разі наявності у них реальних можливостей забезпечення своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків. Для отри- мання кредиту позичальник звертається в банк. Форма звернення може бути у вигляді листа, клопотання, заяви. У документі зазначається необхідна сума кредиту, його мета, строки погашення та форми забезпечення. Розмір відсоткових ставок та порядок їхньої сплати встановлюються банком і визначаються в кредитному договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом та інших факторів. Для кредитів, що надаються в іноземній валюті, враховуються також відсоткові ставки, які діють на міжнародних ринках капіталів.
Позичальник, що отримує одноразовий кредит на придбання товарів чи на оплату товарно-матеріальних цінностей у межах чинного законодавства за контрактами, угодами, надає в банк копії цих контрактів і угод.
Позичальник, що звертається в банк за отриманням кредиту на спорудження об'єктів для зберігання та переробки сільськогосподарської продукції, виробництва товарів народного споживання, надає в банк проект будівництва (реконструкції) підприємства, що відповідає встановленим законодавством санітарно-гігієнічним, екологічним та іншим нормам, а також висновки експертів щодо проектно-кошторисної документації, які підтверджують дотримання встановлених норм та інші документи (контракт з будівельною організацією, техніко-економічне обґрунтування, графіки виконання робіт), які необхідні для кредитування.
Комерційний банк аналізує, вивчає діяльність потенційного підприємця-позичальника, визначає його кредитоспроможність, прогнозує ризик неповернення кредиту і приймає рішення про надання або відмову у наданні кредиту.
Основними критеріями оцінки кредитоспроможності позичальника є: рівень забезпеченості власними коштами; репутація позичальника (кваліфікація, здібності керівника, дотримання ділової етики, договірної, платіжної дисципліни); оцінка продукції, що випускається, наявність замовлення на її реалізацію, характер послуг, які надаються (конкурентоспроможність на внутрішньому та зовнішньому ринках, попит на продукцію, послуги, обсяги експорту); економічна кон'юнктура (перспективи розвитку підприємця-позичальника, наявність джерел коштів для капіталовкладень).
Необхідні відомості про позичальника та інформація, яка отримана банком при оформленні кредиту, систематизується у кредитній справі позичальника.
Документи, що зберігаються у цій справі, групуються таким чином:
— матеріали з надання кредиту (кредитний договір, боргові зобов'язання, гарантійні листи);
— фінансово-економічна інформація (бухгалтерські баланси, звіти про прибутки та збитки, бізнес-плани);
— матеріали про кредитоспроможність позичальника (довідки, отримані від інших банків, запити, листування, звіти аудиторських фірм).
Забороняється надання кредитів на: покриття збитків господарської діяльності позичальника; формування та збільшення статутного фонду комерційних банків та інших господарських товариств.
У кредитному договорі зазначаються: номер та дата укладеного договору; юридичні адреси і реквізити банку і позичальника; сума кредиту, строк, цілі (наприклад, на будівництво об'єкта, закупівлю товарів народного споживання, обладнання, сировини, матеріалів), розмір відсотків річних, умови забезпечення кредиту, обов'язки банку і позичальника, їхні права, особливі умови.
Видами забезпечення кредиту є неустойка (штрафи, пені), застава, поручительство, гарантія. Для більшої надійності вищезазначених видів забезпечення кредиту може укладатися тристороння угода: банк — гарант (поручитель, страхова організація) — позичальник.
Погашення кредиту і нарахованих за ним відсотків здійснюється позичальником з поточного (валютного) рахунку. У разі несплати позичальником боргу, він стягується з гарантійних установ (поручителів) у встановленому чинним законодавством порядку. Дія договору припиняється після повного погашення кредиту та сплати відсотків банку.
Відстрочення погашення кредиту з підвищенням відсоткової ставки здійснюється банком у виняткових випадках, у разі виникнення у позичальника тимчасових фінансових ускладнень через непередбачені обставини за умови прийняття позичальником відповідних заходів щодо їх усунення. Це відстрочення має бути оформлене додатковим договором між позичальником та банком, який є невід'ємною частиною кредитного договору.
Банк здійснює контроль за виконанням позичальником умов кредитного договору, цільовим використанням кредиту, своєчасним і повним його погашенням. При цьому банк протягом усього строку дії кредитного договору підтримує ділові контакти з позичальником, зобов'язаний проводити перевірки стану збереження заставленого майна, що повинно бути передбачено кредитним договором. У разі виявлення фактів використання кредиту не за цільовим призначенням банк має право достроково розірвати кредитний договір, що є підставою для стягнення всіх коштів в межах зобов'язань позичальника за кредитним договором у встановленому чинним законодавством порядку. У разі несвоєчасного погашення боргу за кредитом та сплати відсотків, при відсутності домовленості про відстрочення погашення кредиту, банк має право на застосування штрафних санкцій у розмірах, передбачених договором.
Суб'єкти господарської діяльності можуть використовувати не тільки банківський кредит, але й інші форми кредитів, зокрема:
• комерційний кредит — це товарна форма кредиту. Учасники кредитних відносин при комерційному кредиті регулюють свої господарчі відносини і можуть створювати платіжні засоби у вигляді векселів — зобов'язань боржника сплатити кредитору зазначену суму у визначений термін. Об'єктом комерційного кредиту можуть бути реалізовані товари, виконані роботи, надані послуги, щодо яких продавцем надається відстрочка платежу;
• лізинговий кредит — це відносини між суб'єктами лізингу які виникають у разі оренди майна і супроводжуються укладанням лізингової угоди. Лізинг є формою майнового кредиту. Об'єктами лізингу є різне рухоме (машини, обладнання, транспортні засоби, обчислювальна техніка) та нерухоме (будинки, споруди, система телекомунікацій) майно. Суб'єктами лізингу можуть бути лізингодавець (суб'єкт господарювання, що є власником об'єкту лізингу і здає його в оренду), користувач (суб'єкт, що домовляється з лізингодавцем на оренду про набуття права володіння та розпорядження об'єктом лізингу у встановлених лізинговою угодою межах), виробник (підприємство, що здійснює виробництво або реалізацію товарно-матеріальних цінностей);
• іпотечний кредит — це особливий вид економічних відносин з приводу надання кредитів під заставу нерухомого майна. Кредиторами з іпотеки можуть бути іпотечні банки або спеціальні іпотечні компанії, а також комерційні банки. Позичальниками можуть бути юридичні та фізичні особи, які мають у власності об'єкти іпотеки, або мають поручителів, які надають під заставу об'єкти іпотеки на користь позичальника. Предметом іпотеки при наданні кредиту доцільно використовувати: житлові ділянки, квартири, виробничі будинки, споруди, магазини, земельні ділянки, що є власністю позичальника і не є об'єктом застави за іншою угодою;
• споживчий кредит — кредит, який надається фізичним особам — резидентам України на придбання споживчих товарів та послуг. Банк надає кредити фізичним особам у розмірах, що визначаються виходячи з вартості товарів і послуг, які є об'єктом кредитування. Строк повернення кредиту визначається кредитором і позичальником у кредитному договорі та залежить від цілей кредитування, розміру кредиту, платоспроможності позичальника. Фізичні особи погашають кредити шляхом перерахування коштів з особистого вкладу, депозитного рахунку, переказами через поштою або готівкою;
• бланковий кредит може надавати комерційний банк тільки в межах наявних власних коштів (без застави майна чи інших видів забезпечення — тільки під зобов'язання повернути кредит) із застосуванням підвищеної відсоткової ставки надійним позичальникам, які мають стабільні джерела погашення кредиту і перевірений авторитет у банківських колах;
• консорціумний кредит надається позичальнику банківським консорціумом. Це здійснюється шляхом акумулювання кредитних ресурсів у визначеному банку з подальшим наданням кредитів суб'єктам господарської діяльності; шляхом гарантування загальної суми кредиту провідним банком або групою банків.
Література
1. Конституція України: Закон України // Закон і бізнес,— 1996.— № 105.
2. Цивільний кодекс України. — К.: Парламентське вид-во, 2003.
3. Господарський кодекс України. — К.: Видавництво «Право», 2003.
4. Про банки і банківську діяльність: Закон України // Відомості Верховної Ради України. — 1991.— № 25.
5. Про господарські товариства: Закон України // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 49.
6. Про захист прав споживачів: Закон України // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 30.
7. Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності: Закон України // Голос України. — 1991. — 18 груд.
8. Про охорону навколишнього середовища: Закон України // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 41.
9. Про страхування: Закон України // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 18.
10. Про товарну біржу: Закон України // Голос України. — 1993. — 11 січ.
11. Бусыгин А.В. Предпринимательство: Основной курс: Учебник для вузов. — М.: ИНФРА, 1997.
12. Виноградська А.М. Комерційне підприємництво: сучасний стан, стратегії розвитку. — К.: Центр навчальної літератури, 2004. — 807 с.
13. Виноградська А.М. Основи підприємництва: Навч. посіб. — К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2002. — 382 с.
14. Виноградська А.М. Підприємництво у структурі економічних відносин перехідного періоду // Сучасні економічні проблеми розвитку підприємництва: Зб. наук. праць. — К.: Київський державний торговельно-економічний університет. — 2000.
15. Виноградська А. Розвиток малого підприємництва // Економіка України. — 1999. — № 2.
16. Виноградська А.М. Механізм розвитку малого підприємництва / / Вісник Київського державного торговельно-економічного університету. — 1998. — № 4.
17. ВиноградськаA.M. Основні напрямки регіональної політики розвитку малого підприємництва // Вісник Київського державного торговельно-економічного університету. — 1999. — № 2.
18. Виноградская A.H. Предпринимательство в розничной торговле // Бизнес Информ. - 1999. - № 17-18.
19. Виноградська A.M. Розвиток українського туристичного бізнесу // Економіка. Фінанси. Право. — 2000. — № 5.
20. Виноградская A.H. Стратегия развития гостиничного бизнеса // Бизнес Информ. — 2000. — № 1-2.