Особистість підприємця та його ділові якості

Бізнес провадять ділові люди, зацікавлені в примноженні капіталу, у першу чергу власного. Водночас, через податкові відрахування поповнюється державна скарбниця і задовольняються потреби всього суспільства. Виконує цю операцію людина, яка хоче і може у запропонованих господарчо-моральних і правових умовах здійснювати підприємницьку діяльність. Це — людина справи.

Бізнес вимагає від учасника постійного напруження вольових, психологічних і професійних здібностей особистості. Він дає можливість заробити більше, ніж на державному підприємстві. Але завжди присутній ризик втратити власні заощадження та час. Успішно вести справи спроможний лише один з десяти. І причини тут не лише фінансові, але й особистісні (психологічні).

Деяким людям провадження бізнесу просто не рекомендується, оскільки вони не мають досвіду, не розуміються на маркетингу, менеджменті, податковій системі, фінансових операціях, оформленні бухгалтерських звітів, рекламі та миттєво пускають гроші «на вітер». Багато хто розуміє, що саме діловій людині призначено розвивати економіку, від якої залежить добробут всього суспільства.

Серед початківців — кваліфіковані наукові співробітники, частина «директорського корпусу», ті, хто не мав на державних підприємствах перспектив службової кар'єри, не зміг реалізувати свої здібності, а також колишні працівники політичних і молодіжних організацій. Вони завжди бажали волі, відчували в собі силу, чекали на можливість виявити самостійність, ініціативу, створити власну справу. Не всі, безперечно, запрацювали на повну силу, не всі досягли бажаних результатів, але багато хто вже має авторитет серед підприємницьких кіл завдяки успішному господарюванню.

Для підприємців і менеджерів «нового часу» ринок стає сприятливим середовищем для існування та досягнення справжнього успіху. Такі ділові люди, що відповідають професійним вимогам, знають свою справу і володіють правилами ринкового механізму. Ринок, безумовно, суттєво змінив їхній життєвий уклад, змусив адаптуватися до всього незвичайного, прогресивного.

Ділова людина змушена набувати нових знань, вмінь і навичок. До них, в першу чергу, слід віднести:

• оволодіння новою термінологією, правилами партнерських і маркетингових відносин, комерційним мисленням;

• уміння розумно ризикувати, швидко приймати своєчасні управлінські рішення, «робити гроші» чесним шляхом і вигідно вкладати їх у перспективну справу;

• надбання впливових знайомств, престижних і надійних клієнтів та партнерів;

• формування позитивного іміджу, віри в успіх своєї діяльності, в її користь для себе, близьких, суспільства;

• оволодіння мистецтвом стосунків з владними структурами, засобами масової інформації, партнерами, клієнтами, громадськістю, найнятим персоналом;

• виховання в собі ділової етики, об'єктивного сприйняття й оцінки критики;

• готовність «тримати удар», уміння керувати своїми емоціями, перемагати стрес і діяти цілеспрямовано та наполегливо.

В умовах сучасного ринку підприємець є ключовою фігурою економічного процесу, має тісний зв'язок з різними учасниками підприємницької активності. Серед них — постачальники, підприємства- покупці, споживачі, наймані працівники, державні органи виконавчої влади і управління. Формування та підтримання з ними взаємовідносин позитивно впливає на процес функціонування суб'єкта (рис. 1.15).

Підприємець може виступати як засновник, власник, співвласник, керівник фірми. Але слід відрізняти його від менеджера, найнятого на умовах трудового контракту. Сам підприємець, як засновник-керівник фірми, керує персоналом, тобто може виконувати й функції менеджера. Найчастіше це характерно для малого бізнесу.

У зв'язку з серйозними і досить суттєвими змінами в економічній, політичній, правовій і соціальній сферах життєдіяльності суспільства дуже важливо отримати об'єктивну відповідь на питання, щодо того, яким повинен бути сучасний підприємець.

Підприємець постійно готовий йти на ризик, має невичерпну енергію, настирливість, не зупиняється перед труднощами, перешкодами на шляху до наміченої мети, має нестандартне мислення й нетрадиційні рішення, готовий сприйняти та реалізувати нові ідеї. Раніше від інших він помічає, відкриває нововведення, правильно оцінює ринкову ситуацію, має дар передбачення. Завдяки своїм організаційним здібностям він має бажання усе зробити якомога швидше, не відкладаючи.

Справжній підприємець — це людина оптимістична, завжди вірить у кінцевий успіх свого бізнесу, активна, освічена, компетентна, винахідлива, ерудована, упевнена в собі, вимоглива до себе, має авторитет та «ділову хватку», ініціативна, цілеспрямована, кмітлива, принципова, стійка у поглядах, незалежна і самостійна, наполеглива, володіє етикетом і правилами ринкових відносин.

Підприємця бачать як людину, що має логічне мислення, комерційний склад розуму і боїться не великих витрат, а невеликих прибутків, не шкодує коштів на розвиток системи комунікацій, володіє гострим відчуттям новатора і не втрачає можливість використати перспективну ідею, перетворює на реальність принцип «сьогодні — ідея, завтра — капітал», володіє інформацією і добре орієнтується в ситуації на ринку власної продукції (послуг). Він повинен знати сучасну економічну та правову реальність і знаходити в ній передумови для розвитку своєї справи. Діловій людині необхідні знання психології партнерських відносин, комунікабельність, вміння «захопити» клієнтів і «робити гроші», розумно керуючи ними.

Підприємництво означає не тільки організацію конкретної сфери господарювання, але й пошук ринкової ніші, адміністративну та фінансову діяльність. А це вимагає знань, інтуїції, настирливості, витриманості, готовності приймати управлінські рішення та розв'язувати проблеми.

Той, хто постійно шукає допомоги в організації, управлінні, плануванні, а сам не докладає зусиль, врешті-решт може довести свій бізнес до небезпечної межі. Якщо у великих компаніях керівник може окремі питання просто передоручити будь-кому з підлеглих, то у малому підприємстві керівник-підприємець найчастіше вирішує багато питань самостійно, бере на себе більшу відповідальність. Тому йому потрібно знати основи підприємництва, менеджмент, основи бухгалтерського обліку, а також загальні економічні питання.

Крім того, можна згадати ще й такі якості підприємця: розуміння своїх сильних та слабких сторін, здатність керувати та спроможність особистим прикладом повести за собою людей, вміння відчувати зміни споживчого попиту та кон'юнктури ринку, вміння розбиратись в людях, намагання постійно розвивати свою справу, стриманість, практичність. Врешті, підприємцю просто не обійтись без міцного здоров'я, він має бути психологічно стійким до можливих тимчасових негараздів, яких у бізнесі просто не уникнути.

«Діловий портрет» підприємця схематично зображений на рис. 1.16.

Зрозуміло, що є небагато людей, котрі мають увесь перелічений нами набір основних якостей підприємця. Проте деякі якості можна надбати у процесі входження у бізнес, осягнути під час ділового спілкування, набути практичних навичок і досвіду.

За практично повної відсутності вищезгаданих ділових якостей або досить обмеженої наявності їх краще утриматись від самостійної підприємницької діяльності. Людина, яка бажає спробувати свої сили на ринковій ниві, може виступати як найманий робітник. Той, для кого бізнес є сенсом життя та основним способом отримання доходів, повинен уявляти, на що він йде, враховувати внутрішні і зовнішні фактори, позитивні і негативні моменти.

Формування дієздатного підприємницького корпусу підвищує його роль у суспільстві, оскільки головне завдання — створення матеріальних благ, пожвавлення економічних процесів, вирішення соціальних проблем. Справжні підприємці можуть прославитись хорошими справами, досягти успіху, збагатитись. Відкривається також більш широкий простір для змістовного проведення дозвілля. Це — відвідування ресторанів, барів, казино, концертів «зірок» естради, бізнес-клубів, туристичні мандрівки за кордон.

Література

1. Конституція України: Закон України // Закон і бізнес,— 1996.— № 105.

2. Цивільний кодекс України. — К.: Парламентське вид-во, 2003.

3. Господарський кодекс України. — К.: Видавництво «Право», 2003.

4. Про банки і банківську діяльність: Закон України // Відомості Верховної Ради України. — 1991.— № 25.

5. Про господарські товариства: Закон України // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 49.

6. Про захист прав споживачів: Закон України // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 30.

7. Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності: Закон України // Голос України. — 1991. — 18 груд.

8. Про охорону навколишнього середовища: Закон України // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 41.

9. Про страхування: Закон України // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 18.

10. Про товарну біржу: Закон України // Голос України. — 1993. — 11 січ.

11. Бусыгин А.В. Предпринимательство: Основной курс: Учебник для вузов. — М.: ИНФРА, 1997.

12. Виноградська А.М. Комерційне підприємництво: сучасний стан, стратегії розвитку. — К.: Центр навчальної літератури, 2004. — 807 с.

13. Виноградська А.М. Основи підприємництва: Навч. посіб. — К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2002. — 382 с.

14. Виноградська А.М. Підприємництво у структурі економічних відносин перехідного періоду // Сучасні економічні проблеми розвитку підприємництва: Зб. наук. праць. — К.: Київський державний торговельно-економічний університет. — 2000.

15. Виноградська А. Розвиток малого підприємництва // Економіка України. — 1999. — № 2.

16. Виноградська А.М. Механізм розвитку малого підприємництва / / Вісник Київського державного торговельно-економічного університету. — 1998. — № 4.

17. ВиноградськаA.M. Основні напрямки регіональної політики розвитку малого підприємництва // Вісник Київського державного торговельно-економічного університету. — 1999. — № 2.

18. Виноградская A.H. Предпринимательство в розничной торговле // Бизнес Информ. - 1999. - № 17-18.

19. Виноградська A.M. Розвиток українського туристичного бізнесу // Економіка.