Казахстан потребує поставок з України цукру, продукції хімічної промисловості, обладнання (котлів, парових турбін, насосів, холодильників, автонавантажувачів), електричних машин, залізничного транспорту, засобів наземного транспорту, будівельних збірних конструкцій, спирту. Із Казахстану імпортуються азбест, слюда, мінеральне паливо (кам'яне вугілля, нафта, нафтопродукти), продукція хімічної промисловості, бавовна, механічне обладнання, мідь та вироби з неї, зерно.

Нині Казахстан постачає Україні переважно сировину, тому він зацікавлений у співпраці з Україною у використанні її промислового потенціалу, устаткування, технологій для переробки сировини, у виході через Україну на треті держави. Сьогодні азіатські країни шукають своє місце у системі міждержавних і світових відносин, у цьому ракурсі Казахстан претендує, як і Узбекистан, на лідерство в азіатському регіоні колишнього СРСР. Багато в чому саме цим пояснюється пропозиція Казахстану щодо створення євроазійського простору в цих межах, до якої Україна ставиться із зрозумілою обережністю.

Рівноправне економічне співробітництво передбачає і взаєморозрахунки, які ще остаточно не здійснені. Заборгованість казахстанських підприємств тільки за 1995 рік перевищує борг України Казахстану в 2,5 рази. Лише Новокраматорському комбінату казахстанська сторона заборгувала 43 млрд. російських рублів.

Дипломатичні відносини між Україною і Туркменістаном були встановлені 10 жовтня 1992 року. Договір про дружбу і співробітництво між країнами укладено під час візиту Президента України

Л. Кравчука до Ашгабата. Договірно-правова база українсько-туркменських зв'язків була значно розширена під час візиту до Туркменістану тодішнього Прем'єр-міністра України Л. Кучми (лютий 1993 року): підписано 12 угод і протоколів про подальше співробітництво.

Природний газ в Україну надходить з Туркменістану з листопада 1992 року. У 1994 році обсяги поставок досягли 28 млрд куб. м. Обидві країни зіткнулися з труднощами транспортування та оплати. У листопаді 1994 року під час візиту Президента України Л. Кучми до Туркменістану було підписано кілька міжурядових угод, зокрема про вільну торгівлю, реструктуризацію державного боргу України Туркменістану, виробничу кооперацію, відкриття посольств (посольства були відкриті у 1995 році). Зараз договірно-правову базу двостороннього співробітництва становлять 54 договори та угоди. З туркменськими партнерами було досягнуто домовленостей щодо реструктуризації боргу за 1993 — 2002 роки, вироблено порядок розрахунків за поставки газу у 1994 році. Наступного 1995 року під час візиту в Україну Президента Туркменістану С. Ніязова обговорювалося питання про постачання газу в Україну.

Наступною сходинкою розвитку українсько-туркменського співробітництва стало залучення до нього іранської сторони. Меморандум про тристороннє співробітництво між Україною, Туркменістаном і Ісламською Республікою Іран було укладено у квітні 1995 року. Вихід із складного становища щодо платежів за газ було віднайдено у постачанні української продукції до Ірану за рахунок частини оплати поставок туркменського газу в Україну в 1995 році. Доречно нагадати, що виходу на туркменський ринок шукає і Словаччина, яка розраховує на щорічну закупівлю 2 млрд. куб. м газу.

У співробітництві з туркменськими партнерами є певні труднощі. Туркменський газ надходить в Україну транзитом через Узбекистан, Росію і Казахстан. Російське акціонерне об'єднання "Газпром", щоб використати транзитування, створило туркмено-російське акціонерне товариство "Туркменросгаз" з участю приватної компанії "Ітера Інтернешнл Інерджі", зареєстрованої у США. Незважаючи на це, Україні вдалося домовитись з Туркменістаном про постачання газу в обсязі 20 млрд. куб. м (1995 рік). Україна розраховувалася за газ товарними поставками і валютою у співвідношенні 60 %: 40 %. Валютний еквівалент складав 60 млн. дол.

США, а товарна маса перевищувала необхідну доларову суму на 22 млн. дол. США. У погашення боргу України були зараховані медикаменти (8 млн. дол. США), спорудження українськими фахівцями газопроводу Казанджик — Кизил-Арват. Вартість будівельних робіт оцінюється в 23 млн. дол. США, частина яких піде також на оплату газу.

Україна і Туркменістан спільно споруджують залізниці на території Туркменістану, Україна готує для цієї держави військових, працівників міліції, органів безпеки, прокуратури.

Республіка Узбекистан у 1990 році прийняла Декларацію про суверенітет. У результаті всенародного референдуму, що відбувся ЗО грудня 1991 року, Узбекистан було проголошено незалежною республікою.

Українсько-узбецькі відносини започатковані Договором про основи міждержавних відносин, дружбу і співробітництво від 28 жовтня 1991 року. Узбецька сторона підтримує самостійний зовнішньополітичний курс нашої держави, підкреслює свою зацікавленість у збереженні сильної суверенної України, у співробітництві з Україною в галузі виробництва та поставок авіаційної техніки, вантажних перевезень, військово-технічних зв'язках, розвитку режиму вільної торгівлі, постачанні продуктів харчування, зокрема цукру.

Україна отримує з Узбекистану газ, який, за пропозицією Уряду Туркменістану, оплачується поставками в Республіку Узбекистан товарів і продукції з України в рахунок взаєморозрахунків за транзит туркменського газу (на суму 120 млн. дол. США). Досягнуто домовленостей про постачання узбецького газу в Україну і в 1997 році. РАО "Газпром" постачає на український ринок, крім 53 млрд. куб. м свого газу, ще 10 млрд. куб. м узбецького.

Потенціал українсько-узбецьких відносин повною мірою ще не реалізовано. Досить низький торговельно-економічний обіг між двома країнами (у 1994 році — 165 млн. дол. США, у 1995 році — понад 100 млн. дол. США, у 1996 році— 259,5 млн. дол. США). Україна експортує до Узбекистану цукор, кондитерські вироби, м'ясо та субпродукти, тютюн, вироби з чорних металів, котли, обладнання, електричні машини, продукцію хімічної та нафтохімічної промисловості, а імпортує бавовняне волокно, газ, тканини, нафту та нафтопродукти, мідь та вироби з неї, цинк, алюміній тощо.

Інтенсивному розвитку двосторонніх зв'язків перешкоджають неузгодженість розрахунків за минулі роки, недопоставка українським партнерам у 1995 і 1996 роках бавовни-сирцю. Зазначені труднощі покликана усунути українсько-узбецька комісія з торговельно-економічного і гуманітарного співробітництва.

Між Україною та Узбекистаном укладено 60 угод і домовленостей. Під час візиту до Узбекистану Президента України Л. Кучми (червень 1995 року) було підписано Договір про поглиблення економічної інтеграції між Україною та Республікою Узбекистан, а також угоди про співпрацю в галузі культури, науки, охорони здоров'я, спорту, туризму, інформації. З 1993 року в Узбекистані діє посольство України, а з 1995 року— посольство Республіки Узбекистан в Україні.

Киргизстан. Через незначні людські ресурси (4 млн. осіб населення) за економічним розвитком країна належить до найвідсталіших районів колишнього азіатського радянського простору. Економічні негаразди посилюються протистоянням гілок влади (Президент і ВР), етнічними конфліктами.

Катастрофічна ситуація, в якій опинилася економіка Киргизстану після розпаду СРСР, прискорила проведення ринкових реформ. Рівень стабілізації та лібералізації економіки в цій країні помітно вищий, ніж в інших республіках. У 1993 році було запроваджено національну валюту (сом), проведено лібералізацію цін, розпочато приватизацію. Пріоритетом зовнішньої політики Киргизстану є Казахстан та Росія, що пояснюється залежністю від російських енергоносіїв, прив'язаністю до промислового потенціалу, ринку збуту.

Киргизстан є суб'єктом тристоронніх угод (Узбекистан, Казахстан, Киргизстан), членом Митного союзу між Російською Федерацією, Республікою Білорусь і Республікою Казахстан та Договору про поглиблення інтеграції в економічній та гуманітарній сферах і всестороннє зближення між зазначеними країнами (29 березня 1996 року). У перспективі можливий розвиток співпраці з Туреччиною, Китаєм та Іраном.

Українсько-киргизькі відносини спираються на Договір про дружбу і співробітництво між У РСР та КРСР від 2 квітня 1991 року, підписаного у Бішкеку. У 1995 році питома вага Киргизстану у зовнішньоторговельному обігу України з країнами Центральної Азії становила 4 % або 17 млн. дол. США. Договірно-правову базу міждержавних відносин з Киргизстаном складають понад 20 угод і протоколів. Існуючі зв'язки з Киргизстаном мають потенційні можливості: планується співробітництво в галузі енергетики, золотовидобувній промисловості тощо.

Українсько-таджицькі відносини розвиваються на основі міжурядових угод: про економічне і культурне співробітництво на 1991—1995 роки (1990 рік), про організацію розрахунків між Україною і Таджикистаном, торговельно-економічне співробітництво (1993 рік), про співробітництво з поштових переказів та ін. Україна, враховуючи внутрішні та прикордонні конфлікти, немає зобов'язань перед цією країною. Україна не підписала Договір про колективну безпеку СНД від 15 травня 1992 року та рішення країн-учасниць СНД від 22 січня 1993 року про додаткові заходи щодо стабілізації ситуації в Республіці Таджикистан. Позиція України щодо врегулювання конфлікту в Таджикистані базується на загальновизнаних нормах міжнародного права. Під час конфліктів Україна надавала Таджикистану гуманітарну допомогу.

У 1994 році торговельний обіг з Таджикистаном становив 9,6 млн. дол. США, у 1996 році — 28,9 млн. дол. США. Україна постачає Таджикистану цукор, кондитерські вироби (45 % експорту), а ввозить м'ясо, горіхи тощо (72 % імпорту). Намічено спільно освоювати землі для виробництва бавовни-сирцю за рахунок інвестування українською стороною, використовувати будівельну індустрію України для завершення будівництва Рогунської ГЕС та інших енергоспоруд Таджикистану, розвивати кооперативні зв'язки в інших сферах двостороннього співробітництва, у тому числі й військового. Але все це буде можливим лише за умов стабілізації ситуації в Республіці Таджикистан.

Українсько-грузинські відносини мають глибоку історію. Україна