Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент





Свобода у здійсненні підприємницької діяльності

Свобода у здійсненні підприємницької діяльності

План

1. Свобода у здійсненні підприємницької діяльності

2. Логіка підприємницької діяльності

У внутрішньому та зовнішньому середовищі підприємці мають високий ступінь свободи у здійсненні бізнесу. Це відображається у чіткому визначенні прав, які їм надаються відповідно до чинного законодавства України.

Суб'єкт підприємницької діяльності має такі права:

• без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом;

• самостійно обирати вид підприємства (об'єднання), створювати власну справу, будувати організаційну структуру управління;

• визначати обсяги виробництва та збуту продукції, асортимент товарів, порядок та умови їхньої реалізації, встановлювати чисельність та склад працюючих, систему оплати праці;

• формувати відносини з різнопрофільними підприємствами, організаціями, виконувати роботи і поставки для державних потреб;

• самостійно здійснювати матеріально-технічне забезпечення власного виробництва і капітального будівництва через систему прямих угод, товарні біржі, посередницькі організації;

• відкривати на своє ім'я або на ім'я фірми банківський рахунок, брати кредит у банку або у будь-якому підприємстві на договірних засадах;

• розраховувати на економічну, правову, науково-технічну підтримку з боку держави, комерційних структур, спонсорів, створювати спілки, асамблеї та інші громадські об'єднання підприємців;

• продавати і передавати іншим підприємствам, організаціям та установам, обмінювати, здавати в оренду, надавати безоплатно в тимчасове користування або в позику належні йому будинки, споруди, устаткування, транспортні засоби, інвентар, сировину та інші матеріальні цінності, а також списувати їх з балансу;

• продавати, передавати безоплатно, обмінювати, здавати в оренду громадянам засоби виробництва;

• використовувати за угодою сторін майно юридичних або фізичних осіб на умовах лізингу, страхувати ризик за допомогою страхових компаній;

• укладати з громадянами договори щодо використання їх праці. При укладенні трудового договору (контракту, угоди) підприємець зобов'язаний забезпечити належні і безпечні умови праці, оплату не нижчу від визначеної законом та її своєчасне одержання працівниками, а також інші соціальні гарантії, включаючи соціальне й медичне страхування та соціальне забезпечення відповідно до законодавства України;

• самостійно встановлювати системи і розміри оплати праці, використовувати державні тарифні ставки, посадові оклади як орієнтири для диференціації роботи працюючих залежно від професії, кваліфікації, складності і умов виконуваних ними робіт;

• розпоряджатися прибутком згідно з законодавством України, установчими документами; випускати, реалізовувати та купувати цінні папери;

• користуватись послугами систем державного соціального та медичного забезпечення, надавати пільги працюючим, впроваджувати ефективні системи заохочування;

• проводити ліквідацію і реорганізацію підприємства за рішенням власника, участю трудового колективу або уповноваженого органу чи за рішенням суду;

• оскаржувати у суді неправові дії громадян, юридичних осіб, органів державного управління.

Деякі права підприємців гарантуються з боку центральних та виконавчих органів державної влади.

Держава гарантує:

• рівні права всім підприємцям незалежно від обраних ними організаційних форм підприємництва;

• рівні права та рівні можливості для залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, інформаційних, природних ресурсів;

• забезпечення підприємців матеріально-технічними та іншими ресурсами, що централізовано розподіляються державою, здійснюється з метою виконання підприємцями поставок, робіт чи послуг для державних потреб;

• недоторканість майна, захист майнових прав підприємців. Вилучення державою або органами місцевого самоврядування у підприємців основних і оборотних фондів, іншого майна допускається на підставах і в порядку, передбачених чинним законодавством.

Держава забезпечує суб'єктам підприємництва рівні правові та економічні умови господарювання, сприяє розвитку ринку, здійснюючи його регулювання за допомогою економічних законів і стимулів, реалізує антимонопольні заходи. За сприянням державних органів забезпечуються пільгові умови підприємцям, які впроваджують прогресивні технології, створюють нові робочі місця, використовують працю громадян, що потребують соціального захисту. Особлива увага концентрується на стимулюванні розвитку малого і середнього бізнесу.

Держава гарантує дотримання прав і законних інтересів підприємницьких структур, які мають право з власної ініціативи приймати будь-які рішення, що не суперечать законодавству України.

Втручання в господарську та іншу діяльність підприємців з боку державних, громадських і кооперативних органів, політичних партій і рухів не допускається. Державні органи і службові особи можуть втручатись у діяльність суб'єктів підприємництва тільки відповідно до своєї компетенції. У разі видання державним чи іншим органом акта, що не відповідає його компетенції або вимогам законодавства, або виникнення у зв'язку з цим спірних питань, підприємець має право звернутися до суду з заявою про визнання такого акта недійсним.

Збитки, завдані підприємцю внаслідок порушення громадянами чи юридичними особами, органами державної влади чи органами місцевого самоврядування його майнових прав, відшкодовуються підприємцю відповідно до Господарського кодексу України та інших законів.

Підприємець або громадянин, який працює у підприємця по найму, у передбачених законах випадках може бути залучений до виконання в робочий час державних або громадських обов'язків, з відшкодуванням підприємцю відповідних збитків органом, який приймає таке рішення. Спори про відшкодування збитків вирішуються судом.

Логіка підприємницькоїдіяльності

Логіка підприємницькоїдіяльності—це послідовність прийняття управлінських рішень, спрямованих на одержання прибутку (наприклад, при першій спробі вийти на ринок, при підготовці та здійсненні бізнес- операцій, проведенні рекламної кампанії та ін.).

Логіка відображає творчу і підприємницьку форму мислення на основі попередніх розрахунків, систематизації дій або висновків, практичного досвіду, досягнень науки і техніки. Послідовність етапів логіки для прийняття обґрунтованого підприємницького рішення наведено на рис. 1.7.

Отже, процес підприємницької логіки відбувається за такими етапами:

• зародження ідеї;

• обґрунтування та первинна оцінка ідеї в цілому;

• визначення реальності впровадження ідеї у практику, врахування своїх можливостей та ситуації на ринку;

• проведення необхідних підприємницьких розрахунків з метою виявлення можливого прибутку;

• експертна оцінка одержаної інформації і результатів підприємницьких розрахунків;

• прийняття підприємницького рішення.

Діяльність підприємця розпочинається з зародження ідеї для впровадження її у життя.

Підприємницька ідея — це виявлений підприємцем загальний задум (інтерес) щодо створення нового або модифікованого товару, просування його на ринок, надання послуг. Особливістю є те, що ідея підприємця базується на інновації або включає раціоналізаторський момент.

Реальна ідея — складовий елемент здійснення підприємницької діяльності, концентрації ресурсів. Дійсно, якщо є капітал, то можна організувати виробництво. Але це стає марним за відсутністю перспективної ідеї, заради якої залучаються інвестиції у виробничий процес.

Отже, бізнес-ідея — це відображення в свідомості підприємця притаманного споживачу бажання мати той товар, який буде вироблено. У зв'язку з цим має бути пряме поєднання інтересу підприємця з інтересом кінцевого споживача. Саме споживач приймає рішення щодо купівлі або відмови від купівлі конкретного товару, враховуючи якість, упаковку, репутацію фірми, вартість. Якщо процес продажу відбувається, то вкладені економічні ресурси перетворюються у доходи підприємця.

На основі кількісних та вартісних показників продажу товарів складається уявлення про фірму. Підприємництво виживає або процвітає залежно від бізнес-ідеї. Вона виражає організаційну основу конкретного виду виробничо-комерційної діяльності підприємства, характеризує сили, що визначають її теперішній та майбутній стан. Для того, щоб належним чином привести ці сили у дію, тобто впровадити бізнес-ідею у життя, слід правильно її сформулювати. Бізнес-ідея може вивчатись, обговорюватись, змінюватись та покращуватись. Це необхідно для розробки найоптимальнішої стратегії розвитку підприємства.

Бізнес-ідея тримається на потребах ринку, внутрішніх здібностях, можливостях розвитку підприємства, умовах здійснення бізнесу (рис. 1.8).

Якщо цю комбінацію легко скопіювати на користь інших осіб або фірм-конкурентів, то успіх буде, як правило, дуже короткотерміновим. А якщо існують унікальні особливості у комбінації бізнес-ідеї, то це ускладнює її розповсюдження. До таких унікальних особливостей можна віднести: ноу-хау компаній, правовий захист (патент), репутацію, науково-дослідні досягнення, високий рівень кваліфікації персоналу, конфіденційність внутрішнього складу продукту та технологічні процеси, які використовуються. Без власної корпоративної бізнес-ідеї практично неможливо оцінити стратегічні позиції, правильно прийняти управлінські рішення відносно подальшого розвитку підприємницької діяльності, а також побудувати будь-який план тактичних дій.

Таким чином, бізнес-ідея є ключовою умовою ділового успіху. Це досягається тоді, коли вона нова, перспективна, відповідає реальним можливостям підприємства (трудові, матеріальні, фінансові, інтелектуальні ресурси), прив'язана до потреб ринку, забезпечує економічний та соціальний ефект. При вивченні та обґрунтуванні бізнес-ідеї необхідно знати характер потреб та споживчого попиту, структуру власного капіталу, стратегічні орієнтири розвитку даного виду бізнесу.

Нова бізнес-ідея необхідна для створення початківцем своєї справи, збільшення обсягів виробництва і реалізації продукції, поповнення власного капіталу, забезпечення більш рентабельного виробництва, зниження собівартості продукції, підвищення рівня конкурентоспроможності підприємства.

Основними джерелами формування підприємницьких ідей є:

• аналіз товарного ринку, географічні та структурні диспропорції у системі суспільного виробництва та на ринку;

• споживачі — на основі опитувань, обговорень можна виявити неусвідомлені або незадоволені потреби покупців, вивчити нові можливості використання товару, що вже виробляється;

• торговий персонал, який знаходиться у безпосередньому контакті з покупцями; постачальники, посередники, які працюють у сфері комерційної діяльності, знають кон'юнктурну ситуацію на товарному ринку;

• дослідження фундаментальні (спрямовані на отримання нових знань, що призводять до виникнення ідей нових товарів) та прикладні (що цілеспрямовано використовують існуючі наукові методи для розробки ідей щодо нової продукції); лабораторії, консультанти, рекламні агентства, науково-дослідні організації, фірми з проведення маркетингових досліджень, вчені, конструктори, технологи;

• спостереження за схожими товарами на виставках і ярмарках, в роздрібній та оптовій мережі; товарна політика конкурентів та тенденції у розробці нових виробів;


Сторінки: 1 2 3