Міжнародна класифікація організаційних форм бізнесу

Будь-який підприємець мріє про комерційний успіх. Починаючи організацію своєї справи, слід мати уявлення про організаційні форми бізнесу з тим, щоб обрати найбільш привабливий вид підприємництва.

Міжнародна класифікація організаційних форм бізнесу розрізняє підприємства за такими ознаками:

• мета діяльності;

• правовий стан;

• форма власності;

• вид та характер господарської діяльності;

• належність капіталу і контролю;

• сфера діяльності;

• технологічна (територіальна) цілісність і ступінь підпорядкування;

• розмір підприємства.

Групування підприємств за вищевказаними ознаками наведено у табл. 5.1.

Комерційні підприємства на відміну від некомерційних мають за мету своєї діяльності отримання прибутку.

За правовим станом усі фірми у зарубіжних країнах можна поділити на такі види:

• одноосібне володіння;

• товариство (партнерство);

• об'єднання підприємств.

Одноосібне володіння (індивідуальна приватна фірма) — це фірма, яка належить одній особі. У ній можуть працювати наймані працівники. Переваги одноосібного володіння:

• легкість заснування та ліквідації;

• особистий контроль за фірмою, повна свобода дій та рішень;

• можливість одержувати задоволення, працюючи на самого себе;

• податкові пільги;

• конфіденційність (плани, звіти, стратегії, клієнтура, ноу-хау);

• можливість індивідуально присвоювати увесь прибуток.

Недоліки:

• необмежена відповідальність власника;

• обмеженість фінансових ресурсів;

• недостатність менеджерських здібностей, кваліфікації, практичних навичок;

• ускладнення при спробі одержати кредит під низькі відсотки;

• строк функціонування одноосібного володіння залежить від волі, рішення однієї особи (власника) або тривалості його життя.

Якщо один підприємець боїться почати справу самостійно, то він може розділити з будь-ким і ризик, і прибуток завдяки веденню бізнесу разом з партнером. У цьому випадку можна організувати товариство.

Товариство (партнерство) — це узаконене добровільне об'єднання двох або більше осіб, які виступають як співвласники фірми та здійснюють управління нею з метою одержання прибутку. Товариство має такі переваги:

• простота створення, право юридичної особи;

• можливість об'єднати практичні навички і здібності, матеріальні ресурси для ведення спільного бізнесу;

• розширення джерел фінансування і кредитування;

• податкові пільги, можливість розгорнути більш перспективну справу;

• продовження бізнесу незалежно від власників. Недоліки:

• необмежена відповідальність головних партнерів (засновників);

• імовірність особистих конфліктів між партнерами (членами фірми);

• недостатньо чітке розмежування відповідальності партнерів в управлінні;

• потенційна загроза конкуренції між найманими робітниками за статус партнера.

Об'єднання підприємств здійснюється, як правило, на добровільних засадах та передбачає об'єднання виробничої, комерційної або іншої діяльності.

Переваги об'єднання підприємств:

• розширення капіталу, матеріальної бази, джерел постачання сировини, матеріалів або готової продукції;

• можливості зниження витрат виробництва;

• підвищення конкурентоспроможності, розширення ринку;

• здобуття "менеджерського таланту" іншого підприємства;

• зниження ступеня господарського ризику, можливості більш раціональних капіталовкладень;

• об'єднання фінансових ресурсів на науково-дослідні роботи та подальший розвиток;

• можливості більш раціонального продажу та розподілу продукції;

• придбання цінних промислових ноу-хау, репутації торгової марки іншої фірми.

Недоліки:

• втрата гнучкості, ускладнення організаційної структури;

• можливості втрати торгової марки, назви підприємства, репутації, клієнтури;

• імовірність конфліктів та суперечностей у внутрішній структурі створюваного об'єднання;

• можливості тимчасового припинення виробничого процесу.

Кожна країна має свою законодавчу базу і організаційну структуру

підприємницької діяльності.

У США основними організаційними формами бізнесу є:

• індивідуальна приватна фірма;

• товариство;

• корпорація.

Найчисельніші — індивідуальні приватні фірми, особливо у сфері обслуговування. Найбільш стійкі і широкомасштабні за обсягом господарського обороту — корпорації.

Корпорація — це зареєстрована у встановленому порядку юридична особа, власниками якої є акціонери, які несуть обмежену відповідальність по її боргах залежно від їхнього внеску в акції.

Особливості корпорації:

• має право на економічну діяльність, володіння власністю та її продаж, складання контрактів, одержання кредитів;

• право володіння корпорацією окремими особами визначається кількістю акцій — часткою капіталу;

• доход корпорації обкладається відповідним податком з корпорацій;

• акціонери можуть вільно продавати і купувати акції за ринковою ціною.

У США існують такі основні типи корпорацій: комерційна, неко- мерційна, приватна, відкритого і закритого типу, державна, ква- зідержавна, професійна, S-корпорація.

Комерційна корпорація — компанія, призначення якої — отримання прибутку в інтересах її власників.

Некомерційна корпорація — організація корпоративного типу, чиї власники мають обмежену відповідальність та призначення якої — надання громадських послуг, а не одержання прибутку.

Приватна корпорація — компанія, якою володіють приватні особи або інші компанії (наприклад, "Дженерал Моторс").

Корпорація відкритого типу — корпорація, яка продає акції на відкритих торгах, наприклад, "Форд Моторс", "Каммонвелс Едісон".

Корпорація закритого типу — корпорація, яка не продає свої акції на відкритих торгах, а надає перевагу фінансуванню свого розвитку з власних доходів або одержує фінансову допомогу за рахунок будь-якого іншого джерела (наприклад, "Хаєт Хотелз", "Холлмарк", "Юнайтед Парсел Сервіс").

Державна корпорація—корпорація, яка є власністю держави та створена для спеціальних державних цілей (наприклад, для управління місцевими школами, розвитку будь-якого району США).

Квазідержавна корпорація—підприємство, яке має монополію щодо надання основних громадських послуг (постачання електроенергії, води, природного газу, місцевий телефонний зв'язок).

Професійна корпорація — це компанія, власники акцій якої пропонують професійні послуги (медичні, юридичні, інжинірингові), яка має можливості для організації власних програм страхування і пенсійного забезпечення.

S-корпорація — це корпорація з кількістю не більше 35 акціонерів. Доходи цієї структури обкладаються податками у таких розмірах, як і для товариств. Разом з тим, власники акцій у S-корпорації, як і власники акцій у звичайній корпорації, мають обмежену відповідальність. Така обмеженість виражається не тільки у кількості акціонерів, що входять до її складу. S-корпорація не може володіти більше 80% акцій іншої корпорації та одержувати понад 25% свого доходу з пасивних джерел (рента, відсотки, орендна плата) ("Інленд Асфальт Компані").

Корпоративна форма організації бізнесу має певні переваги і недоліки.

Переваги:

• право участі в управлінні справами корпорації;

• обмежена відповідальність власників (акціонерів);

• легкість залучення необхідного капіталу шляхом продажу акцій;

• можливість одержання акціонерами дивідендів;

• ліквідність фінансових ресурсів, залучених в акції;

• необмежена "тривалість життя" корпорації (вона не припиняє свого існування у зв'язку зі зміною власників);

• швидкість формування статутного фонду для корпорації відкритого типу.

Недоліки:

• великі витрати на створення корпорації;

• високі ставки податків (подвійне оподаткування власників корпорації);

• вимога гласності;

• відокремлення власників (акціонерів) від поточного управління корпорацією;

• більш суворе регулювання корпоративної діяльності порівняно з індивідуальним бізнесом або партнерством (дії корпорацій обмежені місцевими та національними законами).

Особливості форм організації бізнесу наведені у табл. 5.2.

Залежно від сфери діяльності можуть бути такі організаційні форми бізнесу:

• міжнародна фірма;

• транснаціональна компанія;

• офшорна компанія.

Міжнародна фірма — це фірма, сфера виробничої та комерційної діяльності якої розповсюджується на зарубіжні країни.

Особливості міжнародної фірми:

• проведення експортних та імпортних операцій, розміщення капіталу за кордоном;

• наявність дочірніх підприємств, філій в інших країнах;

• використання технологічного кооперування та спеціалізації підконтрольних підприємств, координація їхньої діяльності з єдиного центру.

Транснаціональна компанія — це компанія, яка зареєстрована та здійснює бізнес у декількох країнах, має зарубіжні філії і дочірні підприємства, розповсюджує акції на різних фондових біржах світу.

Офшорна компанія — це іноземне підприємство, яке зареєстроване на території з пільговою системою оподаткування.

Особливості офшорної компанії:

• здійснення бізнесу в офшорній зоні (табл. 5.3);

• відсутність сплати податку на прибуток або незначний його розмір;

• невеликі витрати на створення фірми, максимальне спрощення процедури її реєстрації;

• ліберальність в управлінні та веденні бухгалтерської звітності;

• відсутність обмежень на вивезення валюти.

Отже, офшорний бізнес означає, що суб'єкт підприємницької діяльності веде свій бізнес у зарубіжній країні, у якій він зареєстрований та підпадає під дію оподаткування і регулювання даної країни (зони).

Уряди деяких країн зацікавлені в отриманні доходів від офшорного бізнесу, створюють сприятливий податковий режим для залучення іноземних інвестицій.

На розвиток офшорного бізнесу впливають такі фактори:

• нестабільність вітчизняної економіки, інфляція;

• жорстке податкове законодавство у поєднанні з централізованим регулюванням і контролем;

• політика у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Головними перевагами створення офшорних компаній є можливість

проведення гнучкої ринкової та інвестиційної політики, забезпечення мінімізації податків і за рахунок цього — отримання додаткового прибутку.

Вони створюють можливості для широкої підприємницької діяльності на нових ринках, при закупівлі передової технології, обладнання, при залученні валютних активів. Це приносить користь не тільки самим підприємцям, але й для пожвавлення місцевої економіки, надання додаткових робочих місць. Крім того, офшорні компанії можуть виступати як дочірні підприємства за кордоном і виконувати вузькоспеці- алізовані функції щодо обслуговування материнських компаній.

Якщо підприємець хоче створити офшорну компанію за кордоном, то йому спочатку потрібно обрати конкретну офшорну зону (територію).

При виборі офшорної території потрібно враховувати такі фактори (критерії):

• діюче податкове законодавство в даній країні (види і ставки податків, рівень оподаткування доходів, які вивозяться);

• економічна та політична стабільність;

• спеціалізація фірми;

• рівень розвитку банківських структур, перелік послуг, що ними надаються, їхня вартість;

• розвиненість транспортної мережі, особливо міжнародної;

• рівень збереження конфіденційності комерційної та фінансової інформації;

• існуючі обмеження на конкретні види і сфери підприємницької діяльності;

• приблизні витрати на створення і функціонування офшорної фірми (розмір реєстраційного збору, можливі витрати на утримання офісу та інші експлуатаційні послуги, які різні в офшорних зонах);

• напрямок діяльності материнського підприємства;

• національна мова, мова ділового спілкування. Найчастіше офшорні компанії створюються у формі товариств з

обмеженою відповідальністю, акціонерних товариств. Вони можуть мати різний профіль своєї