7. Політична економія африканських країн і системні збої. Економічна криза в Африці пов'язана з виробництвом і економічним зростанням загалом, а не тільки з виробництвом продовольства. Криза лише на перший погляд зумовлена проблемою виробництва продовольства, тому що країни цього континенту все ще надто орієнтовані на виробництво продовольчих товарів. Африканська криза закорінена у війнах, політичній нестабільності та економічній невизначеності, які необхідно ліквідувати.

Здійснення таких економічних і соціальних змін на практиці потребує подолання військового та громадянського протистояння, розширення демократичного управління, а також ринкових інституцій. При цьому соціальна політика повинна охоплювати вдосконалення системи охорони здоров'я, установ з планування сім'ї, забезпечення базової освіти (особливо для жінок) і соціального забезпечення. Все це безпосередньо або опосередковано сприяє досягненню продовольчої безпеки, економічній могутності.

8. Різні форми економічної взаємозалежності. Для вирішення проблеми голоду важливо сформувати відповідне уявлення як про процес придбання продуктів харчування, так і про сам процес харчування, задіявши і ринковий механізм, і державне регулювання. Мають значення і місцеві фактори (нерівність у розподілі продовольства та медичного обслуговування в межах сім'ї), і глобальні (внутрішня та міжнародна торгівля і товарообмін). Необхідно враховувати також економіку купівлі-продажу і політику примусу конкретного уряду до прийняття заходів підтримки замість введення непродуктивних обмежень.

Основними формами взаємозалежності, на думку А.-К. Сена, є такі:—

між доходами і витратами — фундаментальна форма взаємозалежності при осмисленні проблеми нестачі продовольства. Вчений вважає, що голод — це передусім проблема загальної бідності та нестачі продовольства, відсутності відповідної системи охорони здоров'я та соціального захисту, а не просто недостатнього виробництва продовольства;—

між різними секторами економіки. Люди можуть купувати продукти харчування через торгівлю та обмінні операції. Особливо важливо звернути увагу на процес обміну робочої сили на товари (що забезпечується можливостями зайнятості та реальною зарплатою) і на пропорцію між непродовольчими і продовольчими товарами (в силу загальних економічних умов виробництва і торгівлі);—

між різними країнами. Продовольчі товари купують і продають на світових ринках, а самозабезпечення продовольством — не єдина і не завжди найекономніша гарантія забезпечення ним усіх громадян країни. В умовах облоги не можна розраховувати на імпорт продовольства, "блокадна психологія" може стати психологічно відволікаючим, але економічно нерозумним за змістом фактором;—

між макростабільністю і продовольчою стабільністю. Попередження стрімкої та нерівномірної інфляції — важлива частина політики, спрямована на досягнення продовольчого забезпечення, яку слід доповнювати прагненням уникати високого рівня безробіття;—

між економічними можливостями і рівністю у процесі розподілу. Нерівність у процесі розподілу продовольства в сім'ї можна зменшити шляхом розширення прав жінок та зниження тендерної нерівності. Досягненню цього сприяє забезпечення жіночої зайнятості, наділення майновими правами, навчання жінок. Співвідношення економічних можливостей і співучасть у споживанні продовольчих товарів відноситься також до різних класів та регіонів світу;—

між наділенням жінок правами і зниженням народжуваності. Темпи народжуваності можуть різко уповільнитися за умови наділення молодих жінок ширшими правами у сім'ї (де вони є інколи найбільш пригніченими членами родини), адже життя саме молодих жінок найбільш обмежене і обтяже-не частим дітонародженням та доглядом за дітьми. Наділення молодих жінок правами передбачає можливість планування сім'ї, поліпшення економічного та соціального стану жінок загалом, що регулюється такими факторами, як трудова зайнятість і економічні права жінок, жіноча освіта, залучення жінок у соціальне та політичне життя;—

між політичними стимулами і державною політикою. Сен наголошує, що загрози голоду немає в демократичних країнах, де існує відносна свобода преси і активно діють опозиційні партії (навіть у дуже бідних країнах). Вибори і можливості публічної політики забезпечують покарання за настання голоду тих, хто стоїть біля керма влади. Навіть на систему охорони здоров'я суттєво впливає політична ситуація. З іншого боку, сюди можуть також втручатися воєнна і сектантська форми правління;—

між війнами і економічним зубожінням. Війни руйнують виробничі потужності, різко скорочують стимули для інвестування та забезпечення економічного зростання. Породжена війною інфляція також порушує права тих, хто не може витримати заданих темпів розвитку.

Абстрагування від глибоких форм взаємозалежностей, що впливають на економічні та соціальні біди і фізичне недоїдання, обмеження проблемою продовольства не може забезпечити мети — усунення хронічного голоду в сучасному світі.

Значним є внесок А.-К. Сена у визначення індексів бідності та добробуту. Побудова таких індексів — важлива сфера теорії громадського вибору, оскільки індекси нерівності тісно пов'язані з функціями добробуту. Нобелівською премією учений нагороджений за вклад в економічний аналіз благополуччя населення. "На початку третього тисячоліття приблизно 1,2 млрд землян — кожний п'ятий житель планети — животіє у бідності" (щорічник "Харчування у світі", м. Берлін). У списку найнеблагополучніших країн лідирує Афганістан, найбіднішими визнані африканські держави Еритрея, Нігер, Мозамбік, Демократична Республіка Конго і Чад. У цих країнах зареєстрований і найвищий рівень смертності серед дітей віком до п'яти років. Голод панує передусім у тих країнах, де відбувалися чи йдуть воєнні дії. Тому запропоновані А.-К. Сеном форми взаємозалежностей особливо значущі і людству, правильно оцінивши їх, слід згуртуватися у прагненні подолати варварські явища.

Зміни, що відбулися в ринковій системі, світовому господарстві, політиці, соціальних відносинах і в самій економічній науці, наближають її до нової парадигми — переходу від абстрактно-теоретичної економіки початку XX століття до практичної теорії початку третього тисячоліття. Масштабний економічний експеримент відбувається ось уже 35 років: протягом цього часу відзначаються Нобелівською премією кращі досягнення економістів світу. Отже, якщо період з 1946 до 1971 року отримав назву "доба Кейнса", то можна стверджувати, що у 80-хроках XX ст. настала "Нобелівська епоха" в економіці.

Література

1. Селигмен Б. Основные течения современной экономической мысли. — М.: "Прогресс", 1968. Сен А. Об этике и экономике. — М.: Наука, 1996.

2. Сисмонди С. Новые начала политической экономии, или О богатстве в его отношении к народонаселению. — М.. 1936. — Т. I.

3. Словарь современной экономической теории Макмиллана: Пер. с англ. / Под общ. ред. Д. У. Пирса. — М.: ИНФРА-М, 1997. — 607 с.

4. Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов.: Пер. с англ. — М., 1962. Современная экономика: Многоуровневое учебное пособие / Под ред. О. Ю. Мамедова. — Ростов-на-Дону, 1998.

5. Современный экономический словарь. — М.: ИНФРА-М, 1997.

6. Соколовська А. Податкова система України: теорія та практика, становления. — К., 2001. Сорос Д. Алхимия финансов. Рынок, как читать его мысли. — М.: ИНФРА-М, 1966. Стігліц Дж. Глобалізація та її тягар: Пер. з англ. — К.: Вид. дім "КМ Академія", 2003. Стоун Р. Метод затраты — выпуск и национальные счета. — М.: Статистика, 1964. Суслов И. П. Методология экономического исследования. — М.: Мысль, 1974. Теоретическая экономика. Политэкономия: Учебник для вузов / Под ред. Г. П. Журавлевой, Н. Н. Мильчаковой. — М.: ЮНИТИ. 1997. — 485 с.

7. Тойиби А. Д. Постижение истории. — М.: "Прогресс", 1991. *

8. Трансформація моделі економіки України / За ред. В. М. Гейця. — К.. 1999.

9. Туган-Барановский М. И. Основы политической экономии. — СПб.. 1911.

10. Туган-Барановський М. І. Політична економія: Курс популярний. — К.: Наукова думка. 1994.