альтернативами, наприклад подорожування автобусом чи залізницею, незалежними від ціни і якості інших варіантів пересування. Ця особливість, названа незалежністю непов'язаних альтернатив (ННА), нереалістична для статистичного вжитку. Д.-Л. Мак-Федден винайшов не тільки статистичні тести для встановлення відповідності ННА, а й запропонував загальніші моделі, названі укладеними логіт-моделями, які передбачають, що вибори індивідів можуть бути зроблені у певній послідовності. Наприклад, при дослідженні рішень, що стосуються постійного місця проживання і типу житла, прийнято, що громадянин спочатку вибирає мікрорайон, а потім — тип житлового приміщення.
Навіть з цими узагальненнями моделі досить чутливі до певних передбачень відносно дистрибуції неспостережних характеристик серед населення. Протягом останнього десятиріччя Д.-Л. Мак-Федден розробив імітаційні моделі (методи модельованих моментів) для статистичної оцінки дискретного вибору моделей, котрі допускають набагато більше основних передбачень. Потужні комп'ютери розширили практичну пристосованість цих числових методів. У результаті дискретні вибори індивідів тепер можуть бути описані реалістичніше, а їх рішення — передбачені точніше. На основі своєї нової теорії Мак-Федден розробив мікроеконометричні моделі, що можуть використовуватися, наприклад, для передбачення намірів тієї частини населення, котра буде вибирати різні альтернативи. За розвиток методики формального обробітку індивідуальних статистичних та економічних даних Мак-Феддена відзначено Нобелівською премією.
Д.-Л. Мак-Федден у 60-ті роки також винайшов економетричні методи оцінки виробничої технології і дослідив фактори, що опосередковано впливають на потребу фірми в капіталі та в робочій силі. Протягом 90-х років талановитий учений науково розвинув економіку природокористування, збагатив методичну літературу з оцінки вартості природних багатств, зокрема дослідив втрати суспільного багатства внаслідок нанесених у 1989 р. збитків навколишньому середовищу нафтовою плямою, що просувалася від потерпілого в аварії танкера "Exxon Valdez* вздовж узбережжя Аляски.
Лейтмотивом досліджень професора Д.-Л. Мак-Феддена е намагання об'єднати економічну теорію, статистичні та емпіричні методи для вирішення з їх допомогою соціальних проблем. Його наукові розробки також допомагають соціологам і політикам оцінити вибір голосуючих, виходячи зі зм'н у їх доходах та ін.
Мак-Федден першим запропонував методологію аналізу дискретного вибору, згідно з якою кожний індивід вибирає певну альтернативу, що максимізує його корисність. Функції корисності представляють собою способи описання споживчого вибору. Вивчаючи вибір, зроблений споживачами, можна вивести оцінну функцію корисності, що адекватно описувала б їхню поведінку.
Література
1. Селигмен Б. Основные течения современной экономической мысли. — М.: "Прогресс", 1968. Сен А. Об этике и экономике. — М.: Наука, 1996.
2. Сисмонди С. Новые начала политической экономии, или О богатстве в его отношении к народонаселению. — М.. 1936. — Т. I.
3. Словарь современной экономической теории Макмиллана: Пер. с англ. / Под общ. ред. Д. У. Пирса. — М.: ИНФРА-М, 1997. — 607 с.
4. Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов.: Пер. с англ. — М., 1962. Современная экономика: Многоуровневое учебное пособие / Под ред. О. Ю. Мамедова. — Ростов-на-Дону, 1998.
5. Современный экономический словарь. — М.: ИНФРА-М, 1997.
6. Соколовська А. Податкова система України: теорія та практика, становления. — К., 2001. Сорос Д. Алхимия финансов. Рынок, как читать его мысли. — М.: ИНФРА-М, 1966. Стігліц Дж. Глобалізація та її тягар: Пер. з англ. — К.: Вид. дім "КМ Академія", 2003. Стоун Р. Метод затраты — выпуск и национальные счета. — М.: Статистика, 1964. Суслов И. П. Методология экономического исследования. — М.: Мысль, 1974. Теоретическая экономика. Политэкономия: Учебник для вузов / Под ред. Г. П. Журавлевой, Н. Н. Мильчаковой. — М.: ЮНИТИ. 1997. — 485 с.
7. Тойиби А. Д. Постижение истории. — М.: "Прогресс", 1991. *
8. Трансформація моделі економіки України / За ред. В. М. Гейця. — К.. 1999.
9. Туган-Барановский М. И. Основы политической экономии. — СПб.. 1911.
10. Туган-Барановський М. І. Політична економія: Курс популярний. — К.: Наукова думка. 1994.