Стосовно України причорноморське співробітництво слід розглядати у вузькому і широкому розумінні. У вузькому передбачається співробітництво територій, які безпосередньо прилягають до Чорного моря і в господарському відношенні тісно з ним пов'язані. Цей рівень регіонального співробітництва сягає корінням у колишню прикордонну і прибережну торгівлю. У ширшому розумінні йдеться про залучення до причорноморського співробітництва всього економічного простору України. Базисом для такого регіонального співробітництва є урізноманітнення напрямів і зростання гнучкості підприємницької діяльності по всій країні. На цьому рівні мають бути визначені загальні принципи інтеграційного співробітництва, розроблені й введені вдію відповідні закони, що регулюють поведінку юридичних і фізичних осіб у зовнішньоекономічній сфері, зокрема, й економічні механізми заохочення регіонального співробітництва.

Найбільшу зацікавленість до здійснення чорноморської інтеграції висловлювали місцеві органи влади територій, які прилягають до Чорного моря. Але для поглиблення інтеграції їм необхідно збільшити в своїх регіонах виробництво експортних товарів, яке повинно перевищувати середній український рівень. Органи місцевої влади мають усіляко сприяти пожвавленню процесу чорноморської інтеграції через активне залучення банківських структур до реалізації значних проектів у галузі промисловості, транспорту, телекомунікації!, туризму, охорони навколишнього середовища. Роль місцевих органів управління у формуванні зони економічного співробітництва може також посилитися завдяки створенню асоціації або союзу чорноморських портів та регіонів.

Україна виявляє зацікавленість у реалізації в рамках ЧЕС проектів щодо модернізації нафтопереробних заводів, створення нових потужностей, зокрема терміналів на берегах Чорного моря для прийняття нафти і газу, здійснення наукових досліджень з іноземними фірмами щодо використання нетрадиційних джерел енергії, технічного переозброєння металургійних підприємств та багатосторонньої програми виробництва електронної техніки для різних галузей народного господарства.

У ЧЕС слід бачити передусім важливий міжнародно-правовий інструмент розвитку всього спектра відносин між країнами регіону. В більш широкому загальноєвропейському контексті ЧЕС достатньо обґрунтовано розглядається Україною як механізм взаємодії державних та підприємницьких структур, який повинен забезпечити розвиток співробітництва країн-учасниць з ціллю повноцінного входження в економічний та правовий простір континенту. Саме цим критерієм і слід оцінювати ефективність діяльності ЧЕС та корисність участі в ньому України.

Окремі ініціативи України в рамках ЧЕС досить важливі і повинні бути віднесені в актив її зовнішньої політики. Разом з тим, масштабність та стратегічне значення цих ініціатив явно не адекватні завданню підвищення ролі та місця України в системі ЧЕС та його діяльності. Як найбільша держава серед учасників ЧЕС з позиції їх потенційних економічних можливостей, Україна повинна рішуче виступати з великомасштабними ініціативами, реалізація яких мала б не тільки загальнорегіональне значення, але і впливала би на сприятливі для України зміни загальноєвропейського економіко-правового клімату.

Для України важливо здійснити комплексну концептуальну оцінку своїх економічних інтересів у ЧЕС, визначити прийнятий рівень інтеграції у структурі цієї організації, практичні шляхи досягнення очікуваних результатів та можливі наслідки. Але майбутнє України пов'язане не лише з Чорноморським регіоном, і тому важливо не помилитися у визначенні економічної стратегії і тактики. Необхідно також виробити системи пріоритетів у стосунках з державами регіону в межах ЧЕС, знайти прийнятні шляхи узгодження інтересів країн-членів ЧЕС з іншими міжнародними структурами, відповідні механізми подолання політичних протиріч, а зрештою — місце у світовій економічній системі.

У визначенні стратегії участі в ЧЕС слід мати на увазі, що регіон ЧЕС — це не тільки регіон держав — однодумців у розумінні безумовної та об'єктивної зацікавленості всіх учасників ЧЕС в розвитку торгових відносин та взаємовигідних економічних зв'язків, але в той же час і зона досить різних стратегічних цілей кожної держави, які вона переслідує, беручи участь у цьому угрупуванні.

Оскільки у регіоні існують глибокі протиріччя та проблеми, у перспективі нову систему економічних взаємодій чекають значні труднощі. Окремі країни регіону та угруповання немов дивляться у різні боки від центру тяжіння регіону. Але утворення ЧЕС свідчить про нову модель регіональної кооперації, що охоплює як країни пострадянського простору, так і держави, які вже входять до системи світової економіки. Досвід розбудови нової системи кооперації, безумовно, є корисним для формування регіональних систем такого самого ґатунку в інших частинах світу.

Виходячи з цього, стосунки з країнами Чорноморського регіону в рамках ЧЕС є важливим політичним прецедентом у розбудові регіональної системи безпеки та співробітництва.

Труднощі та перспективи розбудови ЧЕС

Згідно з Декларацією про Чорноморське економічне співробітництво, прийнятою на найвищому рівні, інтеграція між країнами регіону має розвиватись поетапно, з урахуванням специфіки економічних умов та інтересів країн-учасниць. На думку фахівців, до першочергових завдань причорноморського співробітництва належить створення режиму вільного руху товарів, послуг, капіталів, що стимулювало б економічні контакти, розширило межі виробничої кооперації і спільних інвестицій у сфері взаємних інтересів, а також формування інфраструктури бізнесу, спорудження спільними зусиллями об'єктів інфраструктури, модернізацію або створення нових транспортних комунікацій. Важливі напрями — комплексне використання й охорона біологічних, мінеральних, водних ресурсів Чорного моря, співробітництво в галузі розвитку паливно-сировинної бази регіону, уніфікованої митної системи країн, процесів приватизації, підприємництва, зміцнення малого й середнього бізнесу тощо.

У межах ЧЕС проробляються стратегічно важливі транспортні проекти з об'єднання енергосистем країн ЧЕС у єдине кільце, формування системи транспортування енергоносіїв. Дещо вже зроблено і для створення інформаційної інфраструктури регіону. Втілюється проект волоконно-оптичного зв'язку ІТУР (Італія — Туреччина — Україна — Росія) з підключенням до євразійського кабелю, що веде із Західної Європи до Японії та Кореї. Вводиться в дію підводна чорноморська волоконно-оптична система зв'язку:

Варна — Одеса — Новоросійськ — Поті. Вона інтегрована в міжнародну телекомунікаційну систему транс'європейських ліній, що з'єднує країни Європи, Близького та Середнього Сходу [13, с. 91].

Специфіка регіону та орієнтація його держав на економічні перетворення та інтеграцію в європейські структури зумовлює ряд проблем, від розв'язання яких залежить як подальша діяльність об'єднання, так і збереження його як такого. Більшість країн регіону мають досить відсталий, слабо структурований і фактично незахищений інформаційний простір. Виходом із ситуації може стати спільна розбудова цього простору, ліквідація науково-технічної відсталості, особливо створення комп'ютерних мереж, інтеграція у світове інформаційне поле тощо.

Коротка історія ЧЕС і його сучасний стан є яскравою характеристикою складності досягнення поставлених ним цілей. У рамках спільних орієнтацій на створення загальноєвропейського простору держави-учасниці ЧЕС істотно відмінні у своїх пріоритетах і баченні майбутнього європейського процесу. Розгляд їхніх взаємин у рамках ЧЕС виявив певні труднощі й негативні моменти, які гальмують подальший розвиток відносин. Наведемо деякі з них:

1. Слабкий вплив економічного потенціалу ЧЕС на подолання кризових явищ у національних економіках країн.

2. Недостатня ефективність співробітництва, пов'язана з територіальними претензіями деяких країн до інших у цьому регіоні та відсутність можливостей їхнього політичного врегулювання.

3. Певне політичне протистояння між Росією та Туреччиною.

4. Загострення стосунків між окремими членами ЧЕС (Туреччиною і Грецією, Азербайджаном і Вірменією, територіальні претензії Росії та Румунії до України, грузино-абхазький конфлікт, проблема Ічкерії тощо).

б. Розмитість структури організації та виникнення суперечок між країнами-учасницями, залучення інших держав (Кіпр, Македонія).

6. Небезпека привнесення до хиткої структури ЧЕС проблем країн колишньої Югославії (Боснії і Герцеговини, Хорватії), що прагнуть членства в організації.

На жаль, здобутки співпраці країн-учасниць ЧЕС у сферах творення регіональних ринків збуту та налагодження співробітництва в інвестиційній діяльності поки що також залишають сподіватися на краще. Немає підстав вважати, що регіональний ринок вже утворено. Торгівля між державами регіону ще не розвинулася до належного рівня. Проект України щодо укладання багатосторонньої угоди про режим прибережної торгівлі, до якого б входила і митна політика поступового усунення перешкод торгівлі, не був підтриманий. Таке ставлення засвідчило, що держави регіону намагаються закріпитися у вже існуючих митних союзах і не поспішають комплексно розвивати торговельно-економічні зв'язки у регіоні.

Інвестиційне співробітництво країн ЧЕС також перебуває у зародковому стані. Щоб ліквідувати перешкоди на шляху вигідного міжнародного співробітництва, Україна запропонувала створити спільний інвестиційний простір чорноморських держав та спільний ринок інвестиційних проектів і відповідно узгодити законодавства країн ЧЕС. Також запропоновано зменшити в регіоні Чорного моря військову присутність. ЧЕС як регіональна європейська структура має стати фактором безпеки у своєму регіоні.

Україна має побудувати адекватну систему пріоритетів щодо окремих країн згідно із специфікою власних національних інтересів. Інтереси України в Чорноморському регіоні багато в чому збігаються з інтересами Туреччини. Ці дві великі чорноморські держави мають обов'язково координувати свою діяльність і, поєднуючи зусилля, створювати динаміку розвитку всієї системи ЧЕС.

Незважаючи на проблеми, які значно уповільнюють процес інтеграції в Чорноморському регіоні, співробітництво як на двосторонній, так і на багатосторонній основі продовжує розвиватися. Формування системи ЧЕС має закономірності, які відрізняють її від інтеграційних процесів у Європейській спільноті. Система ЧЕС не ставить за