Законом України "Про зайнятість населення" передбачено додаткові гарантії зайнятості окремим категоріям, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних конкурувати на ринку праці. До цієї категорії громадян відносяться жінки, які мають дітей віком до 6 років, одинокі матері, які мають дітей віком до 14 років або дітей-інвалідів. Гарантії забезпечуються шляхом бронювання на підприємствах, в установах і організаціях до 5 відсотків загальної кількості робочих місць.

Жінкам, які звернулися до служби зайнятості, надаються профінформаційні та профконсультаційні послуги щодо вибору професії з врахуванням потреб регіонального ринку праці, вони залучаються до участі у семінарах, що проводяться службою зайнятості. Під час проведення цих семінарів приділяється увага формуванню у жінок впевненості у собі, своїх силах, розвитку вмінь самостійного пошуку роботи, опануванні технології само-презентацій, таких як співбесіда з роботодавцем, техніка телефонних дзвінків, написання резюме тощо. Така робота приносить позитивні результати. До безробітних жінок повертається впевненість у своїх силах, особливо, коли вони тривалий час шукають роботу. З метою тимчасового працевлаштування та одержання матеріальної підтримки для незайнятих та безробітних громадян службою зайнятості разом із місцевими органами влади організовуються громадські роботи.

Для задоволення потреби в кадрах у сфері надання послуг на селі, розвитку підприємницької ініціативи та орієнтування

безробітних громадян на самостійну зайнятість державною службою зайнятості проводиться їх навчання за професіями, які дозволяють відкрити власну справу. Безробітним селянам одноразово виплачується (за їх бажанням) допомога по безробіттю для зайняття підприємницькою діяльністю. Основними напрямами організації підприємницької діяльності безробітними є фермерство, птахівництво, тепличне господарство, торгівля, пошив одягу, автосервіс, транспортні послуги. Найбільш активно започаткування власного бізнесу залучаються безробітні сільської місцевості Рівненської, Івано-Франківської, та Вінницької областей.

Про розвиток системи соціального захисту на випадок безробіття свідчить динаміка надходжень і витрат Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття як в абсолютному вимірі, так і у відношенні до ВВП. В Україні обсяги як надходжень, так і витрат фонду постійно зростають. Разом з тим, їх відносні показники динаміки, в порівнянні з обсягами ВВП, останніми роками дещо скоротились. Позитивним є поступове зміщення пріоритетів з пасивних заходів захисту від безробіття на заходи активної політики зайнятості (табл.9.1,рис. 9.8).

Рис. 9.8. Питома вага надходжень та витрат Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття населення до ВВП за 1996—2005 рр. [81 ]

З метою повернення зареєстрованих безробітних до активної трудової діяльності та забезпечення їх соціального захисту Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Основних напрямів проведення державної політики зайнятості на період до 2009 року" № 922 від 5 липня 2006 р. передбачається: активізація взаємодії з роботодавцями щодо поповнення банку вакансій для інформування населення про можливості працевлаштування, впровадження нових технологій пошуку роботи; збільшення обсягів працевлаштування незайнятого населення, зареєстрованого в державній службі зайнятості; розширення практики підготовки кадрів з числа незайнятого населення, зареєстрованого в державній службі зайнятості, на замовлення роботодавців під конкретні робочі місця та стажування безпосередньо на робочих місцях; удосконалення форм і методів сприяння підприємницькій ініціативі зареєстрованих безробітних; організація оплачуваних громадських робіт для незайнятого населення, зареєстрованого в державній службі зайнятості; забезпечення інформування та консультування населення з питань вибору сфери професійної діяльності, зокрема шляхом організації роботи консультаційних пунктів у сільських і селищних радах, районних держадміністраціях, податкових інспекціях, запровадження системи надання автоматизованих консультацій; посилення взаємодії державної служби зайнятості, Фонду соціального захисту інвалідів і Комісії з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів для сприяння працевлаштуванню осіб з обмеженими фізичними та розумовими можливостями.

Розв'язання існуючих проблем зайнятості осіб з обмеженими фізичними та розумовими можливостями базуватиметься на створенні сприятливих правових, економічних, соціальних та організаційних засад для реалізації права осіб з обмеженими фізичними та розумовими можливостями на добровільну і посильну працю. Державна підтримка студентів-інвалідів полягатиме у збільшенні обсягів державного замовлення на підготовку кваліфікованих спеціалістів з числа осіб з обмеженими фізичними та розумовими можливостями, що бажають навчатися. Державна підтримка осіб з обмеженими фізичними та розумовими можливостями здійснюватиметься відповідно до Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" шляхом їх гарантованого працевлаштування у межах встановленого зазначеним Законом нормативу робочих місць і впровадження механізму заохочення роботодавців до працевлаштування інвалідів. Удосконалення механізму сприяння зайнятості осіб з обмеженими

фізичними та розумовими можливостями пов'язане з ефективним використанням коштів Фонду соціального захисту інвалідів для Створення робочих місць (у тому числі з використанням гнучких форм організації праці, застосуванням надомної праці), сприянням підприємницькій діяльності, а також активізацією роботи державної служби зайнятості, пов'язаної з їх професійною орієнтацією, навчанням та працевлаштуванням. У 2006—2009 роках очікується збільшення чисельності працюючих осіб з обмеженими фізичними та розумовими можливостями до 420 тис. чоловік, зокрема шляхом створення 10 тис. робочих місць за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів. З метою професійної реабілітації осіб з обмеженими фізичними та розумовими можливостями створено Всеукраїнський і п'ять регіональних центрів професійної реабілітації інвалідів. На прогнозований період передбачається здійснення заходів щодо оптимізації мережі регіональних центрів [74].

Література

1. Вечканов Г. С, Вечканова Г. Р., Пуляев В. Г. Краткая экономическая энциклопедия.—СПб.: Петрополис, 1998. — 509 с.

2. Войтов А. Г. Экономика. Общий курс: Учебник. — М.. 1999.

3. Гаврилишин Б. Дороговкази в майбутнє. До ефективніших суспільств: Доповідь Римському клубові. — К.: Наукова думка, 1990. — 206 с.

4. Гальчинський А. С, Єщенко П. С, Палкій Ю. І. Основи економічної теорії: Підручник. — К.: Вища школа, 1995. — 471 с.

5. Гегель Г. Собрание сочинений: В10 т. — М. — Л.. 1930. — Т. 9.

6. Горкіна Л. П. М. I. Туган-Барановський в економічній теорії та історії. — К.: ІЕ НАН України, 2001.

7. Горкіна Л. П. Нариси з історії політичної економії в Україні (остання третина XIX — перша третина XX ст.). — К.: Наукова думка, 1994. — 244 с.

8. Гэлбрейт Дж. К. Новое индустриальное общество. — М., 1969.

9. Даглас Н. Інституції, інституційна зміна та функціонування економіки: Пер. з англ. І. Дзюб. — К.: Основи, 2000.

10. Дзюбик С, Ривак о. Основи економічної теорії. — К.: Основи. 1994.

11. Дмитриченко Л. И. История экономических учений. — Донецк: -Китис"; Дон. ГУ, 1999. — 452 С