витрат виробництва та цін, станом продуктивності праці, розвитком НТП, спрямованістю державного внутріполітичного курсу, ступенем монополізації економіки (адже монополія реалізує насамперед свої інтереси як виробника). Тому з метою одержання додаткового прибутку вона може йти на штучне скорочення обсягу виробництва та створення у такий спосіб штучного дефіциту і високих цін на свою продукцію. Якщо із підвищенням цін в умовах вільної конкуренції зростає сукупний попит, то в умовах монополізації може скорочуватися пропозиція. Прагнення монополій до надприбутків завдає шкоди ринковому механізму саморегуляції, що змушує державу вдаватися до активної антимонопольної політики, контролювати процес ціноутворення. Сукупна пропозиція зростає із зниженням витрат виробництва, появою нових товарів, розширенням сфери послуг, тенденцією підвищення цін.
Попит і пропозиція можуть різнитися кількісно, якісно, структурно, темпами зростання. Рівновага між ними виникає як окремий випадок їх постійної нерівноваги. Крім того, обсяг попиту може бути меншим від обсягу пропозиції через збільшення заощаджень, які, скорочуючи поточний сукупний попит, фінансово "готують" інвестиції й майбутню пропозицію.
Взаємодія та взаємозв'язок попиту і пропозиції здійснюються через систему цін. Ціни на ринку за конкуренції рухаються у певних межах. Верхньою їх межею є ціна попиту в умовах ринкової конкуренції та монополько високої ціни й встановленої державою верхньої межі на певні види товарів і послуг в сучасних умовах; в межах ЄС також посилюється наднаціональне регулювання цін.
Конкуренція між виробниками і споживачами, а також серед самих виробників і споживачів супроводжується постійним рухом названих видів цін на рівні пропозиції та певних цін на рівні попиту.
У ринковій та соціально-ринковій економіці одночасно діють сили рівноваги і нерівноваги: рівновага здійснюється через нерівновагу. Нерівновага виникає об'єктивно внаслідок безперервного розвитку НТП, розбіжності в часі, у кількісному та структурному аспектах попиту і пропозиції. Нагромадження сил нерівноваги призводить до стресу в економіці, до тяжких наслідків. Водночас нерівновага необхідна, оскільки вона означає, що економіка працює не на межі, не перевантажена, зберігаються резерви для маневрування та перебудови. Нерівновага посилюється в період невизначеності в економіці, її перспектив. Тому найважливіше завдання регулювання державою ринкової економіки полягає у зменшенні цієї невизначеності, збалансованості попиту та пропозиції на макрорівні.
Література
1. Вехи экономической мысли. Теория потребительского поведения и спроса / Под ред. В. М. Гальперина. — СПб.: Экономическая школа. 2000. —Т. 1.
2. Вечканов Г. С, Вечканова Г. Р., Пуляев В. Г. Краткая экономическая энциклопедия.—СПб.: Петрополис, 1998. — 509 с.
3. Войтов А. Г. Экономика. Общий курс: Учебник. — М.. 1999.
4. Гаврилишин Б. Дороговкази в майбутнє. До ефективніших суспільств: Доповідь Римському клубові. — К.: Наукова думка, 1990. — 206 с.
5. Гальчинський А. С, Єщенко П. С, Палкій Ю. І. Основи економічної теорії: Підручник. — К.: Вища школа, 1995. — 471 с.
6. Гегель Г. Собрание сочинений: В10 т. — М. — Л.. 1930. — Т. 9.
7. Горкіна Л. П. М. I. Туган-Барановський в економічній теорії та історії. — К.: ІЕ НАН України, 2001. Горкіна Л. П. Нариси з історії політичної економії в Україні (остання третина XIX — перша третина XX ст.). — К.: Наукова думка, 1994. — 244 с.
8. Гэлбрейт Дж. К. Новое индустриальное общество. — М., 1969.
9. Даглас Н. Інституції, інституційна зміна та функціонування економіки: Пер. з англ. І. Дзюб. — К.: Основи, 2000.
10. Дзюбик С, Ривак о. Основи економічної теорії. — К.: Основи. 1994.
11. Дмитриченко Л. И. История экономических учений. — Донецк: -Китис"; Дон. ГУ, 1999. — 452 С
12. Довбанко М. В. Видатні незнайомці (наукові ідеї, здобутки та життя економістів — лауреатів Но* белівської премії). — Київ, 2000.