сходу.

Проробляється також ініціатива РФ щодо співробітництва з питань попередження і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру. Важливі кроки передбачається здійснити країнами ЧЕС у боротьбі з організованою злочинністю, наркобізнесом, тероризмом, нелегальною торгівлею зброєю.

Специфіка регіону та орієнтація його держав на економічні перетворення й інтеграцію у європейські структури зумовлюють ряд проблем, від вирішення яких залежить як подальша діяльність об'єднання, так і збереження його як такого.

Для вирішення численних завдань ЧЕС надзвичайно плідною є розбудова інформаційної взаємодії між країнами регіону. Перехід до інформаційного суспільства характеризується різким зростанням частки у ВНП галузі інформаційних послуг. Суспільство стає все більш інформаційно відкритим, а наявність глобальних телекомунікаційних мереж дозволяє практично організовувати і надавати інформаційні послуги без урахування кордонів. Створюються сприятливі можливості для відсталих країн вирівняти своє становище.

Індустрія інформаційних послуг здатна оздоровити економіку і забезпечити стабільність у державах регіону. Необхідною умовою для цього є створення і розвиток сучасної інформаційної інфраструктури держав, що сприятиме надійності та стабільності зв'язків у регіоні, забезпечить інтеграцію в європейський і світовий простір. До структури входять такі системи, як інформаційні

(телекомунікаційні), вироблення засобів виробництва інформаційних продуктів, накопичення і зберігання інформації, первинного обслуговування елементів інфраструктури та підготовки кадрів.

Важливим питанням, невирішеність якого заважає розвитку інформаційного співробітництва в регіоні, є певні елементи напруження у стосунках між країнами-учасницями. Через те, що сьогодні регіон є точкою зіткнення інтересів впливових світових геополітичних сил, проблема забезпечення захисту інформаційного простору в цих державах є надзвичайно актуальною. Контроль та захист інформаційного простору (сукупності інформаційних потоків національного й іноземного походження на території конкретної держави) є однією зі складових системи забезпечення національної безпеки (охорони основних засад існування нації -ідентичності, пам'яті, менталітету, створення умов для реалізації життєво важливих стратегій нації, її самозбереження).

В інтересах регіону було б визначитися зі своїми пріоритетами у глобальному масштабі та поєднати зусилля у протистоянні інформаційному тиску розвинених країн Заходу. У колишніх республіках СРСР відбувається ще й інформаційна експансія Росії. Конфронтація між країнами регіону, частково інспірована ззовні, не сприяє атмосфері довіри і співробітництва. Поступова інтеграція країн ЧЕС у світовий телекомунікаційний простір дозволить ліквідувати інформаційний відрив від світового суспільства. Щоб протистояти останньому, слід пропонувати власну, чітко продуману інформаційну картину світу та міжнародний імідж держав, сформовані на основі національних інтересів та пріоритету високорозвиненої духовної сфери.

Інтереси України у розвитку чорноморської інтеграції

Модернізуючи власну економіку, Україна шукає шляхи для кооперації, формування рівноправних, вигідних партнерських відносин з країнами регіону. Система ЧЕС для України є важливим елементом у розвитку стратегії довгострокового співробітництва з країнами Сходу. Регіон Причорномор'я в геополітичному відношенні надзвичайно важливий для України як з погляду її економічних інтересів (розв'язання проблеми енергоносіїв, збільшення обсягів зовнішньої торгівлі, чіткої роботи транспортних комунікацій), так і з позицій національної безпеки держави. Для нашої країни велике значення мають широкомасштабні комунікаційні проекти в рамках ЧЕС з будівництва кільцевої автомагістралі навколо Чорного моря та цілої системи магістральних трубопроводів для транзиту нафти й газу з Центральної Азії, Закавказзя, Близького та Середнього Сходу в Європу. Досить сказати, що використання території України дає можливість більше ніж удвічі скоротити довжину шляху транспортування нафти з регіону Близького Сходу (через Туреччину та Чорне море) в Європу.

У субрегіональному вимірі за Україною залишається статус великої регіональної держави зі значним потенціалом. Як стратегічний транзитний маршрут у паливно-енергетичному та сировинному забезпеченні Західної Європи Україна стає місцем регулювання глобальних геоекономічних інтересів. Для неї дуже важливо працювати над створенням сприятливих умов транзиту сировинних та енергетичних ресурсів через свою територію одночасно з розробкою альтернативних шляхів їх транспортування. Як спадкоємниця частини інтересів, цілей і проблем колишнього СРСР, зокрема в Чорноморському регіоні, Україна має відігравати значну роль в організації тут нової системи порядку. Для неї є життєво важливим влагодження конфліктних ситуацій на Балканах, у Придністров'ї, в Кавказькому регіоні, рівноправне партнерство з Польщею, Туреччиною та РФ як потужними регіональними лідерами в цій частині світу.

З 1992 року Україна, внаслідок своєї непослідовної політики, не тільки не використала реальну можливість посісти провідне місце серед найбільших транспортерів "великої нафти" регіону, а й ризикує бути загалом виключеною з цього процесу. Тим часом РФ активно розбудувала свої транспортні коридори в обхід України (Ямал — Польща — Європа, Баку - - Новоросійськ) і активно й жорстко діяла, відстоюючи свої національні інтереси. В результаті Україна залишається енергетично блокованою з усіх боків, значною мірою втрачає економічні засади свого суверенітету і геополітичну цінність для Заходу. Час спливає дуже швидко. Якщо незабаром не буде прийнято радикальних рішень, то Україна може назавжди залишитись задвірком Європи і країною невикористаних можливостей з енергетичним зашморгом РФ на шиї [12].

Геополітичне становище