Будь-яка підприємницька справа розпочинається із складання бізнес-плану.

Бізнес-план — це документ, в якому представлений поточний стан фірми, шляхи досягнення успіху на ринку та перспективи розвитку.

Цей документ розробляють не тільки юридичні особи різних організаційно-правових форм, але й індивідуальні підприємці. Організовуючи бізнес-планування є можливість відповісти на такі ключові питання:

1. Що маємо на даний момент? (поточний стан бізнесу).

2. Куди рухаємося? (бажаний стан).

3. Яким способом ми досягнемо намічених результатів? (найбільш ефективний шлях).

Наявність бізнес-плану свідчить про обґрунтованість, професіоналізм справи, що розпочинається, можливість оцінити різні аспекти діяльності підприємства (збут, організація, управління, стимулювання), виявити проблеми, які існують, та передбачити майбутній розвиток бізнесу. Як інструмент управління і контролю, бізнес-план дозволяє забезпечити планомірне просування підприємства до поставлених цілей. Це також міцний інструмент самовдосконалення, а після реалізації передбачених дій — основа для порівняння з фактичними досягненнями. Бізнес-план дає можливість зрозуміти загальний стан справ у певний момент, чітко уявити той рівень, якого можна досягти підприємству; планувати процес переходу з одного стану в інший. Цей документ, який носить творчий, ініціативний характер, висвітлює не тільки цілі і завдання, але й можливості ринку, потреби і реальні основи функціонування підприємства, дає оцінку ресурсів та прогнозовані економічні показники діяльності.

Бізнес-план може коригуватись залежно від кон'юнктури ринку, реального стану справ на мікрорівні. Процес планування дає змогу підприємцям критично оцінювати власні сили, постійно думати про майбутній розвиток і бачити наперед, які перешкоди можуть виникнути, оцінити ступінь ризику. Якщо підприємець нехтуватиме складанням бізнес-плану, то він може бути не готовим до очікуваних проблем, втрат. Тому слід звернути увагу на об'єктивність та необхідність планування.

Добре складений бізнес-план є суттєвим фактором тривалого виживання підприємства та його прибутковості. Ретельно відпрацьований і узгоджений проект є тим засобом, за допомогою якого можна контролювати намічені планові показники і управляти підприємством, визначати найбільш прийнятні механізми розв'язання проблем. Правильно складений проект у кінцевому підсумку відповідає на питання: чи варто вкладати кошти у дану справу і чи принесе вона прибуток? Адже цей висновок робиться на обґрунтованих підприємницьких розрахунках найбільш важливих техніко-економічних показників. Бізнес-план поєднує у єдину систему функціонування виробництво і реалізацію товару, заповнює відсутність досвіду у підприємницькій справі та дає можливість уникати грубих помилок, пов'язаних з прийняттям неправильних управлінських рішень.

Таким чином, значення бізнес-плану полягає у тому, що він:

• дає можливість обґрунтувати організацію підприємницької справи в обраній сфері;

• дозволяє визначити життєздатність підприємства в умовах конкуренції;

• містить орієнтир того, як повинно розвиватись підприємство, тобто надаються основні напрямки його розвитку з урахуванням поставлених цілей;

• слугує інструментом отримання фінансової підтримки.

Бізнес-план — це підсумковий документ, який є результатом аналітичної роботи і дозволяє осмислити місце підприємства на ринку, проаналізувати перспективи розвитку.

Бізнес-план розробляється:

• для кредиторів (оцінити можливість надання кредитів підприємцям, ступінь ліквідності та ризику проектів, рівень якості управління);

• для інвесторів (зацікавити їх вкласти капітали у перспективні проекти);

• для власників, співвласників, засновників (оцінити можливості і перспективи фірм, встановити цілі та завдання, визначити потребу у ресурсах (фінансових, матеріальних, трудових), перевірити свої ідеї на доцільність і реалістичність);

• для менеджерів, робітників фірми (усвідомити ідеї та практично впровадити їх у життя, сформулювати згуртований колектив на виконання завдань).

Традиційно бізнес-план найчастіше розробляється для банків-кре- диторів. У більшості західних банків, а також у ряді українських банківських структур надання бізнес-плану є обов'язковим елементом при прийнятті рішення щодо виділення кредитів, оскільки це дає можливість скласти загальне уявлення про підприємство, використовуючи додаткове джерело інформації.

Бізнес-план необхідний у таких ситуаціях:

• при отриманні кредиту у банківській установі;

• при створенні нового або для вже діючого підприємства;

• при зміні власника (наприклад, при купівлі підприємства іншою фірмою);

• при приватизації власності державних підприємств, трансформації власності;

• при проведенні реконструкції і модернізації підприємства, переході на нову технологію, організацію випуску нової продукції, створенні цехів, філій;

• при суттєвих змінах у зовнішньому середовищі, які впливають на діяльність фірми (наприклад, сильний тиск з боку конкурентів, введення нових податків, різкий спад реалізації продукції);

• при започаткуванні зовнішньоекономічної діяльності;

• при об'єднанні існуючих підприємств і створенні на базі цього інтегрованого організаційно-правового утворення (асоціації, концерну).

Хто повинен складати бізнес-план?

Існують різні способи розробки цього документа, зокрема:

1) самостійна підготовка засновником-підприємцем бізнес-плану;

2) колективний спосіб, що базується на спільних зусиллях підприємця та фахівців, які працюють на підприємстві. Так, маркетолог може розробити розділ «План маркетингу», бухгалтер — «Фінансовий план», менеджер — «Організаційний план», а підприємець здійснює загальне керівництво проектом, вносить корективи, дає зауваження і пропозиції щодо окремих моментів для їх усунення розробниками;

3) звернення до послуг консалтингової фірми або іншої сторонньої організації. Консультанти, маючи багатий досвід з бізнес-планування, допомагають правильно обґрунтувати та надати матеріал. Особлива значимість консультантів при складанні фінансового плану, оцінці ринку збуту продукції, визначенні реального стану справ і перспектив розвитку у бізнесі.

Вибір конкретного способу складання плану залежить від поставлених цілей, періоду планування, особистості керівника, компетенції працівників підприємства, їхнього досвіду, знань, а також фінансових можливостей.

Досить важливою є особиста участь керівника-підприємця у складанні бізнес-плану, його економічному обґрунтуванні та прийнятті як основи керівництва. Так, більшість зарубіжних банків та інвестиційних компаній відмовляються взагалі розглядати замовлення-пропозиції на виділення фінансових коштів, коли стає відомо, що бізнес-план від початку до кінця був підготовлений консультантом зі сторони, а керівником лише підписаний. Керівник нової підприємницької справи повинен особисто включатись у розробку бізнес-плану, моделюючи свою майбутню діяльність, нести відповідальність, яка лягає на нього. Підприємець особисто обґрунтовує задум створення справи, підтверджує його реалістичність. Проте, слід розуміти й обмеження самого бізнес-плану: він не гарантує уникнення усіх можливих невдач; не може дати усі відповіді на питання і проблеми, які виникають перед підприємством; план залежить від кваліфікації людей, які прогнозують економічні показники, а також від того, хто буде його виконувати; можуть мати місце відхилення фактичних результатів від запланованих завдань.

Бізнес-план — документ перспективний і складати його рекомендується на 3-5 років вперед. Основні показники для першого року доцільно зробити помісячно, для другого року — поквартально, а з третього року можна обмежитись річними показниками. План може бути складений і на 10 років. Період часу залежить від специфіки бізнесу, товару, що пропонується, від мети, а також від того, для кого планується проект (наприклад, для зарубіжного інвестора при створенні спільного підприємства).

Викладення змісту проекту повинно бути чітким, точним, обґрунтованим, зрозумілим працівникам фірми, потенційним кредиторам, інвесторам.

Бізнес-план складається з таких розділів:

1. Вступ.

2. Загальна характеристика підприємства та галузі.

3. Характеристика продукції (послуг) та ринків збуту.

4. Характеристика конкурентного середовища.

5. План маркетингу.

6. Виробничий план.

7. Організаційний план.

8. Фінансовий план.

9. Оцінка ризику та страхування.

У кінці бізнес-плану наводяться додатки.

Вступ. У вступі розглядається повне та скорочене найменування підприємства, його адреса, форма власності і правовий статус, перелік засновників із зазначенням їхніх адрес, розмірів часток у статутному капіталі, обґрунтування запропонованої організаційно-правової форми підприємства.

Важливо, що та чи інша організаційно-правова форма створення підприємства має свої переваги і недоліки. Привабливою формою є одноосібне володіння. Якщо передбачається створення акціонерного товариства, то потрібно визначити майбутній розподіл капіталу між акціонерами, сформувати необхідний розмір статутного фонду, провести процедуру викупу акцій, які пропонуються для продажу.

Вступ подається як самостійний розділ, у якому стисло наведені основні положення усього бізнес-плану. Його слід подати так, щоб викликати інтерес у потенційного інвестора чи банкіра. Потрібно чітко і переконливо викласти головні аспекти запропонованого проекту, зокрема: чим буде займатись підприємство, необхідні фінансові ресурси для його створення і нормального функціонування, очікуваний прибу- ток, обсяг реалізованого попиту на продукцію, а також складові досягнення комерційного успіху. Потрібно також викласти суть призначення даного бізнес-плану. Якщо цей документ розробляється з метою отримання кредиту, то зазначається сума позичкових коштів, яка потрібна для реалізації проекту.

Загальна характеристика підприємства та галузі. У цьому розділі дається характеристика існуючого стану галузі, у якій створюється нове підприємство. Важливо підкреслити діяльність створення такої підприємницької структури у контексті стану справ даної ланки господарювання. Подається інформація про спеціалізацію підприємства, види підприємництва, опис основних напрямків діяльності, цілі та завдання.

Якщо нове підприємство створюється на базі вже існуючого суб'єкта господарювання в результаті зміни організаційно-правової форми, то наводяться стислі історичні відомості про нього, минулі успіхи і досягнення, загальні висновки про поточний стан функціонування. У такому випадку доцільно винести у додаток основні техніко-економічні показники діяльності функціонуючого підприємства за останні роки: обсяг виробництва та реалізації продукції, основні фонди, оборотні засоби, чисельність працюючих, рентабельність.

Отже, ця частина бізнес-плану виконує важливу функцію. Вона, по суті, повинна показати і довести реальність справи, що розпочинається з точки зору:

• необхідності і корисності обраної сфери бізнесу; наявності на ринку незадоволеної або не повністю задоволеної потреби у продукції або послугах, що планується запропонувати;

• наявності необхідної бази