які ставлять контрагентів у нерівне становище, або додаткових умов, що не відносяться до предмета договору, у тому числі нав'язування товару, не потрібного контрагенту;
• обмеження або припинення виробництва, а також вилучення з обороту товарів, що призвели або можуть призвести до створення дефіциту на ринку чи встановлення монопольних цін;
• часткова або повна відмова від реалізації чи закупівлі товару при відсутності альтернативних джерел постачання або збуту, що призвели або можуть призвести до створення або підтримки дефіциту на ринку чи встановлення монопольних цін;
• інші дії, що призвели або можуть призвести до створення перешкод для доступу на ринок (виходу з ринку) інших суб'єктів господарювання;
• встановлення дискримінаційних цін (тарифів, розцінок) на свої товари, що обмежують права окремих споживачів;
• встановлення монопольно високих цін (тарифів, розцінок) на свої товари, що призвело або може призвести до порушення прав споживачів;
• встановлення монопольно низьких цін (тарифів, розцінок) на свої товари, що призвело або може призвести до обмеження конкуренції.
Не допускаються з боку підприємств погоджені дії, угоди, пов'язані зі встановленням монопольних цін; розподілом ринків за територіальним принципом, асортиментом товарів, обсягом їхньої реалізації чи закупівель або за колом споживачів чи за іншими ознаками, що можуть призвести до їхньої монополізації; усуненням з ринку або обмеженням доступу на нього продавців, покупців, інших суб'єктів господарювання.
Державна політика у сфері обмеження монополізму в підприємницькій діяльності, здійснення заходів щодо демонополізації економіки, фінансової, матеріально-технічної, інформаційної, консультативної та іншої підтримки суб'єктів господарювання, що сприяють розвитку конкуренції, здійснюються уповноваженими на це органами державної влади, органами місцевого самоврядування та органами адміністративно-господарського управління та контролю. Державний контроль за дотриманням антимонопольного законодавства, захист інтересів суб'єктів господарювання та споживачів від його порушень, у тому числі від зловживання монопольним становищем та недобросовісної конкуренції, здійснюється Антимонопольним комітетом України відповідно до його компетенції.
За порушення антимонопольного законодавства підприємці несуть відповідальність у формі штрафів за:
• вчинення дій, пов'язаних зі зловживанням монопольним становищем на ринку та антиконкурентними узгодженнями; ухилення від виконання або несвоєчасне виконання рішень Антимонопольного комітету України і його територіальних відділень;
• створення, реорганізацію (злиття, приєднання) суб'єктів господарювання (у тому числі господарського товариства, асоціації, концерну або іншого об'єднання підприємств); вступ одного або декількох суб'єктів господарювання в об'єднання; одержання в управління (користування) часток (акцій, паїв) та активів (майна) у вигляді цілісних майнових комплексів суб'єктів чи їх структурних підрозділів без згоди на це Антимонопольного комітету України, його територіальних відділень, адміністративних колегій;
• неподання, несвоєчасне подання або подання свідомо недостовірної інформації Антимонопольному комітету України і його структурним підрозділам.
Прибуток, незаконно одержаний суб'єктами підприємницької діяльності в результаті порушення антимонопольного законодавства, стягується судом чи Господарським судом до державного бюджету.
Недобросовісна конкуренція — це будь-які дії у конкуренції, що суперечать правилам, торговим та іншим чесним засобам у підприємницькій діяльності.
Розглянемо, які дії вважаються недобросовісною конкуренцією.
1. Неправомірне використання чужих позначень, рекламних матеріалів, упаковки. Призводить до перетину з діяльністю іншого суб'єкта господарювання, який має пріоритет на їхнє використання.
2. Неправомірне використання товару іншого виробника. Це передбачає введення у господарський обіг під своїм позначенням товару стороннього виробника без дозволу уповноваженої на те особи.
3. Копіювання зовнішнього вигляду виробу. Це відтворення зовнішнього вигляду продукту іншого суб'єкта господарювання і введення його у господарський обіг без однозначного зазначення виробника копії, що може призвести до перетину з діяльністю іншого суб'єкта.
4. Порівняльна реклама. Містить порівняння з товарами, роботами, послугами чи діяльністю іншого підприємця. Не вважаються неправомірними порівняння в рекламі, якщо наведені відомості про товари, роботи, послуги, підтверджені фактичними даними є достовірними, об'єктивними, корисними для інформування споживачів.
5. Дискредитація підприємця. Це поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов'язаних з особою чи діяльністю суб'єкта господарювання, які завдали шкоди діловій репутації.
6. Купівля-продаж товарів, виконання робіт, надання послуг із примусовим асортиментом. Це продаж однієї продукції за умови продажу іншої, не потрібної споживачу або контрагенту, тобто пряме нав'язування.
7. Підштовхування до бойкоту суб'єкта господарювання (підприємця). Це спонукання конкурентом іншої особи, безпосередньо або через посередника, до відмови від встановлення договірних зв'язків із цим суб'єктом.
8. Схиляння постачальника до дискримінації покупця (замовника).
9. Схиляння суб'єкта господарювання (підприємця) до розірвання договору з конкурентом. Це вчинене з корисливих мотивів або в інтересах третіх осіб спонукання суб'єкта господарювання (підприємця) — учасника договору до невиконання або до недобросовісного виконання договірних зобов'язань перед цим конкурентом шляхом надання або пропонування суб'єкту — учаснику договору, безпосередньо або через посередника, матеріальної винагороди, компенсації чи інших переваг.
10. Підкуп працівника постачальника. Це надання або пропонування йому конкурентом покупця (замовника), безпосередньо або через посередника, матеріальних цінностей, майнових або немайнових благ за неналежне виконання або невиконання працівником постачальника службових обов'язків, що випливають з укладеного чи пов'язані з укладенням між постачальником і покупцем договору щодо поставки товарів, виконання робіт, надання послуг, що призвело до отримання конкурентом покупця (замовника) певних переваг перед покупцем (замовником).
11. Підкуп працівника покупця (замовника).
12. Неправомірне збирання комерційної інформації. Мається на увазі здобуття протиправним способом відомостей, які, відповідно до законодавства України становлять комерційну таємницю, що завдає шкоди суб'єкту господарювання.
13. Розголошення комерційної таємниці.
14. Неправомірне використання комерційної таємниці. Це передбачає впровадження у виробництво або врахування під час планування чи здійснення підприємницької діяльності неправомірно здобутих відомостей.
Здійснення вищевказаних дій, визначених як недобросовісна конкуренція, тягне за собою штраф накладений Антимонопольним комітетом України, а також адміністративну, цивільну відповідальність.
На основі розгляду справ з конкуренції Антимонопольний комітет України, його територіальні відділення приймають обов'язкові для виконання рішення про:
• визнання факту недобросовісної конкуренції та її припинення;
• офіційне скасування за рахунок порушника поширених ним неправдивих, неточних або неповних відомостей;
• накладання штрафів;
• вилучення товарів із неправомірно використаним позначенням та копій виробів іншого суб'єкта господарювання (підприємця);
• скасування або зміну прийнятих органами державної виконавчої влади неправомірних актів.
Суб'єкти підприємницької діяльності при сприянні зацікавлених організацій можуть розробляти правила професійної етики у конкуренції для відповідних сфер бізнесу, а також для певних галузей економіки. Розроблені підприємцями правила професійної етики у конкуренції погоджуються з Антимонопольним комітетом України. Правила професійної етики у конкуренції можуть використовуватись при укладанні договорів, розробці установчих та інших документів.
Багато підприємців незалежно від виду бізнесу мають справу з організацією реклами своєї продукції, послуг. їм потрібно знати ступінь та умови відповідальності у рекламній діяльності.
Так, відповідно до Закону України «Про рекламу» забороняється:
• поширювати інформацію щодо продукції, виробництво або реалізацію якої заборонено;
• розповсюджувати твердження, які є дискримінаційними за ознаками походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, освіти, ставлення до релігії, за мовними ознаками, родом і характером занять, місцем проживання, а також ті, що дискредитують продукцію інших осіб;
• подавати відомості або закликати до дій, які можуть спричинити порушення законодавства, завдають чи можуть завдати шкоди здоров'ю або життю людей та навколишньому природному середовищу, а також спонукають до нехтування засобами безпеки;
• використовувати засоби і технології, які безпосередньо діють на підсвідомість споживача;
• наводити твердження, що дискримінують осіб, які не користуються продукцією, що рекламується;
• рекламувати продукцію, яка підлягає обов'язковій сертифікації або виробництво чи реалізація якої потребує наявності ліцензії, у разі відсутності цього документу;
• вміщувати зображення фізичної особи або використовувати її ім'я без згоди останньої;
• копіювати текст, зображення, музичні чи звукові ефекти, що застосовуються в рекламі іншої продукції, якщо інше не передбачено чинним законодавством про авторське право та суміжні права.
Що вважається недобросовісною рекламою?
Недобросовісною рекламою вважається реклама, яка внаслідок неточності, недостовірності, двозначності, перебільшення, замовчування, порушення вимог щодо часу, місця і способу розповсюдження вводить або може ввести в оману споживачів реклами, завдати шкоди особам та державі.
Недобросовісна реклама заборонена. Прийоми та спеціальні ефекти, мета яких — привернути увагу або викликати позитивні емоції, не створюючи неправильного розуміння споживачем загальної ідеї, не вважаються недобросовісною рекламою. Рішення щодо визначення реклами недобросовісною приймають державні органи, у компетенцію яких входять такі повноваження.
Підприємці несуть відповідальність за порушення законодавства про рекламу у таких випадках:
• розповсюдження реклами щодо продукції, виробництво або реалізація якої заборонені законодавством України;
• порушення порядку виготовлення та розповсюдження реклами;
• недотримання вимог законодавства щодо змісту та достовірності реклами.
За порушення законодавства про рекламу передбачено стягнення штрафів.
Література
1. Конституція України: Закон України // Закон і бізнес,— 1996.— № 105.
2. Цивільний кодекс України. — К.: Парламентське вид-во, 2003.
3. Господарський кодекс України. — К.: Видавництво «Право», 2003.
4. Про банки і банківську діяльність: Закон України // Відомості Верховної Ради України. — 1991.— № 25.
5. Про господарські товариства: Закон України // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 49.
6. Про захист прав споживачів: Закон України // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 30.
7. Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності: Закон України // Голос