Причини виникнення, сутність та форми монополій
План
1. Монополія як економічна категорія.
2. Причини виникнення та критерії класифікації монополій.
3. Основні форми та типи монополістичних об'єднань у промисловості. Закон
4. онополізації виробництва.
5. Особливості монополізації економіки в сучасних умовах.
6. Концентрація та централізація банківського капіталу і розвиток банківських монополій.
7. Література
Монополія як економічна категорія.
Уперше про монополії згадував ще Арістотель. Англійський філософ Томас Гоббс (1588—1679) говорив про монополії у сфері зовнішньої торгівлі за феодалізму. Проте детально вивчати монополістичні тенденції в економіці стали лише наприкінці XIX — на початку XX ст.
К. Маркс у своїх працях передбачив діалектику взаємодії монополії і конкуренції, Ленін розглядав монополію як змову між великими підприємствами за поділ ринків збуту, сфер прикладання капіталу тощо. У такому самому контексті здебільшого розглядались монополії за часів СРСР.
У 90-ті роки XX ст. значно розширився спектр вивчення монополій, з'явилося багато суперечливих точок зору на їх природу, проте чітке категоріальне визначення монополії у працях вітчизняних та російських економістів відсутнє.
Так, у "Великому економічному словнику" монополія характеризується як "1) виключне право, що надається державі, підприємству, організації або фізичній особі на здійснення певної діяльності; 2) великі компанії (фірми, корпорації) і (або) їх об'єднання (картелі, трести, концерни, консорціуми, конгломерати". В "Економічній енциклопедії" за редакцією Л. Абалкіна монополія визначена як "1) виключне право однієї або групи осіб, держави на що-небудь (наприклад, на землю), на виробництво або придбання чого-небудь, торгівлю певними товарами; 2) підприємство (група підприємств), що займає домінуюче становище на галузевому, національному або світовому ринку. Монополіями є, як правило, великі господарські об'єднання (картелі, синдикати, концерни, консорціуми і т. д.), що знаходяться в приватній, індивідуальній, груповій або акціонерній власності і контролюють виробництво і збут продукції...; 8) форма ринку, що контролюється одним або кількома підприємствами; може виявлятися у формі монополії або олігополії". У "Сучасному економічному словнику" поняття "монополія" зведено лише до першого значення із трьох наведених вище з "Економічної енциклопедії", а монополії його автори розглядають як "великі корпорації, компанії, що об'єднують декілька фірм і досягають завдяки цьому монопольного положення на ринку певного товару або групи товарів".
Російський вчений А. Войтов стверджує, що у вузькому значенні монополія означає "єдиного продавця"; а в широкому — "...панування великих продавців і покупців на ринку, незалежно від їх числа". У підручнику за редакцією В. Камаєва монополія характеризується як "підприємство, або група підприємств, що займають домінуюче положення на ринку, що дозволяє їм контролювати ціни; форма ринку, що контролюється одним або декількома підприємствами". У підручнику за редакцією Г. Климка щодо монополії зазначено лише, що "практично за своєю економічною сутністю монополістична ситуація на ринку виникає тоді, коли в певній галузі домінують декілька корпорацій, оскільки вони мають можливість офіційної, а також неофіційної змови для панування на ринку і отримання монопольного прибутку".
Французький економіст Р. Барр, зазначаючи, що до недавнього часу поняття "монополія" не було достатньо чітко визначене, виокремлює чисту монополію, за якою монополіст отримує всі доходи споживача, і монополію в умовах конкуренції, коли "...монополістом є той, хто контролює пропозицію товару, який не має точної заміни". На думку американських вчених К. Макконнелла і С. Брю, монополія — це ситуація, за якою кількість продавців стає настільки малою, що кожен продавець уже не в змозі впливати на загальний обсяг виробництва, а значить і на ціну продукту, який продається. Ще один американський економіст Н. Менк'ю називає монополії фірмою, "єдиним постачальником продукту, який не має близьких товарів-замінників".
Основними недоліками більшості з цих визначень є: обмеження монополій лише сферою обігу (винятком з цього правила є трактування монополії в "Економічній енциклопедії" за редакцією Л. Абалкіна, яке, однак, виходить за межі економічного визначення); наголос у багатьох дефініціях на семантичному значенні, тобто ототожнення монополій з єдиним продавцем; акцентування на правовому аспекті (як виключне право держави та інших суб'єктів на певні види діяльності тощо); абстрагування від суспільної форми монополій.
Якщо усунути ці недоліки і врахувати вимоги діалектичного методу дослідження, то монополію можна визначити досить вичерпно.
Монополія (грец. mono — один і poleo — продаю) — домінуюча форма капіталістичної власності, що базується на монополізації найдосконаліших факторів виробництва, завдяки чому забезпечується панівне становище наймогутніших корпорацій (компаній) та їх об'єднань у всіх сферах суспільного відтворення і привласнення на цій основі монопольно високих прибутків (як форми економічної реалізації монополістичної власності).
Причиною виникнення монополій згідно з вимогами принципу матеріалізму є передусім зміни в технологічному способі виробництва.
Причини виникнення та критерії класифікації монополій.
Передумовами змін в технологічному способі виробництва були промислова революція кінця XVIII — початку XIX ст., винаходи, виникнення нових галузей промисловості та швидкий його розвиток. Узагальнено вони виявлялися в концентрації виробництва, паралельно з яким відбувався процес концентрації капіталу.
Концентрація капіталу — зростання масштабів відокремлено функціонуючих форм капіталу (капіталістичної власності), що здійснюється під впливом дії відповідного закону.
Глибинною сутністю цього процесу є закон концентрації капіталу.
Закон концентрації капіталу (капіталістичної власності) — внутрішньо необхідні, сталі, суттєві зв'язки між потребами розвитку продуктивних сил на різних типах підприємств, масштабами концентрації виробництва і необхідністю розширення на цій основі джерел фінансування за рахунок зростаючого привласнення результатів чужої праці.
Ці процеси підпорядковуються дії окремих законів, унаслідок чого з маси дрібних і середніх підприємств поступово виокремлюється кілька найбільших (остання третина XIX ст.). Перед ними постає альтернатива: або продовжувати виснажливу конкуренцію, або дійти згоди щодо масштабів виробництва, цін, ринків збуту тощо. Переважно великі підприємства обирають другий шлях, який приводить до укладення між ними угод (таємних і відкритих), що є однією з найхарактерніших особливостей монополізації економіки. Отже, поява підприємств-монополістів — закономірний етап розвитку продуктивних сил, еволюції ринку, дії закону конкуренції, концентрації виробництва і капіталу.
Монополії виникають не лише внаслідок концентрації виробництва і капіталу, а й на основі їх централізації.
Централізація виробництва — збільшення масштабів виробництва продукції внаслідок об'єднання кількох окремих підприємств в одне із загальним управлінням.
Цей процес відбувається паралельно з централізацією капіталу.
Централізація капіталу — збільшення розмірів капіталу (капіталістичної власності) внаслідок об'єднання або злиття раніше самостійних капіталів.
Типовим виявом централізації капіталу є утворення акціонерних компаній.
Ще однією важливою причиною виникнення монополій є перетворення індивідуальної (приватної) капіталістичної власності на гальмо розвитку продуктивних сил, тобто дія закону відповідності виробничих відносин рівню і характеру розвитку продуктивних сил.
Унаслідок цих процесів розвивається суспільна форма монополій, тобто відносини монополістичної власності, елементами яких є:—
відносини економічної власності між власниками монополістичних підприємств, представлених монополістичною буржуазією (в тому числі менеджерами вищої ланки), та найманими працівниками щодо привласнення створеного останніми необхідного і додаткового продукту;—
відносини економічної власності з приводу привласнення монополістичною буржуазією частини створеної на малих і середніх підприємствах додаткової вартості через механізм монопольно високих та монопольно низьких цін;—
відносини економічної власності між монополіями і державою щодо вилучення частини прибутків через механізм оподаткування та отримання різноманітних пільг та субсидій з державного бюджету.
Ці відносини розвиваються у всіх сферах суспільного відтворення, передусім у сфері безпосереднього виробництва і обміну, внаслідок чого виникають різні форми монополій. У сучасній економічній літературі виокремлено мало таких форм, що зумовлено спрощеним розумінням сутності самих монополій і вимагає з'ясування критеріїв їх класифікації.
Класифікація монополій пов'язана зі структурою економічної системи сучасного капіталізму, передусім з матеріально-речовим змістом та суспільною формами. У першому разі така класифікація ґрунтується на структурі технологічного способу виробництва, в другому — на структурі економічної власності, її окремих типів і форм. Відповідно до структури технологічного способу виробництва, зокрема структури продуктивних сил, слід виокремлювати один узагальнюючий тип монополії — техніко-економічний, а в його межах розрізняти такі окремі види:
1) техніко-технологічний (базується на монополізації передових наукомістких засобів праці та передових технологій);
2) кадровий (оснований на монополізації найбільш освіченої та кваліфікованої робочої сили);
3) сировинний (ґрунтується на монополізації найкращих джерел сировини);
4) науковий (основою є монополізація передових досягнень науки, зокрема патентів, ліцензій, інших форм інтелектуальної власності);
5) енергетичний (базується на монополізації найпрогресивніших джерел енергії, використовуваних людьми сил природи);
6) інформаційний (ґрунтується на монополізації новітніх інформаційних технологій та засобів зв'язку);
7) організаційний (оснований на монополізації передових форм і методів організації виробництва і праці);
8) організаційно-економічний (базується на монополізації найкращих управлінських кадрів, передових маркетингових дослідженнях та ін.).
Відповідно до структури економічної власності слід розмежовувати три основні типи монополій:—
державна (заснована на монополізації власності на частину засобів виробництва, національного доходу, інтелектуальної власності тощо);—
колективна (ґрунтується на привласненні асоційованим, колективним капіталістом різних елементів системи продуктивних сил);—
приватнокапіталістична (базується на власності однієї особи або сім'ї та зосередженні в одних руках функцій управління, в тому числі контролю за власністю).
Залежно від фаз суспільного виробництва необхідно виділяти виробничу (промислову, транспортну та ін.), ринкову або обмінну (оскільки вона базується на монополізації сфери обміну чи ринку у вузькому значенні цього поняття, виокремлюють передусім торговельні монополії),