У нас: 141825 рефератів
Щойно додані Реферати Тор 100
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент


та ін. Водночас між цими ринками здійснюється безперервне переливання капіталів: короткострокові кредити перетворюються на середньострокові і довгострокові за наявності гарантій з боку банків і держави.

Залежно від сфери охоплення ринок позичкових капіталів поділяють на національний, міжнародний (або іноземний) і світовий. Найбільшою різноманітністю форм, методів та інструментів проведення операцій відзначається національний ринок.

У структурі конкретних джерел нагромадження позичкового капіталу найважливішу роль відіграють: 1) амортизаційні відрахування, які зберігаються на банківських рахунках; 2) частина нерозподіленого прибутку, що нагромаджується для розширення виробництва; 3) нагромадження позичкового капіталу в кредитній системі, тобто зростання власного капіталу і резервів банків; 4) капітали пенсійних фондів, які перебувають у довірчому управлінні банків, страхових компаній та інших кредитних інститутів.

Основними формами усуспільнення позичкового капіталу та особливостями його розвитку у розвинутих країнах є: 1) централізація кредиту у наймогутніших банках, монополізація ними кредитно-розрахункових операцій з промисловістю, торгівлею, державою, населенням; 2) укрупнення кредиту; 3) централізація грошових заощаджень і доходів різних класів, соціальних верств і груп; 4) збільшення доходів останніх; 5) зростаюче кредитування держави і збільшення виплат за відсотками по державному боргу; 6) активізація міжнародного обігу позичкового капіталу, зростання обсягів міжнародних кредитів; 7) посилення ролі міжнародних фінансово-кредитних організацій у кредитуванні держав.

Позичковий відсоток.

Поверхово відображає ціну грошового капіталу як товару. Але позичковий відсоток оплачує не вартість позичкового капіталу, а його споживчу вартість, вартість за право застосовувати як капітал гроші, що тимчасово відчужуються у позичкового капіталіста. Його розмір визначають нормою позичкового відсотка — відношенням суми грошей, виплачених у формі відсотка, до суми грошей, відданих у позичку, або відношенням суми річного доходу, одержуваного на позичковий капітал, до суми капіталу, наданого в позичку і помноженого на 100. Оскільки найважливішим джерелом позичкового відсотка є частина створеного у безпосередньому виробництві прибутку, то норма відсотка тісно пов'язана з нормою прибутку. Поділ прибутку між функціонуючими і грошовими капіталістами залежить від конкуренції на ринку позичкових капіталів, обсягів грошового капіталу, економічної кон'юнктури (зокрема фази промислового циклу), від співвідношення попиту і пропозиції на грошовий капітал. На норму відсотка також впливають товарно-грошова збалансованість виробництва, співвідношення між внутрішнім і зовнішнім боргом держави, темпи інфляції, сезонність умов виробництва та реалізації продукції, співвідношення між величиною вільних інвестиційних ресурсів і обсягом інвестицій.

Норма позичкового відсотка впливає на прийняття рішень щодо інвестування капіталу у довго- або короткострокові проекти, вкладень у цінні папери та інші цілі, тобто на вибір між різними варіантами застосування грошового капіталу, зіставлення цінності теперішніх і майбутніх благ. Підприємець, який вирішує вкласти позичені кошти у довгостроковий проект, ризикує (внаслідок можливого знецінення коштів у процесі інфляції та ін.). Тому фактор ризику впливає на величину позичкового відсотка, але не визначає її (як стверджують деякі західні економісти).

Розрізняють ринкову і середню норму позичкового відсотка. Ринкова норма встановлюється у певний період промислового циклу (кризи, депресії, пожвавлення і підйому) залежно від попиту і пропозиції на позичковий капітал та інші фактори, а середня — на весь період промислового циклу і відтворює довгострокову динаміку відсотка.

На думку К. Маркса, норма позичкового відсотка має поступово зменшуватися внаслідок дії закону тенденції норми прибутку до зниження, зростання обсягів грошового капіталу, розвитку кредитної системи та інших факторів. Проте у другій половині XX ст. ситуація змінилася. Так, у США норма позичкового відсотка за повоєнний період зростала (виняток становлять 1986—1990 рр.), норма прибутку — зменшувалась, тому що за державно-корпоративного капіталізму на рівень позичкового відсотка впливає дефіцитне фінансування державного бюджету (значною мірою зумовленого величезними витратами на гонку озброєнь), монополізація кредитної системи, зростання внутрішнього і зовнішнього боргу країни та інші фактори.

Основними функціями позичкового відсотка є розподільча і зберігаюча.

Розподільча функція позичкового відсотка пов'язана з розподілом прибутку, отриманого позичальником з використання позичкового капіталу на відсоток і підприємницький дохід. Пропорцію такого розподілу визначає насамперед середня норма прибутку і середня норма позичкового відсотка. Крім того, на неї впливають різні фактори, що визначають рух норми позичкового відсотка.

Зберігаюча функція позичкового відсотка передбачає повернення від позичальника до кредитора сум, не менших від наданих кредитором у тимчасове користування позичальнику. Виконання цієї функції надзвичайно важливе за інфляції та гіперінфляції, які породжують небезпеку втрат певних сум грошового капіталу або відсотковий ризик. Щоб його уникнути, банки підвищують відсоткові ставки, вводять плаваючі відсоткові ставки за кредит, основним видом кредиту обирають короткостроковий або вживають інших заходів.

Література

1. Шегда А. В. Менеджмент: Навчальний посібник. — К.: Знания, 2002. — 583 С

2. Шницер М. Порівняння економічних систем: Пер. з англ. — К.: Основи, 1997.

3. Штайльман К. Новая философия бизнеса: В 3 т. — Москва — Берлин. 1998.

4. Шумпетер Й. Капіталізм, соціалізм і демократія: Пер. з англ. — К.: Основи. 1995.

5. Эклунд К. Эффективная экономика. Шведская модель: Пер. со швед. — М.: Экономика. 1991.

6. Экономика: Учебник по курсу "Экономическая теория" / Под ред. А. С. Булатова. — М.: БЭК. 1997.

7. Экономическая безопасность. Производство, финансы, банки / Под ред. В. К. Сенчагова. — М.. 1998.

8. Экономическая теория (политэкономия): Учебник / Под ред. акад. В. И. Видяпина. акад. Г. П. Журавлевой. — М.: ИНФРА-М, 1999. — 557 с.

9. Экономическая теория: Учебник / Под ред. В. Д. Камаева. — М.: ВЛДОС. 1988. — 640 с.

10. Экономическая теория: Учебник / Под ред. И. Л. Николаевой. — М.. 1998.

11. Экономическая теория: Учебник для вузов / Под ред. А. И. Добрынина. Л. С. Тарасевича. — СПб.: *Питер Ком". 1999.

12. Экономическая энциклопедия / Под ред. Л. И. Абалкина. — М.: Экономика. 1999. Экономическая энциклопедия "Политическая экономия" — М., 1979. — Т. 3. —- 623 с. Энциклопедический социологический словарь / Под ред.


Сторінки: 1 2