Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент





Державне регулювання підприємництва

Державне регулювання підприємництва

У сучасних умовах підвищується значення державного регулювання та сприяння розвитку підприємницьких процесів, змінюються організаційні форми взаємодії державних органів з суб'єктами приватного і малого бізнесу, відбуваються суттєві зрушення у формуванні дійових концептуальних напрямків подальшого економічного розвитку, механізмів реалізації рішень, структурній реорганізації управлінського апарату, сполученні державного і ринкового механізмів регулювання.

Держава має певні цілі на кожному етапі суспільного життя і намагається досягнути їх прийнятними методами та інструментами по відношенню до підприємництва як основи ринкової економіки. Як свідчить світовий досвід, економіка у будь-якій країні не може успішно розвиватись, якщо держава не забезпечує належних для цього умов і не турбується про систему захисту прав суб'єктів ринку. У ринковій економіці держава і бізнес не протидіють між собою. Найбільший соціально-економічний ефект досягається на основі співробітництва, взаєморозуміння розв'язання існуючих проблем.

Державне регулювання — система заходів законодавчого, виконавчого та контролюючого характеру, спрямованих на досягнення намічених цілей, що здійснюються органами виконавчого управління.

Державне регулювання підприємництва — це вплив держави на діяльність суб'єктів підприємницької діяльності та ринок для забезпечення нормальних умов їхнього функціонування.

Цілі державне регулювання підприємництва:

• створення правової бази;

• стабілізація економіки і здійснення її структурної перебудови, створення умов для економічного зростання, згладжування товарних і регіональних диспропорцій;

• забезпечення соціального захисту та соціальних гарантій;

• потреба поповнення державного бюджету, справедливого розподілу доходів;

• забезпечення ефективності вітчизняного виробництва і діяльності суб'єктів бізнесу, раціональне використання різних видів ресурсів;

• забезпечення належного правопорядку та національної безпеки держави;

• захист національних інтересів у системі міжнародних господарських зв'язків;

• захист навколишнього середовища від негативних екологічних наслідків (ефектів) діяльності деяких підприємницьких структур, гарантування населенню екологічної безпеки.

Залежно від цілей державне регулювання спрямоване на рішення як макроекономічних завдань, так й завдань на мікрорівні, тобто на рівні економічних суб'єктів ринку та ринкових відносин.

Макроекономічне регулювання має мету стабілізації економіки, забезпечення стійкого зростання, рішення соціально-економічних та зовнішньоекономічних завдань, забезпечення безпеки та обороноспроможності країни. Досягнення цих цілей безпосередньо пов'язано та обумовлено заходами та засобами держрегулювання підприємницької діяльності, які складають у ринкових умовах господарювання самостійну систему. Таким чином, держрегулювання складається із двох систем: державного регулювання економіки на макрорівні та державного регулювання підприємництва на мікрорівні.

Держава створює загальноекономічні, правові та соціальні умови, що забезпечують нормальне функціонування підприємництва. Вона визначає та впроваджує правила ринку (бізнесу) шляхом видання мотивованих законодавчих та нормативних актів, що сприяють розвитку ринкової конкуренції та дотриманню етико-правових норм бізнесу; держава контролює виконання цих правил; захищає права власності та свободи господарської діяльності.

Держава розробляє та приймає засоби заохочення розвитку бізнесу (субсидирования, пільгове оподаткування, прискорена амортизація) та адміністративні засоби покарання (штрафи, судові позови) за недотримання правил бізнесу. Такими засобами держава реалізує регулювання економічної діяльності суб'єктів господарювання, заохочуючи одні види діяльності шляхом субсидирования та утримуючи інші через оподаткування. Крім того, держава здійснює: забезпечення кредитування, гарантування позик, страхування; виробництво і продаж товарів і послуг підприємствами, що знаходяться у державній власності (частково або повністю).

Держава законодавчо забезпечує свободу конкуренції між підприємцями, захищає споживачів від виявів недобросовісної конкуренції та монополізму в будь-яких сферах підприємницької діяльності.

Підприємницька структура повинна постійно слідкувати за заходами держави, спрямованими на регулювання ринкових відносин. Необхідно добре знати і вміти оперативно застосовувати законодавчі акти. Правові основи створення, функціонування і регулювання підприємницької діяльності викладені у Цивільному та Господарському кодексах України, Законах України «Про власність», «Про господарські товариства», «Про приватизацію державного майна», «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», «Про зовнішньоекономічну діяльність».

Розглянемо функції державного регулювання підприємницької діяльності.

Функція організації включає такі види діяльності:

1. Законотворчість: затвердження основ законності і правопорядку; гарантія економічної та соціальної безпеки; захист прав приваьтної власності; захист прав споживачів та виробників продукції; забезпечення дотримання прав і безпеки кожного громадянина країни, суспільства в цілому та суб'єктів ринкової економіки.

2. Створення та забезпечення організаційно-правових засад підприємницької діяльності включає:

• розробку та прийняття законів, що визначають права власності, регулюючих підприємницьку діяльність;

• гарантії свободи підприємницької діяльності, коли суб'єкти господарювання могли б проявити себе, користуючись своїм правом.

3. Створення умов функціонування усіх ринкових механізмів:

• для вільного переливання капіталів, свободи переміщення робочої сили, товарів та послуг;

• забезпечення умов для вільного ринкового ціноутворення.

4. Створення організаційних засад господарської діяльності:

• організаційне забезпечення дотримання економічними суб'єктами господарського законодавства і правових норм у галузі податкової політики, фінансової звітності, вимог до стандартизації та сертифікації, дотримання вимог до якості продукції;

• забезпечення дотримання підприємцями своїх фінансових зобов'язань перед контрагентами і робітниками;

• організаційне забезпечення дотримання підприємцями «правил гри», що регулює міжфірмові відносини та ділову етику.

5. Організація боротьби з корупцією, незаконним бізнесом та іншими негативними явищами, які стримують розвиток підприємництва.

6. Організація і фінансування виконавчих органів влади — державного апарату, що здійснює функції регулювання підприємницької діяльності та економіки в цілому.

7. Організація та управління державною власністю — виробничими підприємствами, що виступають суб'єктами господарської діяльності, об'єктами інфраструктури.

Функція держави як власника та управляючого своєю власністю в умовах ринкового господарювання вимагає рішення завдання підвищення ефективності державного підприємництва, у тому числі у формі участі держави у великих корпоративних структурах та управління пакетами акцій.

Функція контролю охоплює:

1. Контроль за дотриманням правових норм і законодавства про підприємницьку діяльність: дотримання правил конкуренції та свободи підприємництва, дотримання етико-правових норм та адміністративно-ділової етики; за незаконною діловою практикою; за рівнем монополізації галузей.

2. Контроль за розвитком процесів на макроекономічному рівні: за виконанням доходної та витратною частиною бюджету; за рівнем грошової маси в обігу; за обсягом спекулятивних угод; за станом навколишнього середовища.

3. Контроль за розвитком зовнішньоекономічних зв'язків: митний, ліцензійний, валютний та інші види контролю над зовнішньоторговельними операціями; контроль за станом платіжного балансу, рухом капіталу, за обсягом та напрямком капіталовкладень за кордон та іноземними інвестиціями у своєї країні.

4. Контроль за виконавчими органами влади — держапаратом: за розробкою ними засобів та заходів державного регулювання; за дтри- манням відповідальності по реалізації прийнятих засобів та заходів державного регулювання.

Функція координації передбачає здійснення діяльності, спрямованої на узгодження та об'єднання заходів та засобів регулювання на трьох рівнях: конкурентно-ринковому; приватно-монополістичному та державному. Координація включає:*

узгодження напрямів діяльності приватних структур; ринкової політики ціноутворення, політики зливань та поглинань; політики розділу ринку та сфер впливу; спільної господарської діяльності;

• координацію ініціатив у галузі інвестиційної політики, нововведень, розвитку науково-технічного прогресу на усіх трьох рівнях;

• розробку заходів та засобів регулювання господарської діяльності на рівні галузевих та національних об'єднань підприємців та узгодження їх з державними органами влади для реалізації на державному рівгні регулювання;

• координацію інтересів суб'єктів господарської діяльності та соціальної відповідальності держави за інтереси суспільства в цілому.

<Функція захисту ринкових засад господарювання спрямована на:

1. Зберігання та захист ринкового механізму шляхом застосування: антимонопольного регулювання; регулювання рівня концентрації виробництва та капіталу на підставі законодавства про зливання та поглинання фірм; регулювання ступеня монополізації галузей та ринків на підставі законодавства про конкуренцію;

2. Забезпечення нормального функціонування конкуренції як одного із основних регулюючих інструментів у ринковій економіці, що сприяє стимулюванню інновацій, впровадженню усього передового, покращенню якості продукції, зниженню витрат виробництва;

• забезпечення вільного ціноутворення;

• перешкодження недобросовісної конкуренції та зговору з метою тиску на ринок, на співвідношення попиту та пропозиції.

4. Створення цивілізованих засад ринку: забезпечення дотримання суб'єктами господарювання встановлених «правил гри». Захист свободи підприємців в реалізації своїх економічних інтересів; розподіл споживчих ресурсів з допомогою цін, встановлених в результаті балансу попиту та пропозиції.

<Функція керівництва макроекономікою включає діяльність держави, спрямовану на забезпечення макроекономічної стабільності, оптимі- зацію структури економіки, стимулювання економічного зростання, забезпечення основ соціально-економічного розвитку, управління об'єктами державної власності.

1. Макроекономічна стабільність досягається шляхом:

• розробки та проведення економічної політики, спрямованої на підтримку макроекономічної рівноваги шляхом забезпечення стабільності вартості грошей; регулювання рівня зайнятості; регулювання обсягів випуску окремих видів продукції з метою корегування співвідношення між ринковим попитом та пропозицією; встановлення максимальних, мінімальних та твердих цін на транспортні послуги і споживчі товари; регулювання рівня інфляції;

• антицикличного регулювання, спрямованого на досягнення більшої стійкості у розвитку господарської кон'юнктури, шляхом:

а) впливу на інвестиційну активність та споживання завдяки грошової політики, політики процентних ставок, політики кредитування, регулювання державних витрат і оподаткування;

б) усунення негативних соціальних наслідків, пов'язаних зі структурними кризами, шляхом надання субсидій підприємствам, підтримки безробітних по лінії соціального забезпечення;

• створення сприятливих умов функціонування усіх ринкових механізмів; стимулювання ініціативи підприємців шляхом надання податкових пільг, субсидій, патентного захисту;

• розробки заходів та засобів реалізації економічної політики, що втілюється у відповідних правових нормах і законах; цільових програмах і планах економічного розвитку; цільових програмах галузевого регулювання; нормативах регулювання виробництва; програмах державних закупівель; заходах і засобах здійснення фінансової, бюджетної, податкової, соціально-економічної політики.

2. Оптимізація структури економіки передбачає:

• розробку та реалізацію структурної, промислової, інвестиційної,


Сторінки: 1 2 3 4