Основними принципами податкової системи є:

1) принцип економічної обґрунтованості — встановлення податків та зборів відповідно до фінансових можливостей платників з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат та доходів бюджету;

2) принцип стабільності — незмінності видів податків та правил їх нарахування і стягнення упродовж тривалого періоду;

3) принцип передбачення — соціально-економічної обґрунтованості змін податкового законодавства;

4) принцип антиінфляційної спрямованості податків — запобігання інфляції шляхом оптимальних податкових вилучень;

5) принцип рівності — рівного обов'язку платників податків за рівних умов оцінки та розмірів доходів;

6) принцип стимулювання — формування економічної та правової зацікавленості у здійсненні певної діяльності, виходячи з умов оподаткування та отримання більш високих доходів;

7) принцип економічності — сумірності витрат, пов'язаних зі стягненням податків, із доходами, одержаними від їхнього збору.

Проведення податкової реформи в Україні повинно ґрунтуватися на таких засадах реформування системи оподаткування:

1) загальне спрощення правової бази оподаткування, забезпечення зрозумілості норм основного законодавчого акта з оподаткування;

2) уніфікація підходів і методів визначення елементів за всіма податками (зборами) та вимог до ведення обліку нарахування податків (зборів);

3) зменшення кількості податків та скасування податків (зборів, обов'язкових платежів), витрати на адміністрування яких перевищують доходи від їхнього стягнення;

4) зниження рівня податкового навантаження на суб'єктів оподаткування та вирівнювання податкового тиску щодо різних категорій платників податків;

5) зменшення ставок податків (зборів) з одночасним збільшенням податкової бази, що означає максимальне розширення кола платників податків (зборів) та скасування безпідставних податкових пільг;

6) збільшення розміру суми неоподатковуваного мінімуму доходів фізичних осіб;

7) застосування замість податкових пільг системи бюджетних дотацій, спрямованих на підтримку найменш захищених верств населення та на розвиток пріоритетних галузей господарства та регіонів України;

8) підтримка розвитку та поширення малого підприємництва шляхом запровадження спеціальних режимів оподаткування;

9) стимулювання інноваційної діяльності;

10) урахування міжнародної практики у сфері оподаткування, досвіду побудови податкових систем у розвинутих країнах.

Основними завданнями реформування податкової системи України є:

• побудова стабільної, зрозумілої та прозорої податкової системи, встановлення правових механізмів взаємодії всіх її елементів;

• формування єдиної податкової правової бази (єдність податкової системи та законодавчої бази оподаткування забезпечується повним охопленням всіх питань з оподаткування в одному законодавчому акті. Ним має стати Податковий кодекс України);

• створення раціональної податкової системи, яка забезпечить збалансованість загальнодержавних і приватних інтересів, сприятиме розвитку підприємництва та нарощуванню національного багатства України;

• встановлення рівних умов оподаткування для всіх категорій платників податків;

• забезпечення гарантій соціального захисту щодо малозабезпечених верств населення;

• створення умов для здійснення підприємствами переоснащення основних фондів та оновлення матеріально-технічної бази;

• забезпечення умов розвитку суб'єктів малого підприємництва;

• удосконалення механізму податкового адміністрування та відповідальності за податкові правопорушення.

Споживачі та їхні вимоги до товарів. Підприємство при вивченні ринку має проводити аналіз вимог, думок кінцевих споживачів не щодо товарів взагалі, а щодо конкретних виробів при здійсненні купівлі.

Для підприємця важливо знати ставлення покупців до асортименту, якості виробу, його зовнішнього вигляду, способу упаковки, маркування, ціни. Для товарів широкого споживання враховуються вимоги ринку до кольорового оформлення, фасонів, розмірів. Вагомими критеріями вибору товару є індивідуалізація, престижність товарної марки, оригінальний дизайн. Тому віддається перевага тій фірмі, яка забезпечить оптимальну відповідність якості, споживчих властивостей, ціни товару, характеру і специфіці вимог. Для обладнання беруться до уваги технічні стандарти, ціни, витрати по експлуатації, ремонту, технічному обслуговуванню. Отже, при вивченні споживачів продукції слід виходити з особливостей і призначення продукції — виробничого або споживчого попиту.

Покупцями продукції виробничого призначення можуть бути промислові підприємства, які закуповують сировину, матеріали, комплектуючі вироби для їхнього використання у технологічному процесі, торгово- посередницькі фірми (оптові, торгово-збутові). При вивченні компаній- покупців товарів виробничого призначення, окрім загальних відомостей про суб'єкти, необхідно знати: становище підприємства-покупця на ринку, його частку у загальному споживанні конкретного товару, стабільність попиту, основних постачальників, характер комерційних операцій, вимоги до техніко-економічних показників продукції, технічне обслуговування, виробничі потужності та перспективи розвитку.

Покупцями продукції споживчого призначення виступають оптові, роздрібні, торгово-посилкові підприємства, дилери, а також кінцеві споживачі (населення). При вивченні товарів підприємств-покупців споживчого призначення важливе значення має з'ясування методів роздрібного продажу, умов надання покупцям різних пільг (цінові знижки, безкоштовне післяпродажне обслуговування, продаж у кредит), номенклатура пропонованої продукції, її новизна, рівень конкурентоспроможності, ступінь оновлення виробів, засоби реклами, методи стимулювання збуту, ефективність каналів реалізації, загальний обсяг продажу, прибутковість операцій, розміри витрат зі збуту.

Враховуючи зміни умов життя суспільства, підприємство на основі аналізу зовнішніх факторів, які можуть несприятливо впливати на його діяльність, повинно вживати відповідних заходів. Підприємство може по-різному реагувати на зміни в суспільно-економічній системі:

1. Нічого не здійснювати, (якщо вважає, що це не суттєво або є короткотерміновим явищем).

2. Спостерігати за середовищем і своєчасно реагувати шляхом покращання якості своїх товарів, зниження витрат виробництва, внесення змін до стратегії, асортиментної політики, каналів збуту.

3. Підприємство на постійній основі вивчає зовнішнє та внутрішнє середовище, передбачає деякі події. Це дає можливість не тільки пристосуватись до нових умов, але й використати додаткові можливості на ринку, проводити диверсифікацію, оптимізувати витрати та зменшити ступінь ризику.

Література

1. Конституція України: Закон України // Закон і бізнес,— 1996.— № 105.

2. Цивільний кодекс України. — К.: Парламентське вид-во, 2003.

3. Господарський кодекс України. — К.: Видавництво «Право», 2003.

4. Про банки і банківську діяльність: Закон України // Відомості Верховної Ради України. — 1991.— № 25.

5. Про господарські товариства: Закон України // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 49.

6. Про захист прав споживачів: Закон України // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 30.

7. Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності: Закон України // Голос України. — 1991. — 18 груд.

8. Про охорону навколишнього середовища: Закон України // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 41.

9. Про страхування: Закон України // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 18.

10. Про товарну біржу: Закон України // Голос України. — 1993. — 11 січ.

11. Бусыгин А.В. Предпринимательство: Основной курс: Учебник для вузов. — М.: ИНФРА, 1997.

12. Виноградська А.М. Комерційне підприємництво: сучасний стан, стратегії розвитку. — К.: Центр навчальної літератури, 2004. — 807 с.

13. Виноградська А.М. Основи підприємництва: Навч. посіб. — К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2002. — 382 с.

14. Виноградська А.М. Підприємництво у структурі економічних відносин перехідного періоду // Сучасні економічні проблеми розвитку підприємництва: Зб. наук. праць. — К.: Київський державний торговельно-економічний університет. — 2000.

15. Виноградська А. Розвиток малого підприємництва // Економіка України. — 1999. — № 2.

16. Виноградська А.М. Механізм розвитку малого підприємництва / / Вісник Київського державного торговельно-економічного університету. — 1998. — № 4.

17. ВиноградськаA.M. Основні напрямки регіональної політики розвитку малого підприємництва // Вісник Київського державного торговельно-економічного університету. — 1999. — № 2.

18. Виноградская A.H. Предпринимательство в розничной торговле // Бизнес Информ. - 1999. - № 17-18.

19. Виноградська A.M. Розвиток українського туристичного бізнесу // Економіка. Фінанси. Право. — 2000. — № 5.

20. Виноградская A.H. Стратегия развития гостиничного бизнеса // Бизнес Информ. — 2000. — № 1-2.