Підприємці несуть відповідальність перед різними групами і суб'єктами підприємницької діяльності. Це — вкладники, інвестори, кредитори, споживачі, вітчизняні та іноземні партнери по бізнесу, найманий персонал (рис. 4.2). Підприємницькі структури несуть відповідальність як перед суспільством у цілому, так й перед окремими соціальними групами, включаючи пенсіонерів, інвалідів, жінок з дітьми, безробітних. За рахунок збільшення обсягу податків від підприємницьких структур забезпечується поповнення державного та місцевого бюджету, є можливість розв'язувати існуючі соціально-економічні питання.

Ділова людина повинна опанувати етикет, який значною мірою допомагає успішному вирішенню питань у бізнесі.

Етикет підприємця включає такі складові:

• норми та правила коректної поведінки у відносинах зі своїми колегами та підлеглими, керівниками інших підприємств;

• правила взаємного привітання, представлення, знайомства;

• правила організації бізнес-зустрічей та проведення ділових переговорів;

• вимоги до зовнішнього вигляду, манер, одягу, службового приміщення;

• вимоги до мови;

• культуру службового листування;

• знання міжнародного протоколу та національних особливостей під час ділових контактів.

4.2. Підприємництво та навколишнє природне середовище

Невід'ємною складовою соціальної відповідальності підприємництва є охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, створення відповідних умов екологічної безпеки життєдіяльності людини.

Суб'єкти підприємництва повинні знати і дотримуватись таких принципів охорони навколишнього природного середовища, зокрема:

• пріоритетність вимог екологічної безпеки, обов'язковість дотримання екологічних стандартів, нормативів та лімітів використання природних ресурсів при здійсненні господарської, управлінської діяльності;

• забезпечення екологічно безпечного середовища для життя і здоров'я людей;

• запобіжний характер заходів щодо охорони навколишнього природного середовища;

• екологізація матеріального виробництва на основі комплексності рішень у питаннях охорони навколишнього природного середовища, використання та відтворення відновлюваних природних ресурсів, широкого впровадження новітніх технологій;

• збереження просторової та видової різноманітності і цілісності природних об'єктів і комплексів;

• обов'язковість екологічної експертизи;

• науково обґрунтоване нормування впливу господарської діяльності на навколишнє природне середовище;

• стягнення плати за забруднення природного потенціалу та погіршення його якісних характеристик, компенсація шкоди;

• поєднання заходів стимулювання і відповідальності у справі охорони навколишнього природного середовища, міжнародне співробітництво з даної проблеми.

В Україні проводиться державна екологічна експертиза, яка є обов'язковою у процесі господарської, інвестиційної, управлінської діяльності.

Екологічній експертизі підлягають:

• проекти схем розвитку і розміщення продуктивних сил, розвитку галузей економіки, генеральних планів населених пунктів, схем районного планування;

• техніко-економічні обґрунтування і розрахунки, проекти на будівництво і реконструкцію підприємств та об'єктів, що можуть негативно впливати на стан навколишнього природного середовища, незалежно від форм власності та підпорядкування;

• документація по створенню нової техніки, технології, матеріалів і речовин, зокрема та, що закуповується за кордоном;

• матеріали, сировина, продукція, системи і об'єкти, впровадження або реалізація яких може призвести до порушення норм

екологічної безпеки та негативного впливу на навколишнє середовище чи створення небезпеки для здоров'я людей.

Державна екологічна експертиза проводиться експертними структурами на основі принципів законності, наукової обґрунтованості, компетентності, незалежності, гласності та довгострокового прогнозування. Висновок державної екологічної експертизи є обов'язковим для виконання. Позитивне рішення є підставою для відкриття фінансування програм, проектів.

Суб'єктам підприємництва необхідно дотримуватись державних стандартів та нормативів у галузі навколишнього природного середовища з тим, щоб забезпечити раціональний режим використання природних ресурсів.

Система екологічних нормативів включає:

а) нормативи екологічної безпеки (гранично допустимі концентрації забруднюючих речовин у природі, гранично допустимі рівні акустичного, електромагнітного, радіаційного та іншого шкідливого фізичного впливу, гранично допустимий вміст шкідливих речовин у продуктах харчування);

б) гранично допустимі викиди у навколишнє природне середовище забруднюючих хімічних речовин, рівні шкідливого впливу фізичних та біологічних факторів.

Використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з дотриманням обов'язкових екологічних вимог:

• раціонального та економного використання природних ресурсів на основі широкого застосування новітніх технологій;

• здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища;

• застосування біологічних, хімічних методів поліпшення якості природних ресурсів;

• здійснення господарської діяльності без порушення екологічних прав інших осіб;

• збереження територій та об'єктів природно-заповідного фонду, що підлягають особливій охороні.

В сучасних умовах підвищується роль екологічної безпеки шляхом здійснення комплексу економічних, технічних, організаційних, державно-правових заходів. Екологічна безпека — це такий стан навколишнього природного середовища, при якому забезпечується запобігання погіршенню екологічної обстановки та виникненню небезпеки для здоров'я людей.

При проектуванні, розміщенні, будівництві, введенні в дію нових і реконструкції діючих підприємств, споруд, удосконаленні існуючих і впровадженні нових технологічних процесів та устаткування, а також в процесі експлуатації цих об'єктів забезпечується екологічна безпека людей, раціональне використання природних ресурсів, дотримання екологічних норм.

Підприємства, установи й організації, діяльність яких пов'язана з шкідливим впливом на навколишнє природне середовище, незалежно від часу введення їх у дію повинні мати устаткування і пристрої для очищення викидів або їхнього знешкодження, зменшення впливу шкідливих факторів, а також прилади контролю за кількістю і складом забруднюючих речовин та за характеристиками шкідливих факторів.

Забороняється введення в дію підприємств, споруд та інших об'єктів, на яких не забезпечене в повному обсязі дотримання всіх екологічних вимог і виконання заходів, передбачених у проектах на будівництво та реконструкцію (розширення та технічне переоснащення).

Підприємства, установи, організації, а також громадяни зобов'язані дотримуватись правил транспортування, зберігання і застосування засобів захисту рослин, стимуляторів їхнього росту, мінеральних добрив, токсичних хімічних речовин з тим, щоб не допустити забруднення ними або їхніми складовими навколишнього природного середовища і продуктів харчування. При створенні нових хімічних препаратів і речовин необхідно враховувати допустимі рівні вмісту небезпечних компонентів у об'єктах навколишнього природного середовища та в продуктах харчування.

Підприємства, установи, організації та громадяни повинні вживати ефективних заходів щодо зменшення обсягів утворення та знешкодження, переробки, безпечного складування або заховання виробничих, побутових відходів.

Суб'єкти, що здійснюють проектування, виробництво, експлуатацію та обслуговування автомобілів, літаків, суден, інших пересувних засобів, виробництво і постачання пального, зобов'язані розробляти і здійснювати комплекс заходів щодо зниження токсичності та знешкодження шкідливих речовин, що містяться у викидах транспортних засобів, переходу на менш токсичні види енергії й пального, дотримання режиму експлуатації транспортних засобів та інші заходи, спрямовані на запобігання й зменшення викидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище.

Особливій охороні підлягають об'єкти природно-заповідного фонду (державні заповідники, природні національні парки, ботанічні сади, зоологічні парки, парки-пам'ятники садово-паркового мистецтва), курортні, лікувально-оздоровчі та рекреаційні зони, рідкісні види тварин і рослин.

Курортні і лікувально-оздоровчі зони мають цілющі мінеральні джерела, сприятливі для лікування і оздоровлення людей. На таких територіях забороняється діяльність, яка суперечить їхньому цільовому призначенню або може негативно впливати на лікувальні якості і санітарний стан. У рекреаційних зонах (ділянках суші і водного простору), призначених для організаційного масового відпочинку населення і туризму, не можна проводити господарську діяльність, яка негативно впливає на навколишнє природне середовище, змінювати природний ландшафт.

Підприємствам сфери туризму і курортів слід забезпечувати проведення робіт, пов'язаних з відновленням ландшафтів та поліпшенням санітарного стану територій в зонах відпочинку, на трасах туристичних комплексів, у лісопаркових зонах великих міст. Необхідно підвищувати відповідальність господарських суб'єктів за реконструкцію, реставрацію пам'ятників історії, культури та архітектури, поєднувати розвиток туризму з ефективною роботою щодо збереження та примноження рекреаційно-туристичних ресурсів для майбутніх поколінь.

Охорона природного потенціалу здійснюється на основі економічного механізму.

Економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають:

• взаємозв'язок усієї управлінської, науково-технічної та господарської діяльності підприємств, установ та організацій з раціональним використанням природних ресурсів та ефективністю заходів щодо їхнього захисту на базі економічних важелів;

• визначення джерел фінансування;

• встановлення лімітів використання природних ресурсів, викидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище та розміщення відходів;

• встановлення розмірів платежів за використання природних ресурсів;

• надання підприємствам, установам і організаціям, а також громадянам податкових, кредитних та інших пільг при впровадженні ними маловідходних, енерго- і ресурсозберігаючих технологій та нетрадиційних видів енергії, здійснення інших ефективних заходів щодо охорони навколишнього природного середовища;

• відшкодування збитків.

Підприємствам треба пам'ятати, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні у:

• порушенні норм екологічної безпеки; невиконанні вимог державної екологічної експертизи;

• фінансуванні, будівництві і впровадженні у виробництво нових технологій і устаткування без позитивного висновку державної екологічної експертизи;

• порушенні екологічних вимог при проектуванні, розміщенні, будівництві, реконструкції, введенні в дію, експлуатації та ліквідації підприємств, споруд, пересувних засобів та інших об'єктів;

• допущенні наднормативних, аварійних і залпових викидів і скидів забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на навколишнє природне середовище;

• самовільному використанні природних ресурсів;

• порушенні строків внесення платежів за використання природних ресурсів та забруднення навколишнього природного середовища;

• бездіяльності щодо попередження та ліквідації екологічних наслідків;

• невиконанні розпоряджень органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища;

• порушенні природоохоронних вимог при зберіганні, транспортуванні, використанні, знешкодженні хімічних засобів захисту рослин, мінеральних добрив, токсичних речовин, виробничих, побутових та інших видів відходів;

• невиконанні вимог охорони територій та об'єктів природно-заповідного фонду та інших територій, що підлягають особливій