Підприємництво та споживачі

План

1. Підприємництво та споживачі

2. Підприємництво та захист конкуренції

Приймаючи рішення щодо організації бізнесу, підприємцю необхідно знати потреби і права споживачів, ступінь відповідальності перед цими учасниками підприємницької активності.

У Законі України «Про захист прав споживачів» регулюються відносини між покупцями, виробниками і продавцями, визначається механізм реалізації державного захисту їхніх прав.

Під час придбання, замовлення або використання товарів (робіт, послуг) для задоволення побутових потреб споживачі мають певні права (рис. 4.3).

Держава забезпечує громадянам захист їхніх інтересів як споживачів, надає можливість вільного вибору товарів (робіт, послуг), набуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їхніх потреб.

Державний комітет України у справах захисту прав споживачів та його територіальні органи здійснюють державний контроль за підприємствами незалежно від форм власності, індивідуальними підприємцями і мають право:

• давати суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи щодо припинення порушень прав споживачів;

• перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі, громадського харчування і послуг якість товарів (робіт, послуг), дотримання обов'язкових вимог щодо безпеки товарів, а також дотримання правил торгівлі та надання послуг; безперешкодно входити та обстежувати, відповідно до законодавства, будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення;

• відбирати у суб'єктів зразки товарів, сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів для перевірки їхньої якості на місці або для проведення незалежної експертизи у відповідних лабораторіях; проводити контрольні перевірки правильності розрахунків зі споживачами за надані послуги та реалізовані товари;

• одержувати від суб'єктів господарювання, що перевіряються, безоплатно необхідні нормативні документи та інші відомості, які характеризують якість товарів (робіт, послуг), сировини, матеріалів, що використовуються для виробництва цих товарів;

• припиняти відвантаження і реалізацію товарів, що не відповідають вимогам нормативних документів, до усунення виявлених недоліків;

• забороняти суб'єктам господарювання реалізацію товарів (виконання робіт, надання послуг):

• на які відсутні документи, що засвідчують їх відповідність вимогам нормативних документів;

• на які в законодавчих актах, нормативних документах встановлено обов'язкові вимоги щодо забезпечення безпеки життя, здоров'я, майна споживачів і охорони навколишнього природного середовища;

• якщо ці товари не мають сертифікату відповідності;

• завезених на територію України без документів, що підтверджують їхню високу якість;

• вилучати неякісні товари, документи, інші предмети, що свідчать про порушення прав споживачів;

• накладати на винних осіб у випадках, передбачених законодавством, адміністративні стягнення.

Споживач має право на одержання необхідної, доступної та достовірної інформації про товари (роботи, послуги), що забезпечує можливість їх компетентного вибору.

Інформація про товари повинна містити: посилання на нормативні документи, перелік основних споживчих властивостей товарів (для продуктів харчування — склад, калорійність), дату виготовлення, гарантійні зобов'язання виробника, правила та умови ефективного використання, термін служби, найменування та адресу виробника. Така інформація доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у технічній документації, що додається до товарів, на етикетці, а також маркуванням.

Індивідуальний підприємець на етикетці товару повинен надати інформацію про номер документа, що засвідчує право на провадження підприємницької діяльності, та найменування органу, що його видав, а в разі необхідності — відомості про його сертифікацію.

Вимоги до товару щодо його безпеки для життя, здоров'я і майна споживачів, а також навколишнього природного середовища встановлюються нормативними документами.

Виробник зобов'язаний забезпечити технічне обслуговування та гарантійний ремонт товару, нормальну роботу товару впродовж гарантійного терміну. Гарантійний термін має зазначатися в паспорті на товар або на його етикетці. Продаж товарів, термін придатності яких минув, забороняється.

Споживач має право вимагати від продавця (виробника), щоб якість придбаного ним товару відповідала вимогам нормативних документів, умовам договорів, а також інформації про товар.

Споживач має право на перевірку якості, комплектності, міри, ваги та ціни товарів, що придбані, демонстрацію безпечного та правильного їх використання. На вимогу споживача продавець зобов'язаний у цих випадках надати йому контрольно-вимірювальні прилади, документи про ціну товарів.

Споживач при виявленні недоліків чи фальсифікації товару впродовж гарантійного або інших термінів, встановлених обов'язковими для сторін правилами чи договором, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника:

• безоплатного усунення недоліків товару або відшкодування витрат на їх виправлення споживачем чи третьою особою;

• заміни на аналогічний товар належної якості;

• відповідного зменшення його купівельної ціни;

• заміни на такий же товар іншої моделі з відповідним перерахунком купівельної ціни;

• розірвання договору та відшкодування збитків, яких він зазнав.

Продавець, виробник (підприємство, яке виконує їхні функції) зобов'язані прийняти товар неналежної якості у споживача і задовольнити його вимоги.

Споживач має право на те, щоб товари (роботи, послуги) за звичайних умов їх використання, зберігання і транспортування були безпечними для його життя, здоров'я, навколишнього природного середовища, а також не завдавали шкоди його майну.

На товари встановлюється термін служби. Виробник (виконавець, продавець) повинен попереджати споживача про наявність терміну служби (придатності) товару, обов'язкові умови його використання та можливі наслідки в разі їх невиконання.

Шкода, заподіяна життю, здоров'ю або майну споживача товарами (роботами, послугами), що містять конструктивні, виробничі, рецептурні або інші недоліки, підлягає відшкодуванню в повному обсязі. Відповідальність несе сторона, яка цю шкоду заподіяла.

Споживач має право обміняти непродовольчий товар належної якості на аналогічний у продавця, у якого він був придбаний, якщо товар не підійшов за формою, габаритами, фасоном, кольором, розміром або з інших причин не може бути ним використаний за призначенням.

Упродовж 14 днів, не враховуючи дня купівлі, споживач має право на обмін товару належної якості. Такий обмін товару провадиться, якщо він не споживався і якщо збережено його товарний вигляд, споживчі властивості, пломби, ярлики, а також товарний чи касовий чек або інші документи, видані споживачеві разом з проданим товаром.

Якщо на момент обміну аналогічного товару немає у продажу, споживач має право або придбати будь-які інші товари з наявного асортименту з відповідним перерахунком вартості, або одержати назад гроші у розмірі вартості поверненого товару, або здійснити обмін товару на аналогічний при першому ж надходженні відповідного товару в продаж.

У разі порушення закону про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торгівлі, громадського харчування і послуг, у тому числі громадяни-підприємці, несуть відповідальність за:

• випуск або реалізацію товару, виконання роботи, надання послуги, що не відповідає вимогам нормативних документів;

• реалізацію товару, виконання роботи, надання послуги, що підлягає обов'язковій сертифікації, але не має сертифіката відповідності;

• випуск, реалізацію товару, виконання роботи, надання послуги, що не відповідає вимогам нормативних документів стосовно

безпеки для життя, здоров'я та майна споживачів і навколишнього природного середовища;

• реалізацію товару (виконання роботи, надання послуги), забороненого до випуску та реалізації відповідним державним органом;

• реалізацію небезпечного товару (отрути, отрутохімікату, вибу- хо- і вогненебезпечної речовини тощо) без належного попереджувального маркування, а також без інформації про правила та умови безпечного його використання;

• відсутність необхідної, доступної та достовірної інформації про товар, роботу, послугу;

• створення перешкод службовій особі державного органу у справах захисту прав споживачів у проведенні перевірки якості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, а також правил торговельного та інших видів обслуговування;

• реалізацію товару, термін придатності якого минув.

Законом України «Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію,

знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції» (2000 р.) передбачено, що неякісна та небезпечна продукція підлягає обов'язковому вилученню з обігу.

Вилучення такої продукції з обігу здійснюється власником за його рішенням або за рішенням спеціально уповноважених органів виконавчої влади відповідно до їхніх повноважень.

Особи, винні в порушенні законодавства про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільну відповідальність за: невилучення з обігу даної продукції, порушення порядку подальшого її використання, невиконання рішень спеціально уповноважених органів виконавчої влади і вимог нормативно-правових актів.

Підприємництво та захист конкуренції'

При здійсненні бізнесу підприємцям необхідно дотримуватись Законів України «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності», «Про захист від недобросовісної конкуренції», які спрямовані на встановлення, розвиток і забезпечення торгових та інших чесних засобів ведення конкуренції.

На товарному ринку не можна допускати монопольного становища окремих підприємницьких структур в умовах конкуренції, встановлення ними монопольних цін. Це негативно впливає на процес функціонування інших суб'єктів господарювання, призводить до порушення прав споживачів.

Конкуренція — змагання підприємців, коли їхні самостійні дії обмежують можливості кожного з них впливати на загальні умови реалізації товарів на ринку і стимулюють виробництво тих товарів, яких потребує споживач.

Монопольне становище — домінуюче становище суб'єкта господарювання, яке дає йому можливість самостійно або разом з іншими суб'єктами господарювання обмежувати конкуренцію на ринку певного товару. Монопольним вважається становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку конкретного товару перевищує 35%.

Монопольна ціна — ціна, яка встановлюється підприємцем, що займає монопольне становище на ринку і призводить до обмеження конкуренції або порушення прав покупців.

Монопольне утворення—підприємство, об'єднання чи господарське товариство та інше утворення, що займає монопольне становище на ринку.

Зловживаннями монопольним становищем вважаються:

• нав'язування таких умов договору,