Новітні технології економічного аналізу. Система національних рахунків
Основи національного рахівництва започатковано ще у XVII ст. Досліджували це питання, вивчаючи національний доход, Ф. Кене, В. Петті, П. Буагільбер та інші. Але, незважаючи на їхні важливі висновки, національне рахівництво не використовувалося у господарській практиці. Зведені економічні показники вираховувалися поза системою господарських взаємозалеж-ностей. І лише у 30-ті роки XX ст. необхідність активної участі держави в управлінні економікою з метою пом'якшення наслідків світової економічної кризи стала очевидною. Першочерговим було завдання комплексного макро-економічного аналізу та прогнозування, яке можна вирішити з допомогою системи національних рахунків.
У Національному бюро економічних досліджень США, починаючи з 20-х років XX ст., під керівництвом С.-С. Кузнєца була проведена фундаментальна робота зі збору та аналізу інформації. У 30-ті роки в США на основі розробок цього вченого та інших досліджень було створено чітку систему інформації для рахунків національного доходу, використання якої давало змогу вивчати макроекономічнітренди.
Упродовж наступних десятиліть національні рахунки систематизували й інші економісти (Д. Дерксен, К. Грюзон, О. Аукруст, Дж. Хікс). Однак творцем сучасної системи національних рахунків вважають видатного англійського економіста Р.-Дж.-Н. Стоуна.
Стоун Річард-Джон-Ніколас (1913—1991) народився в м. Лондон. Навчався у Кембриджському університеті. З 1939 р. працював у Міністерстві військової економіки Великобританії, потім у Службі централізованої економічної інформації управління секретаріату Військового кабінету, у 1945 р. Стоун почав працювати деканом факультету прикладної економіки, у 1955 р. — професором Кембриджського університету. У 1957 р. захистив дисертацію.
Автор праць "Роль вимірів в економіці" (1951), "Підрахунок споживчих витрат і оцінка поведінки споживачів у Сполученому Королівстві за період з 1920 до 1938 р." (2 т., 1954 і 1966), "Система національних рахунків" (1968, спільно з А. Айденоф-фом), "Демографічний облік і побудова моделей" (1971), "До системи соціальної і демографічної статистики" (1975), "Метод затрати—випуск і національні рахунки" (1961) (опублікована російською мовою).
Один а основоположників системи національних рахунків, почесний доктор університетів Осло, Брюсселя, Женеви, Парижа і Брістоля. Лауреат Нобелівської премії (1984).
На відміну від ранніх спроб створення національних наукових систем (В. Петті та П. Буагільбер, XVII ст.; С-С Кузнєц і Дж.-Б. Кларк, XX ст.) Р.-Дж.-Н. Стоун уперше застосував на макрорівні бухгалтерський принцип подвійного запису. У його системі національні рахунки представлені в матричній формі, де кожний рахунок є рядком (доходи) і стовпцем (витрати) матриці. У так званих суспільних матрицях стандартні характеристики, зокрема національний продукт, споживання, торговий баланс та інші, згруповані у такий спосіб, забезпечують чітке уявлення про структуру економіки та процеси її функціонування.
Національні рахунки зведено у систему таблиць у формі бухгалтерських рахунків, які характеризують процес виробництва, розподілу і кінцевого використання сукупного суспільного продукту та національного доходу за рік. Як і в бухгалтерських рахунках, тут формуються баланси доходів і витрат різних господарських агентів, що беруть участь в економічній діяльності. У сукупності рахунки фіксують усі економічні операції з передання вартості в тій чи іншій формі від одного агента до іншого.
У книзі "Метод затрати—випуск і національні рахунки" і в інших публікаціях Стоун визначив джерела збільшення національного доходу, шляхи його розподілу, розміщення та використання у різних галузях економіки. Досліджуючи проблеми національного доходу, він передбачав, що зростання оподаткування у більшості країн має призвести до зменшення прибутковості виробництва, подібно до того, як підвищення податкових ставок спричиняє зниження загальної суми податків. Учений вважав, що це питання можна вирішити через порівняння рівня податків з обсягом національного доходу. Він наголошував, що точний підрахунок загальнонаціональних економічних величин не має нічого спільного з плановою економікою соціалістичного типу, оскільки такий підрахунок не залежить від характеру власності. Оперуючи американською версією обчислення національного доходу, яка вважала національний доход найзначущішою змінною величиною, він дійшов висновку, що у забезпеченні добробуту населення важливішим є збільшення обсягу національного доходу, ніж його розподіл, і що зміна обсягів національного доходу залежить від характеру економічної політики.
Стоун детально аналізував продовольче і непродовольче споживання, а також загальні витрати, і підраховував споживчі витрати з 1900 по 1955 рік щодо 10 основних товарних груп, вказуючи, що третина витрат припадає на продовольчі товари. Він переконував, що економічна політика, особливо у період активного втручання уряду в економічні відносини, вимагає більшого обсягу знань про функціонування економічної системи.
Новаторським було і включення ним у національні рахунки системи фінансових балансів (фінансові операції раніше до уваги не брали), побудова системи демографічних рахунків (надрукована в ООН у 1975). Р.-Дж.-Н. Стоун опублікував низку праць з питань політики заощаджень та вимірювання попиту на товари тривалого користування за теорією цінових індексів і методів визначення помилки вимірювання у системі національних рахунків.
На І Міжнародній конференції з методу затрати—випуск (Голландія, 1950) Стоун одним з перших запропонував включити таблиці затрат—випуску до системи національних рахунків і першим ввів фінансові операції до своєї системи і побудував систему фінансових балансів.
У 1947 р. статистичне бюро ООН оприлюднило доповідь "Вимірювання національного доходу і організація національного рахівництва". У 1953 р. група спеціалістів під керівництвом Стоуна розробила Систему національного рахівництва (СНР), що підсумовувала досвід у галузі складання національних рахунків розвинутими країнами. Вперше її надрукував статистичний відділ ООН у 1963 р., а натепер СНР прийнято в усьому світі.
Систему неодноразово переглядали. Зокрема, у 1968 р. її доповнили таблицями затрати—випуск, фінансовими рахунками; значне місце посіли рахунки інституційних секторів; почали розрізняти ринкове і неринкове виробництво тощо. Завдяки вдосконаленню методів СНР було створено сучасну Систему національного рахівництва ООН. У ній принципово новими методами можна вважати розподіл виробництва за галузями народного господарства та іншими виробниками, включення у СНР міжгалузевого балансу, детальніший облік фінансової сфери з виокремленням фінансових активів, введення балансів майна.
Розроблену для Великобританії модель національних рахунків Стоун використав при аналізі економік інших країн і створив стандартну систему національних рахунків за завданням Європейського економічного співтовариства і ООН ("Кількісні та цінові показники національних рахунків", 1956). Його система розрахунків національного доходу на основі нових показників у поєднанні з методом подвійної бухгалтерії (рівність між доходом і витратами, коли все вироблене має бути спожите, а все спожите — знову вироблене) стала відкриттям у макроекономічній теорії.
Р.-Дж.-Н. Стоун як консультант брав активну участь у розробленні міжнародних стандартних систем національних рахунків і демографічного обліку, прийнятих ООН та ОЕСР. Нині майже у всіх країнах збирають та обробляють інформацію для макроекономічного аналізу.
Стоунівський метод національних рахунків був поштовхом до побудови економічних моделей, а самі рахунки — основою для збирання відповідних статистичних даних і тестування їх послідовності. Завдяки розробленню та поширенню системи національних рахунків було забезпечено принципову можливість програмування й індикативного планування економіки.
Експериментальна економіка
Традиційна економічна теорія вважала аксіомою існування абстрактного "поїло economicus", який все знає, керується лише інтересами власної вигоди та приймає тільки раціональні рішення. Однак за останні 20 років така позиція була переосмислена, на що помітно вплинув американський учений В. Сміт — засновник експериментальної економіки як самостійного напряму досліджень.
Сміт Вернон народився в 1927 р. в м. Уічіто (США). Навчався у Каліфорнійському технологічному інституті, Канзаському університеті. У 1955 р. у Гарвардському університеті захистив докторську дисертацію, працював асистентом професора, а згодом професором в університеті Пед'ю, Браунському, Массачусетському, Арізонському університетах.
Був президентом Асоціації економічної науки, Західної економічної асоціації, Товариства громадського вибору і Асоціації підготовки кадрів для приватних підприємств. Член Національної академії наук США, Американських економетричного товариства та академії мистецтв і наук, почесний доктор університету Пед'ю. Лауреат Нобелівської премії (2002).
Економічна теорія всебічно розглядала рівноважну ціну, тобто таку, з якою погоджуються і продавці, і покупці. При цьому передбачається, що не купити і заощадити гроші покупець не може. В. Сміт організував експеримент з метою переконати покупців у тому, що певний товар можна купити дешевше, а продавців — у тому, що його можна продати дорожче (1956). Економічний експеримент, який Сміт готував більше року, тривав усього шість хвилин. Його метою було прослідкувати закономірності оптимального ціноутворення на прикладі гри. Схильний до соціалістичних поглядів В. Сміт намагався довести неефективність ринкового механізму. Вчений проводив експеримент на семінарі і залучив студентів як суб'єктів дослідження, у ході якого переконував їх у важливості уміння ставити себе на місце партнера по угоді. Експеримент довів абсолютну ефективність ринку. Дослідник обгрунтував положення, що навіть невелика кількість володіючих обмеженою інформацією суб'єктів швидко об'єднуються для створення конкурентної рівноваги.
Експеримент В. Сміта засвідчив, що велика кількість поінформованих економічних агентів не є необхідною передумовою ефективного ринку. До цього вважалося, що експериментування в економіці взагалі неможливе, оскільки може коштувати надто дорого для країни, де його проводять. Однак дослідник проводив лабораторні дослідження з групами людей, вивчаючи їх поведінку у простих ситуаціях: торгівля на аукціонах чи простих ринках.
Сміта особливо зацікавила аукціонна