Форми прояву ефекту ЗЕО. Суть і особливості визначення ефекту та ефективності ЗЕО

План

1. Форми прояву ефекту ЗЕО

2. Зовнішньоторговельний ефект

3. Науково-технічний ефект

4. Ефект спеціалізації та кооперування

5. Ефект виграшу в часі

6. Ефект подолання дефіциту ресурсів

7. Ефект збереження ресурсів на майбутнє

8. Суть і особливості визначення ефекту та ефективності ЗЕО

9. Врахування умов конвертації національної валюти

10. Валютна ефективність експорту та імпорту

11. Показники ефекту експорту та імпорту

12. Взаємозалежність ефектів експорту та імпорту

13. Література

Форми прояву ефекту ЗЕО

Інтереси українських підприємств, які здійснюють ЗЕО, дуже різноманітні. З одного боку, державна зовнішньоекономічна політика покликана стимулювати насичення внутрішнього ринку необхідними товарами, прискорення НТП, підвищення кваліфікації керівників та фахівців, залучення в економіку додаткових матеріальних та фінансових ресурсів, розширення експортного потенціалу, структурну перебудову національної економіки. З іншого боку, окремі підприємства можуть добиватись реалізації власних цілей: підвищення економічної ефективності виробництва, залучення іноземної технології та комерційної реалізації власних науково-технічних досягнень, гарантованої надійного матеріально-технічного забезпечення.

Такі цілі різні у різних галузях. У машинобудуванні, зокрема, важливою метою є ефективне науково-технічне, виробниче та збутове кооперування і на цій основі підвищення конкурентоспроможності продукції, доведення її до вимог світового ринку. Посередницькі організації приділяють головну увагу одержанню власне економічного (зовнішньоторгового ефекту).

Різноманітність форм ЗЕД та інтересів учасників зумовили множинність напрямків, за якими може бути досягнутий ефект у найближчому чи віддаленому майбутньому. При оцінці конкретних ЗЕО слід враховувати усі можливі прояви ефекту, для чого необхідно чітко уявляти їх природу та особливості, які впливають на методи та послідовність розрахунків.

Виділяють 6 основних форм прояву ефекту ЗЕО:

1. Зовнішньоторговий ефект.

2. Науково-технічний ефект.

3. Ефект спеціалізації та кооперування.

4. Ефект виграшу у часі.

5. Ефект подолання дефіциту ресурсів.

6. Ефект збереження ресурсів на майбутнє.

Зовнішньоторговельний ефект

Вперше пояснити джерело переваг (ефект) зовнішньої торгівлі намагався А. Сміт у рамках теорії абсолютних переваг. Суть теорії абсолютних переваг: країни експортують ті товари, які вони виробляють з меншими витратами (у виробництві яких вони мають абсолютну перевагу), та імпортують ті товари, які продукуються іншими країнами з меншими витратами (у виробництві яких абсолютна перевага належить їх торговим партнерам). Більше того, виробництво даного товару в одній з країн може виявитись просто неможливим через об'єктивні причини.

Теорію абсолютних переваг А. Сміта розвинув Давід Рікардо, довівши, що абсолютні переваги є лише частковим випадком загального правила. Він показав, що торгівля вигідна кожній з двох країн, навіть якщо одна з них має абсолютні переваги у виробництві обох товарів. У теорії порівняльних переваг додатково використовується поняття альтернативних витрат, які являють собою просте порівняння цін одиниць двох товарів на внутрішньому ринку, виражених через кількість робочого часу, витраченого на їх виробництво.

Суть теорії порівняльних переваг: якщо країни спеціалізуються на виробництві тих товарів, які вони можуть виробляти з відносно нижчими витратами порівняно з іншими країнами (або, інакше кажучи, з меншими альтернативними витратами), то торгівля буде взаємовигідною для обох країн, незалежно від того, чи є виробництво в одній з них абсолютно більш ефективним, ніж в іншій.

А.Сміт та Д.Рікардо пояснювали міжнародну торгівлю існуванням абсолютних та порівняльних переваг у виробництві товарів, а головним фактором, що впливає на виробництво товарів, вони вважали працю. Ціна товару, на їхню думку, залежала тільки від трудових витрат, тобто вони дотримувались трудової теорії вартості.

Шведські економісти-неокласики Елі Хекшер та Бертіл Олій розробили теорію співвідношення факторів виробництва (теорію Хскшера-Оліна), в якій вони, не ві дкидаюч и трудової теорії вартості, доповнили її думкою проте, що у створенні вартості беруть участь, крім праці, також і інші фактори виробництва, такі як земля та капітал. Зміст теорії Хекшера-Оліна полягає ос у чому: країни експортують продукти інтенсивного використання надлишкових факторів та імпортують продукти інтенсивного використання дефіцитних для них факторів. Таким чином, наприклад, країнам з надлишком робочої сили вигідніше продукувати та експортувати трудомісткі товари.

У 1953 р. В.Лєонтьєв, а потім і його послідовники піддали тестуванню висновок теорії Хекшера-Оліна про те, що країни експортують товари, у виробництві яких інтенсивно використовуються надлишкові і тому більш дешеві для них фактори виробництва, і імпортують товари, у виробництві яких ці фактори використовуються менш інтенсивно. Провівши розрахунки на кількох часових горизонтах та для кількох країн, вони отримали статистичні результати, які не узгоджувалися з теорією Хекшера-Оліна. Це явище отримало назву "Парадокс Леонтьєва": теорія співвід-ношення факторів виробництва Хекшера-Оліна не підтверджується на практиці: трудонасичені країни експортують капіталоємну продукцію, тоді як капіталонасичені трудоємну. Пояснення парадоксу дається у рамках неотехнологічних теорій зовнішньої торгівлі, які пояснюють її природу впливом ще одного фактору - НТП.

На практиці побудова системи показників ефекту експорту та імпорту базується на передумовах теорії порівняльних переваг Д.Рікардо, а вплив науково-технічного фактору оцінюється здебільшого окремо, що дозволяє говорити про самостійний науково-технічний ефект міжнародного поділу праці.

Отже, власне зовнішньоторговий ефект враховує міжкраїнні відмінності двох типів:*

відмінності в умовах виробництва певного товару, які виявляються у кінцевому підсумку у різному рівні витрат виробництва;*

відмінність структури цін, що призводить до того, що рівень ціни наданий товар неоднаково наближується до середнього свтового рівня.

Науково-технічний ефект

Найважливішим фактором конкурентоспроможності багатьох видів промислової продукції є високий технічний рівень, тому виділення науково-технічного ефекту як окремої складової ефекту ЗЕД є дуже суттєвим. Значення технологічного компоненту у міжнародних економічних відносинах постійно зростає. З іншого боку, сам науково-технічний розвиток української економіки зазнає дедалі більшого впливу з боку зовнішньоекономічної діяльності підприємств та організацій.

На рівні підприємств поряд із власне економічним результатом експорту або імпорту науково-технічних досягнень необхідно враховувати також побічні

(емерджентні або резонансні) ефекти, хоча останні дуже важко піддаються формалізації і мають, як правило, стратегічний характер. Дослідження фахівців дозволили виділити основні напрямки реалізації таких ефектів, серед яких важливе місце посідають такі з них:

1. Міжнародне науково-технічне співробітництво, наприклад, спільні науково-дослідні роботи, дозволяють отримати результати, недосяжні при окремому проведенні досліджень та розробок, навіть якщо взяти до уваги можливість взаємного обміну науково-технічними знаннями.

2. Міжнародне науково-технічне співробітництво та обмін забезпечують підвищення кваліфікації спеціалістів, управлінського персоналу, робітників.

3. Використання закордонних технологій може ініцюювати нові дослідження та розробки у вітчизняних науково-дослідних інститутах, конструкторських бюро, лабораторіях тощо.

4. Прискорений розвиток науки та техніки у деяких галузях, у виробництві деяких видів продукції може сприяти формуванню наукоємної спеціалізації національної економіки в цілому або окремого виробника. Така спеціалізація є стратегічною передумовою отримання ефекту внаслідок монополії на науково-технічні знання та технологічні досягнення.

Ефект спеціалізації та кооперування

Зовнішня торгівля усе більше базується на спеціалізації та кооперуванні. Для складних технологічних виробів джерелом підвищення конкурентоспроможності часто є використання як комплектувальних вузлів продукції закордонного виробництва.

Основою виявлення ефекту в даному випадку в складний характер залежності параметрів виробу від характеристик його окремих комплектувальних. При цьому, за звичай, значення ціни готового виробу корелює із характеристиками виробу як цілого.

.Іншим проявом ефекту є економія, яка виникає як результат більш вигідного співвідношення власних затрат на виробництво деталей та вузлів і затрат у потенційного закордонного партнера з кооперації.

Ще один проя в ефекту зв'язаний з концентрацією виробництва деталей або вузлів, яка забезпечує зменшення умовно-постійних витрат у розрахунку на одиницю продукції. Виникають передумови для наближення розмірів виробництва до оптимальних масштабів.

З точки зору стратегії підприємства спеціалізація виробництва сама по собі виступає джерелом тривалого ефекту, оскільки за рахунок орієнтації на конкретного споживача та повнішого врахування його вимог забезпечується зростання конкурентоспроможності виробленої продукції. Спеціалізація та кооперування у ЗЕД повністю відповідають світовій тенденції до зростання ролі тривалих угод між партнерами.

Ефект виграшу в часі

Ця форма ефекту виявляється у більш ранньому отриманні деякого економічного результату. Наприклад, у випадку експорту ранній вихід на зовнішній ринок з новим товаром може забезпечити зростання конкурентоспроможності та привести до збільшення попиту. У випадку імпорту виграш у часі може виявитися у більш швидкому постачанні товарів, необхідних для реконструкції підприємства, або товарів споживчого призначення; у прискореному введенні удію виробничого або соціального об'єкта, який споруджується за допомогою іноземної фірми; у швидкому наданні ліцензії на застосування нової технології або ноу-хау, які дозволять організувати нове, більш ефективне виробництво.

Економічною компенсацією за надання товарів, послуг або знань у більш ранні строки є підвищений рівень затрат, який є наслідком підвищеної ціни або оплати товарів та послуг у кредит, що так само збільшує сумарні затрати. Формальне врахування різночасовості затрат та результатів, а також можливого кредитування ЗЕО здійснюється за допомогою методів дисконтування та врахування кредитного впливу.

Ефект подолання дефіциту ресурсів

Цей ефект, який Іноді називають ефектом взаємного доповнення, виявляється у зростанні одержуваного економічного результату. Нестача окремих ресурсів перешкоджає отриманню кращого результату. Через відмінність структури наявних ресурсів та потреби в них частина ресурсів виявляється у надлишку, інша частина - у дефіциті. Підключення в тій чи іншій формі закордонних ресурсів (матеріальних, трудових, інвестиційних, науково-технічних) дозволяє збільшити випуск