Ризик у підприємницькій діяльності

Формування ринкової системи господарювання пов'язане з розширенням підприємницької діяльності у всіх сферах економіки. Створення власної справи практично неможливе без певного ризику. Немає сумніву, саме ризик може впливати на отримання прибутку. Разом з цим одночасно здійснюється природний відбір у підприємницькому середовищі.

Підприємницький ризик — ризик, який виникає у будь-яких видах діяльності, пов'язаних з виробництвом продукції, її реалізацією, наданням послуг, проведенням фінансових операцій, здійсненням проектів. Разом з цим, це загроза потенційно можливої, імовірної втрати ресурсів чи недо- отримання доходів порівняно з варіантом, розрахованим на раціональне використання ресурсів у даному виді підприємницької діяльності.

Ризик характеризує:

• небезпечність можливих збитків внаслідок настання ризикового випадку;

• рівень неодержаного доходу;

• рівень некомпетентності управлінських рішень, що не дають відповідних результатів.

Залежно від впливу середовища підприємницький ризик умовно можна поділити на зовнішній і внутрішній.

Зовнішній ризик характеризується комплексом обставин навколишнього середовища і здатний впливати на прийняття підприємницьких рішень. Як правило, цей ризик неможливо змінити або усунути; він потребує спостереження, пристосування до нових умов. Зовнішньому ризику притаманні такі властивості, як взаємозв'язок, (тобто зміна одного виду ризику може призвести до зміни інших видів), складність передбачення, невпевненість, невизначеність, несподіваність.

Внутрішній ризик обумовлений діяльністю самого підприємства (його підрозділів, працівників) і піддається регулюванню. Пов'язаний безпосередньо зі станом внутрішнього середовища підприємства, цей ризик фіксує знання, досвід та інтуїцію, відображає професійний рівень спеціалістів, механізм виробничого процесу, стиль керівництва, стратегічні прийоми. Характеристика двох груп ризиків наведена у табл. 3.2.

До групи зовнішніх ризиків відносяться: ризик непередбачених законодавчих змін, податковий, екологічний, економічний, політичний, науково-технологічний, ризик конкуренції, стихійні лиха (форс-ма- жорні обставини), ризик ринкового партнерства, пов'язаний з порушенням договірних зобов'язань з боку партнерів по бізнесу.

Складовими внутрішнього ризику є: ризик виробничої діяльності, ризик маркетингової діяльності, кадровий, організаційно-управлінський, ризик фінансової діяльності.

Основними видами ризиків є: виробничий, комерційний, фінансовий (кредитний), інвестиційний, ринковий ризик.

Виробничий ризик пов'язаний з виробництвом і реалізацією продукції (робіт, послуг), здійсненням будь-яких видів виробничої діяльності. На цей вид ризику суттєво впливають скорочення намічених обсягів випуску і збуту продукції, перевищення запланованих матеріальних і трудових витрат, зниження цін, брак, дефекти виробів.

Комерційний ризик виникає в процесі реалізації закуплених підприємцем товарів і надання послуг. В комерційній угоді необхідно враховувати такі фактори: невигідна зміна (підвищення) ціни закупівлі продукції, зниження продажної ціни, зростання витрат обігу, втрата товарів у процесі транспортування.

Фінансовий ризик може виникати при здійсненні фінансового підприємництва чи фінансових (грошових) угод. На цей ризик можуть впливати такі фактори, як неплатоспроможність контрагента фінансової угоди, обмеження на валютно-грошові операції.

Інвестиційний ризик виникає внаслідок знецінення інвестиційно- фінансового портфелю, який складається із власних та придбаних цінних паперів.

Ринковий ризик пов'язаний з можливим коливанням ринкових відсоткових ставок, національної грошової одиниці, зарубіжних курсів валют. Будь-який ризик залежить від партнерів за угодою.

Розмір ризику може бути в абсолютному та у відносному виразі.

В абсолютному виразі ризик визначається розміром можливих втрат у матеріально-речовому (фізичному) чи вартісному (грошовому) вимірі, якщо даний збиток піддається такому виміру. У відносному виразі ризик визначається як розмір можливих втрат, віднесений до певної бази. Такою базою можуть бути: показник очікуваного доходу (прибутку) від підприємництва, майновий стан підприємства, загальні витрати ресурсів, вкладених у бізнес.

Провідне місце в оцінці ризику займає аналіз і прогнозування можливих витрат ресурсів при проведенні бізнесу. Для того, щоб оцінити імовірність тих чи інших втрат, спрогнозувати можливу шкоду, обумовлену розвитком подій за передбаченим варіантом, слід перш за все знати види втрат, пов'язаних з підприємництвом, та вміти їх оцінити.

Втрати, що можуть мати місце у підприємницькій діяльності, поділяються на: матеріальні, трудові, фінансові, втрати часу, спеціальні види втрат.

Матеріальні втрати — це непередбачені підприємницьким проектом витрати або прямі втрати матеріальних об'єктів (будинки, споруди, устаткування, майно, продукція, матеріали, сировина, напівфабрикати).

Трудові втрати — це втрати робочого часу, обумовлені випадковими або непередбаченими обставинами. У безпосередньому вимірі трудові втрати виражаються у людино-годинах, людино-днях. Переведення трудових втрат у вартісне (грошове) вираження проводиться шляхом множення працегодин на вартість (ціну) однієї години.

Фінансові втрати виникають в результаті прямої грошової шкоди, пов'язаної з передбаченим підприємницьким проектом, платежами, штрафами, сплатою додаткових податків, втратою грошей або цінних паперів, виплатою за прострочені кредити. Вони можуть бути також у результаті недоотримання або неотримання коштів з передбачених проектом джерел, неповернення боргів, несплати покупцем наданої йому продукції, зменшення виручки внаслідок зниження цін на товари, що реалізуються. Окремо види грошової шкоди виникають у зв'язку з інфляцією, зміною валютного курсу гривни, додатковим вилученням коштів підприємств у державний і місцевий бюджети. Можуть мати місце тимчасові фінансові втрати, обумовлені заморожуванням рахунків, несвоєчасною видачею коштів, відстрочкою виплати боргів.

Втрати часу виникають у тому випадку, коли процес підприємницької діяльності йде повільніше, ніж було намічено. Пряма оцінка таких втрат вимірюється у годинах, днях, добах, тижнях, місяцях та ін.

До числа спеціальних видів втрат можна віднести: втрати, пов'язані з нанесенням шкоди здоров'ю і життю людей, навколишньому природному середовищу, престижу підприємця, а також внаслідок інших несприятливих соціальних і морально-психологічних факторів.

Особлива група спеціальних видів втрат — втрати від впливу непередбачених факторів політичного характеру. Вони виявляються у формі непередбачених змін в існуючих економічних умовах функціонування суб'єктів, порушують звичайний ритм господарської системи, породжують підвищені витрати ресурсів, знижують прибуток. До типових джерел політичного фактора ризику можна віднести: підвищення ставок податків, зниження ділової активності людей, зниження рівня трудової та виконавчої дисципліни, невиконання прийнятих законодавчих актів, порушення платежів та взаєморозрахунків, примусові відрахування, відчуження майна або коштів за політичним мотивом, трансформація форм і відносин власності, зміна договірних умов.

У практиці підприємницької діяльності можуть мати місце передбачені втрати, обумовлені стихійними лихами, що призводять до втрат економічних ресурсів.

Досить специфічними є можливі втрати, обумовлені недосконалістю методології і некомпетентністю людей, які формують бізнес- план, займаються прогнозуванням, підприємницькими розрахунками економічних показників діяльності фірми.

Особливе місце займають втрати підприємця, обумовлені недобросовісністю або неплатоспроможністю партнерів по бізнесу. Існує ризик, пов'язаний з обманом контрагента за угодою, неповерненням боргу. Підприємцю доцільно проводити комплексний аналіз імовірних втрат, які можуть мати місце, виявляти головні та другорядні втрати, враховувати вид і специфіку підприємницької діяльності.

Розглянемо можливі загрози втрат і ризик у виробничій сфері.

Для виробничого підприємництва притаманні такі втрати:

1. Зниження намічених обсягів виробництва і реалізації продукції внаслідок падіння продуктивності праці, простою обладнання або не- довикористання виробничих потужностей, втрат робочого часу, відсутності необхідної кількості вихідних матеріалів, зростання відсотків банку, підвищення обсягу браку. Все це призводить до недоотримання запланованої виручки.

де АВц — втрати, отримані в результаті падіння цін; АЦ — імовірне зменшення ціни одиниці продукції; О — загальний обсяг наміченого до випуску і реалізації продукції.

Розрахунок імовірних втрат у вартісному виразі ведеться за такою формулою:

де АВо — імовірні втрати зниження наміченого обсягу виробництва;

АО — імовірне сумарне зменшення обсягу випуску продукції;

Ц — ціна, за якою реалізується одиниця продукції.

2. Зниження цін, за якими намічається реалізувати продукцію, у зв'язку з недостатнім рівнем якості, несприятливою зміною ринкової кон'юнктури, падінням споживчого попиту, ціновою конкуренцією. Це призводить до імовірних втрат, які визначаються за формулою:

де АВм — втрати, обумовлені підвищенням матеріальних витрат;

АМп — імовірні перевитрати конкретного n-го матеріального ресурсу;

Цп — ціна одиниці ресурсу;

п — кількість найменувань матеріальних ресурсів.

1. Втрати, що виникли внаслідок високих транспортних витрат.

2. Сплата підвищених відрахувань і податків, якщо у процесі здійснення підприємницького проекту ставки відрахувань податків змінюються у несприятливий для підприємця бік.

3. Перевитрати наміченої величини фонду оплати праці внаслідок перевищення наміченої чисельності, чи внаслідок виплати більш високого, ніж заплановано, рівня заробітної плати окремим робітникам.

Ризик є імовірною категорією, і в цьому розумінні найбільш обґрунтовано з наукових позицій характеризувати його як імовірність виникнення певного рівня втрат. Виділимо зони або області ризику залежно від величини втрат (рис. 3.6).

Безризикова зона — це область, у якій втрати не передбачаються. їй відповідають нульові втрати або негативні (перевищення прибутку).

Під зоною допустимого ризику розуміють область, у межах якої даний вид підприємницької діяльності зберігає свою економічну діяльність, тобто втрати мають місце, але вони менше розрахункового очікуваного прибутку. Межа зони допустимого ризику відповідає рівню втрат, рівному розрахунковому прибутку від підприємницької діяльності.

Подальша, більш небезпечна область — зона критичного ризику. Це область, що характеризується можливістю втрат, які перевищують величину очікуваного прибутку аж до величини повної розрахункової виручки від підприємництва.

3. Підвищення матеріальних витрат обумовлене перевитратами матеріалів, сировини, палива, енергії. Це веде до втрат, які розраховуються за формулою:

Отже, зона критичного ризику характеризується небезпечністю втрат, які заздалегідь перевищують очікуваний прибуток і у максимумі можуть призвести до невідшкодованої втрати усіх коштів, вкладених підприємцем у справу. В останньому випадку підприємець не тільки не

одержує від угоди жодного доходу, але й несе збитки у сумі всіх марних витрат.