Торгові звичаї визначають зміст деяких умов ЗТК (частіше при наявності у контрактах неясностей та неточностей або відсутності узгодженої сторонами умови). У тих випадках, коли у ЗТК е пряма вказівка про застосування торгових звичаїв, вони можуть заміняти відповідну норму права, яка регулює певне питання контракту, якщо ця норма носить диспозитивний характер (тобто коли у тексті самої норми зазначено, що вона може застосовуватись лише у разі відсутності іншого узгодження сторін).

Звичай має відповідати таким вимогам:*

мати характер загального правила (використовуватись у всіх або у переважній кількості випадків, до яких він застосовується);*

бути достатньо відомим у відповідній галузі торгівлі, визначеним за своїм змістом та зрозумілим.

Важливою умовою застосування торгового звичаю є знання його сторонами, які укладають контракт. Якщо обидві сторони знають про наявність звичаю, проблем не виникає. Вони з'являються тоді, коли один із контрагентів заперечує своє знання звичаю, і необхідно вирішувати проблему, чи мала б сторона знати про його існування. Найбільш характерним прикладом поширення дії звичаю на осіб, які з ним не знайомі, є такі:*

звичай (узанс), який існує на певному ринку, може бути застосований до осіб, що укладають угоди на цьому ринку, незалежно від знання його такими особами;*

якщо особа виступає на ринку не самостійно, а через агента, мається на увазі, що вона дала свойому агенту повноваження здійснювати свою діяльність згідно із звичаями, чинними на цьому ринку, хоча принципалу ці звички і не були відомі.

На перший план виходить не суб'єктивний критерій — фактичне знання чи незнання звичаю даною особою, а об'єктивний - відомість звички.

Загальні правила застосування торгових звичаїв зводяться до такого:*

сторони зв'язані будь-яким звичаєм, відносно якого вони домовились, та Практикою, яку вони встановили у взаємних відносинах;*

у разі відсутності домовленості про інше вважається, що сторони мали на увазі застосування до їхнього договору або до його укладення звичаю, про який вони знали або повинні були знати та який широко відомий і постійно дотримується сторонами у договорах даного роду у відповідній галузі торгівлі.

Торгові звичаї викладаються у біржових правилах, у спеціальних збірниках ТП П, в матеріалах робочих комісій Комітету сприяння зовнішній торгівлі та інших організацій ООН, у типових контрактах, у рішеннях третейських судів з окремих питань.

Види, структура та зміст ЗТК розглядаються у розділі IV "Зовнішньоторгові договори: види, структура, зміст".

Література

1. Бьюкенен Дж. Избранные труды. — М.: Альфа пресс, 1997.

2. Вводный курс по экономической теории / Под ред. Г. П. Журавлевой. — М.: ИНФРА-М. 1997.

3. Вехи экономической мысли. Теория потребительского поведения и спроса / Под ред. В. М. Гальперина. — СПб.: Экономическая школа. 2000. —Т. 1.

4. Вечканов Г. С, Вечканова Г. Р., Пуляев В. Г. Краткая экономическая энциклопедия.—СПб.: Петрополис, 1998. — 509 с.

5. Войтов А. Г. Экономика. Общий курс: Учебник. — М.. 1999.

6. Гаврилишин Б. Дороговкази в майбутнє. До ефективніших суспільств: Доповідь Римському клубові. — К.: Наукова думка, 1990. — 206 с.

7. Гальчинський А. С, Єщенко П. С, Палкій Ю. І. Основи економічної теорії: Підручник. — К.: Вища школа, 1995. — 471 с.

8. Гегель Г. Собрание сочинений: В10 т. — М. — Л.. 1930. — Т. 9.

9. Горкіна Л. П. М. I. Туган-Барановський в економічній теорії та історії. — К.: ІЕ НАН України, 2001.

10. Горкіна Л. П. Нариси з історії політичної економії в Україні (остання третина XIX — перша третина XX ст.). — К.: Наукова думка, 1994. — 244 с.

11. Гэлбрейт Дж. К. Новое индустриальное общество. — М., 1969.

12. Даглас Н. Інституції, інституційна зміна та функціонування економіки: Пер. з англ. І. Дзюб. — К.: Основи, 2000.

13. Дзюбик С, Ривак о. Основи економічної теорії. — К.: Основи. 1994.

14. Дмитриченко Л. И. История экономических учений. — Донецк: -Китис"; Дон. ГУ, 1999. — 452 С