Для визначення перспектив зміни ємності ринку вивчають тенденції у розвитку виробництва в цілому і випуску даного товару, забезпеченість сировиною, введення в експлуатацію нових виробничих потужностей, появу нових товарів-замінників, імпортні та експортні можливості.

Аналіз умов торгівлі на ринку. Для забезпечення збуту продукції підприємцю потрібно провести аналіз організації торгівлі, комерційної практики, що склалась на ринку, умов товароруху. Слід проаналізувати і оцінити діяльність комерційних структур як продавців так і покупців, виявити їхні позиції на ринку, канали та методи збуту, надання сервісних послуг, організацію реклами.

Вивчення комерційної практики передбачає з'ясування таких питань: використання договорів купівлі-продажу товарів, контрактів зовнішньоекономічної діяльності, біржових контрактів, торгових правил, вимог міжнародної практики, розрахунок продажної ціни та порівняння її із закупівельною.

Аналіз умов торгівлі на ринку передбачає також вивчення транспортного забезпечення, зокрема: наявність прямого сполучення, вид транспорту, маршрут товаропостачання, тарифи, ступінь механізації вантажно-розвантажувальних робіт, вартість перевалочних робіт та зберігання вантажів, правила перевезення, правила здачі та приймання продукції.

Аналіз умов торгівлі на ринку став реальною потребою, увійшов у практику господарювання підприємців. Глибина та напрямок такого дослідження залежить здебільшого від характеру діяльності суб'єкта, рівня доходів, специфіки товарів. Крім того, масштаб аналізу визначається цілями та стратегією підприємства, а саме: рішеннями відносно змін напрямків діяльності підприємства, характеру виходу на ринок, змін асортиментної політики та змін у системі збуту. Результатом аналізу ринку є оцінка потенційних можливостей підприємства та його позицій на конкретному ринку або на певних його сегментах. Цей результат порівнюється з виробничими, фінансовими, трудовими ресурсами підприємства та є оцінкою ефективності діяльності суб'єкта.

Господарські зв'язки. Підприємство має проводити аналіз відносин з постачальниками, посередниками, кредитно-фінансовими установами, які є елементами зовнішнього оточення.

Постачальники забезпечують підприємство необхідними ресурсами: сировиною, матеріалами, обладнанням, паливом, енергією. При вирішенні питання щодо отримання ресурсів від постачальників вивчаються такі фактори, як ціни, якість, кількість. Якщо підприємство має лише одного постачальника конкретної продукції, то виникає загроза залежності від контрагента. В Японії практикується система забезпечення виробничого процесу матеріалами, яка передбачає постачання їх за принципом «точно у строк». Формується тісний зв'язок виробника кінцевого продукту з постачальниками. Як правило, підприємство не віддає перевагу одному постачальнику, щоб не ставити увесь технологічний процес під загрозу припинення у випадку виникнення виробничих або фінансових проблем.

Забезпечують просування товарів, послуг від підприємства-вироб- ника на ринок посередники підприємства, організації або індивідуальні підприємці. До посередників належать оптові, роздрібні підприємства, торгово-збутові та торговельно-закупівельні організації, брокерські контори, склади, рекламні агентства, різні комерційні структури, що займаються торгово-посередницькою діяльністю, транспортні організації.

За допомогою посередників виявляються ринки збуту, забезпечується просування товарів від виробників до споживача, здійснюються операції зі складування, зберігання, доробки, сортування, комплектування невеликих партій товарів, пакування, транспортування товарів.

Неабиякого значення набувають господарські зв'язки підприємства з кредитно-фінансовими установами, до яких відносяться банки, кредитні компанії, страхові фірми. Вони можуть допомогти підприємцю фінансувати бізнес-операції, забезпечити страхування.

В умовах фінансової нестабільності певна частина суб'єктів підприємництва не може обійтись без підтримки з боку кредитно-фінансових структур. Отримання необхідних фінансових ресурсів забезпечує підприємству стабільне функціонування. Чим міцніше підприємство, тим сприятливіші умови кредитування. Для цього потрібно провести аналіз фінансового стану, виявити джерела фінансування, потребу у довгострокових та короткострокових кредитах, визначити умови їх отримання і оплати, включаючи необхідність повернення обумовленого розміру відсоткової ставки, а також обґрунтовано підійти до вибору фінансово-кредитної установи.

Конкуренти. Це впливовий елемент зовнішнього середовища підприємства.

Для аналізу дій конкурентів подається така інформація: * позиції конкуруючих фірм на ринку: розміри продажу товарів, частка підприємства у загальному обсязі реалізації даної продукції на певному ринковому сегменті;

• характер продукції, що випускається: технічні параметри, ціна, конкурентні переваги, товарна марка, особливості упаковки і дизайну, новинки;

• види та характер сервісних послуг, що пропонуються конкурентами;

• практика рекламної діяльності та форми стимулювання збуту, рекламний бюджет;

• практика товаропросування: види транспортування, наявність складів та їхнє розміщення, умови зберігання продукції;

• маркетингова діяльність фірм-конкурентів: стратегія, асортиментна політика, інновації щодо розробки нових товарів; виробнича, технічна та збутова політика, ціноутворення, рівень витрат виробництва та шляхи їхнього зниження;

• організація конкуруючими фірмами збутової діяльності: наявність власної збутової мережі, використання послуг торгових посередників, витрати на утримання збутового апарату;

• фінансовий стан кожного конкурента та його можливість захищати свої позиції на ринку, платоспроможність, здатність до розширення потужностей і організації нового виробництва;

• кількісні показники діяльності фірм-конкурентів за досліджуваний період або на певну дату: обсяг продукції, що виробляється, капіталовкладення, витрати на науково-дослідні та конструкторські роботи, витрати виробництва, прибуток та ряд інших економічних показників, що містяться у річних звітах;

• комерційні умови угод, які укладаються конкурентами: ціни, пільги і знижки, строки постачання;

• науково-технічний потенціал і досягнення фірм-конкурентів у сфері виробництва та використання товару, які можуть вплинути на споживчий попит.

Стан економіки. Аналіз стану економіки своєї країни передбачає попереднє ознайомлення із загальними відомостями про економічні та регіональні особливості, зміни, що відбуваються у виробництві, торгівлі, сільському господарстві та інших галузях господарства, наявність і використання національних матеріальних, фінансових ресурсів; грошову систему і валютний курс, життєвий рівень населення, соціально- культурні умови розвитку.

Для аналізу стану економіки використовують такі основні показники: обсяг капіталовкладень в оновлення і розширення основного капіталу окремої галузі або економіки в цілому, темпи зростання виробництва тих чи інших товарів, розвиток роздрібного товарообороту, обсяг випуску продукції, запаси товарів, розміри та структура витрат на наукові дослідження і розробки, темпи оновлення продукції, частка і кількість принципово нових товарів, що надходить на ринок, динаміка рівня цін, співвідношення цін і витрат виробництва в окремих фірмах-виробниках, обсяг і структура міжнародної торгівлі конкретним товаром.

Демографічні процеси. Демографія як елемент (фактор) зовнішнього середовища підприємства впливає на стан споживчого попиту, його структуру та динаміку. Йдеться про зміну чисельності населення країни чи регіону, вікового, статевого та професійного складу, рівня народжуваності, кількості сімей.

Зростання чисельності населення означає підвищення споживання. За наявності споживчої спроможності це позитивно впливає на розвиток товарних ринків. Підприємство може відчувати дію зростання населення і по-різному реагувати. Наприклад, зниження рівня народжуваності може призвести до спаду активності підприємств-вироб- ників дитячих іграшок, дитячих меблів та продуктів харчування для даного сегменту ринку.

Наука і техніка. Рівень розвитку науки і техніки є тією силою, що може призвести до згортання неперспективної області діяльності підприємства, оскільки це не відповідає прогресивним напрямкам розвитку науково-технічного прогресу.

Кожне нове відкриття у науці і техніці може спричинити появу нової галузі промисловості. Достатньо згадати ЕОМ, появу касетних магнітофонів, відеоапаратури, мобільного зв'язку, мережі Інтернет. Ці відкриття призводять не тільки до створення нових сфер (напрямків) діяльності, але й до спаду і навіть ліквідації старих.

Кожна фірма повинна уважно стежити за усіма змінами у розвитку науково-технічного прогресу. Ігнорування цього фактору може призвести до того, що діяльність фірми та її товари стануть вже непотрібними суспільству. Причина — поява на ринку принципово нових виробів, які раніше не існували у товарообігу. Однак ці ж зміни можуть надати фірмі нові потенційні невикористані можливості для розширення діяльності.

Слід зауважити, що багато зарубіжних компаній постійно слідкують за розвитком науки і техніки. Вони створюють науково-дослідні відділи, які займаються розробкою нових товарів, матеріалів, технологій з тим, щоб покращити якість товарної продукції та мати переваги перед конкурентами.

Податкова система. У діловому житті підприємця найважливіше місце займають відносини, що виникають з приводу податків. Податкова система є необхідною умовою економічних відносин в суспільстві, основою фінансово-кредитного механізму державного регулювання, важливим важелем впливу на економіку.

Податкова система — це сукупність передбачених податковим законодавством загальнодержавних та місцевих податків і зборів, принципів, форм і методів їхнього встановлення, зміни, скасування, обчислення та сплати.

Податок — це обов'язковий платіж, який сплачують до бюджету фізичні та юридичні особи у порядку, встановленому податковим законодавством України.

Збором є обов'язковий платіж, який сплачують юридичні та фізичні особи за вчинення державними органами, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими особами дій, які мають юридичне значення, за надання певних прав, видачу дозволів і ліцензій, а також для забезпечення функціонування системи державного соціального страхування і державного соціального забезпечення.

Цілями податкової політики як інструмента державного регулювання є стабілізація і пожвавлення економіки, постійне економічне зростання; підвищення ділової активності суб'єктів; стимулювання підприємницької діяльності, у тому числі малого бізнесу; забезпечення стабільності цін на основні товари народного споживання та послуги; створення сприятливих умов для надання додаткових робочих місць; формування системи соціального захисту громадян, гарантування мінімального рівня доходів населення. Завдяки податковій системі держава мобілізує фінансові ресурси, які йдуть на утримання державного апарату і надання послуг населенню.

Податки виконують такі функції:

• фіскальну — пов'язану з формуванням джерел державних видатків;

• розподільчу — перерозподіл доходів юридичних і фізичних осіб відповідно до прийнятих у суспільстві критеріїв доцільності і соціальної справедливості;

• регулюючу —