При виборі базисних умов контракту як при купівлі, так і при продажу товарів потрібно прагнути до того, щоб доставку вантажу за межами держави організовував і оплачував іноземний контрагент.

При імпорті товарів та при їх перевезенні морським транспортом найкращим є контракт, укладений на умовах СІФ - "вартість, страхування та фрахт". Тут покупець повністю позбавляється від складнощів з організації доставки вантажу у чужій країні та повинен тільки оплатити товар. Крім того, товар страхується від початку до кінця у відомій покупцю страховій компанії, що зменшує можливі труднощі, пов'язані з отриманням відшкодування.

При доставці вантажу залізничним транспортом доцільно використовувати умову DAF - "поставка до кордону", маючи на увазі кордон країни-локу пця.

При експорті продукції для продавця доцільна умова ФОБ - "вільний на борту судна" або FCA - "франко-перевізник", де продавець знімає з себе ризик загибелі або пошкодження товару, відповідно, з моменту його навантаження на судно або передачі перевізнику. Крім того, продавець одержує платіж задовго до одержання покупцем відправленого йому товару. Проте при продажу на умовах ФОБ досить складно доставити вантаж у строк появи судна на причалі і продавцю доводиться ризикувати та нести втрати під час складування вантажу у порту очікування судна.

Перевезення проданого товару залізничним транспортом доцільно здійснювати на умовах DAF - "поставка до кордону" країни продавця (аналог морських умов ФОБ).

В умовах жорсткої конкуренції досить широко розповсюджений у міжнародній торгівлі базис DDP - "поставлено, мито оплачено". Він забезпечує найбільший сервіс покупцю. Цей базис також привабливий для імпортерів із слаборозвинутих країн з слабкорозвиненим портовим господарством. Проте умова "поставлено, мито оплачено" є найобтяжливішою для продавця.

Література

1. Бьюкенен Дж. Избранные труды. — М.: Альфа пресс, 1997.

2. Вводный курс по экономической теории / Под ред. Г. П. Журавлевой. — М.: ИНФРА-М. 1997.

3. Вехи экономической мысли. Теория потребительского поведения и спроса / Под ред. В. М. Гальперина. — СПб.: Экономическая школа. 2000. —Т. 1.

4. Вечканов Г. С, Вечканова Г. Р., Пуляев В. Г. Краткая экономическая энциклопедия.—СПб.: Петрополис, 1998. — 509 с.

5. Войтов А. Г. Экономика. Общий курс: Учебник. — М.. 1999.

6. Гаврилишин Б. Дороговкази в майбутнє. До ефективніших суспільств: Доповідь Римському клубові. — К.: Наукова думка, 1990. — 206 с.

7. Гальчинський А. С, Єщенко П. С, Палкій Ю. І. Основи економічної теорії: Підручник. — К.: Вища школа, 1995. — 471 с.

8. Гегель Г. Собрание сочинений: В10 т. — М. — Л.. 1930. — Т. 9.

9. Горкіна Л. П. М. I. Туган-Барановський в економічній теорії та історії. — К.: ІЕ НАН України, 2001.

10. Горкіна Л. П. Нариси з історії політичної економії в Україні (остання третина XIX — перша третина XX ст.). — К.: Наукова думка, 1994. — 244 с.

11. Гэлбрейт Дж. К. Новое индустриальное общество. — М., 1969.

12. Даглас Н. Інституції, інституційна зміна та функціонування економіки: Пер. з англ. І. Дзюб. — К.: Основи, 2000.

13. Дзюбик С, Ривак о. Основи економічної теорії. — К.: Основи. 1994.

14. Дмитриченко Л. И. История экономических учений. — Донецк: -Китис"; Дон. ГУ, 1999. — 452 С