Ідея нового товару визріває також усередині колективу підприємства. У цьому розумінні підприємцю важливо матеріально і морально стимулювати генерування нових ідей, раціоналізаторство. Адже в деяких випадках цією роботою займаються просто формально. Для повної віддачі процесу висунення ідей слід керуватись деякими принципами, серед яких — максимальне спрощення порядку подання та розгляду пропозицій щодо нових ідей та заохочення цієї діяльності серед ініціаторів.

Для пошуку підприємницьких ідей можуть використовуватись такі методи:

• аналогії, інверсії, ідеалізації (методи індивідуального творчого пошуку);

• «мозкового» штурму, конференції ідей, метод колективного блокнота (методи колективного пошуку);

• контрольних запитань, фокальних об'єктів, морфологічного аналізу (методи активізації пошуку).

Метод аналогії передбачає використання схожого відомого рішення, «підказаного» з літературних джерел чи запозиченого з практики діяльності існуючих фірм.

Метод інверсії — це метод, що означає пошук підприємницької ідеї на підставі інноваційного підходу, нетрадиційних рішень, корінної перебудови проблеми, що вирішується «зверху донизу».

Метод ідеалізації — це ініціювання уявлення про ідеальне вирішення проблеми, що може «наштовхнути» на нову ідею.

Метод «мозкового» штурму передбачає творчу співпрацю групи спеціалістів заради вирішення проблеми шляхом проведення дискусії з конкретного кола питань. Особливістю є те, що, як правило, не допускається критика і негативні відгуки під час обговорення даного питання, звертається увага на нову ідею з точки зору складності та можливості її практичної реалізації в сучасних умовах.

Метод конференції ідей відрізняється від методу «мозкового» штурму тим, що допускає доброзичливу критику, яка підвищує зацікавленість до висунутої ідеї.

Метод колективного блокноту поєднує індивідуальне висування ідеї з колективною її оцінкою.

Послідовність використання цього методу:

• кожний учасник отримує блокнот, в якому викладена суть проблеми, що вирішується;

• впродовж певного часу учасник обговорення записує до блокнота власні ідеї, які виникли у ході вирішення певної проблеми;

• заповнені блокноти отримує керівник групи учасників для узагальнення накопиченої інформації;

• організовується творча дискусія і приймається відповідне рішення стосовно нової підприємницької ідеї.

Метод контрольних запитань передбачає пошук нової ідеї за допомогою певних блоків питань. Під час використання даного методу попередньо розробляються запитання для вирішення обговореної проблеми.

Метод фокальних об'єктів зводиться до перенесення ознак випадково вибраних об'єктів на об'єкт, що потребує вдосконалення. При цьому може виникнути ряд варіантів вирішення проблеми. Застосування даного методу дає хороші результати щодо пошуку нових модифікацій відомих технічних ідей і завдяки цьому дозволяє знайти прийнятну підприємницьку ідею відносно розробки та освоєння виробництва нових товарів.

Метод морфологічного аналізу заснований на дослідженні всіх можливих варіантів, виходячи із закономірностей розвитку та специфіки об'єкту, який підлягає вивченню та аналізу. За допомогою цього методу можна отримати чимало різних рішень у процесі пошуку підприємницьких ідей, здійснити вибір оптимального варіанту шляхом комбінування. Структуризація методів пошуку ідей наведена на (рис. 1.10).

Будь-який підприємець у своїй діяльності не може уникнути процесу накопичення, відбору та порівняльного аналізу підприємницьких ідей.

Технологія накопичення, відбору та оцінки ідей включає в себе три моменти:

1. Підприємець здійснює накопичення ідей, які могли б скласти предмет його підприємницької активності. Накопичення ідей — результат осмислення навколишнього середовища: товарного ринку, кон'юнктурної ситуації, поведінки споживачів, рівня конкуренції, правового поля, специфіки галузі економіки, практичного досвіду існуючих фірм, досягнень науки, техніки і технології.

2. Проведення відбору конкретних ідей з наявного переліку (обсягу пропозицій). Процес вибору проводиться за різними критеріями залежно від конкретної ситуації, у якій знаходиться сам підприємець, сфери бізнесу. Такими критеріями можуть бути: ефективність ідеї, перспективи завойовування стійкого становища на ринку, тривалість періоду від зародження ідеї до її впровадження, обсяг потрібного капіталу та можливість залучення інвестицій, доступність отримання сировини, матеріалів, устаткування для організації процесу виробництва, наявність робочої сили за кількісними та якісними характеристиками.

Отже відбираються тільки ті ідеї, які є практично реальними для їхнього втілення підприємцем. Зупиняючись на виборі будь-якої ідеї, він відкидає усі інші. Однак можливий варіант, коли невикористані у даний момент ідеї переходять у банк підприємницьких ідей.

Банк підприємницьких ідей — це перелік того, що могло б скласти при необхідності потенційні невикористані можливості підприємницької діяльності (у сферах, напрямках бізнесу).

Для поповнення банку ідей може проводитись усне або письмове опитування засновників, співробітників та найманих робітників фірми. Це слід здійснювати за допомогою картки банку ідей фірми (схема 1.1).

Банком підприємницьких ідей можна скористатись:

• коли якась сфера діяльності стане збитковою для підприємця і виникне необхідність пошуку перспективних, рентабельних сфер бізнесу;

• при зміні правової бази, встановленні різних обмежень, що робить дану сферу підприємницької діяльності непривабливою для подальшого здійснення;

• при посиленні конкуренції, диверсифікації.

3. Підприємець проводить порівняльний аналіз відібраних ідей на підставі певних критеріїв.

Оцінюючи кожну з ідей, він робить узагальнюючий висновок. Прийняття рішення про найкращу ідею узгоджується з поставленими цілями, логікою бізнесу, професіоналізмом.

При аналізі підприємницької ідеї враховуються також:

• знання споживача, його потреби у тому чи іншому товарі, послугах;

• об'єктивна оцінка підприємцем своїх власних можливостей, навичок, вмінь, які дозволяють реалізувати ідею;

• наявна інформація щодо рівня розвитку науково-технічного прогресу.

Крім того, потрібно мати інформацію про технологію виробництва товару. Головним є виявлення найефективнішої технології, яка була б для підприємця доступною.

Таким чином, проблема підприємницької ідеї передбачає діяльність по накопиченню нових ідей, їх відбору та порівняльний аналіз для прийняття рішення про те, яку з існуючих ідей можна було б реалізувати у даний момент.

При визначенні реальності здійснення підприємницької ідеї необхідно відповісти на такі основні запитання:

• Чи існує достатній капітал у підприємця для практичного впровадження успішної ідеї?

• Чи можливе встановлення потрібних партнерських зв'язків, одержання від партнерів усього того, що необхідно для нормальної організації виробництва?

• Чи існують достатні матеріально-технічні можливості для організації виробництва (будинки, споруди, обладнання, технологія та ін.)?

• Якою буде реакція покупців на товар, що пропонується на ринку? Чи будуть покупці купувати продукцію в намічених обсягах?

• Як узгоджується запропонована ідея з діяльністю конкретної фірми, її цілями та стратегічними установками?

Вивчення постачальників, посередників, конкурентів, навколишнього середовища дозволяє визначити також шанси підприємця для досягнення успіху шляхом реалізації привабливої, перспективної ідеї. На основі аналізу виробництва, фінансів, устаткування, кадрів він з'ясовує, які ресурси вже є у наявності, які потрібно придбати і за якою ціною, чи спроможний процес виробництва забезпечити належну кількість та якість товарів.

Вивчення потенціалу підприємця спрямоване на розкриття внутрішніх резервів, сильних та слабких сторін діяльності. Виявляються області діяльності та функції, у яких вже є прогресивні зрушення, а також ті, що потребують удосконалення за ринковими критеріями. По суті, вивчення ресурсів підприємця поєднується з аналізом ринкових потреб.

Аналіз потенціалу підприємця доцільно проводити за такими розділами:

І. Виробництво

1. Обсяг, структура, темпи зростання виробництва.

2. Асортиментна номенклатура продукції підприємства, ступінь оновлення, широта та глибина асортименту.

3.Забезпеченість сировиною та матеріалами, рівень запасів, швидкість їх використання.

4. Наявний парк устаткування. Резерви потужності. Технологічна новина.

5. Місцезнаходження виробництва і наявність інфраструктури.

6. Екологія виробництва.

II. Розподіл та збут продукції

1. Транспортування продукції. Транспортні можливості і оцінка витрат.

2. Зберігання товарних запасів. Рівень запасів, їх розміщення та швидкість обертання. Наявність та ємність складських приміщень.

3. Можливість доопрацювання, фасування та пакування товарів.

4. Продаж (за окремими товарами, збутовими територіями, вартістю, типами покупців, посередників і каналами збуту).

III. Організаційна структура і менеджмент

1. Організація і система управління.

2. Кількісний і професійний склад робітників.

3. Вартість робочої сили, плинність кадрів, продуктивність праці.

4. Рівень менеджменту.

5. Фірмова культура.

IV. Маркетинг

1 .Дослідження ринку, товару, каналів збуту.

2. Стимулювання продажу, реклама, ціноутворення.

3. Нововведення.

4. Комунікаційні зв'язки та інформація.

5. Маркетинговий план і бюджет.

V. Фінанси

1. Фінансова стійкість і платоспроможність.

2. Прибутковість та рентабельність (за товарами, регіонами, каналами збуту).

3. Власні та позичкові кошти, їхнє співвідношення.

Таким чином, важливою умовою для прийняття обґрунтованого підприємницького рішення є проведення попередніх досліджень та розрахунків. Це передбачає необхідність виявлення співвідношення між попитом та пропозицією на товар, прогнозування ціни, аналізу різних факторів, що впливають на обсяги господарської діяльності, визначення потреби в ресурсах, визначення можливого обсягу виробництва та реалізації продукції, проведення розрахунків витрат, податкових відрахувань, валового доходу, точки беззбитковості, підприємницького ефекту (прибутку) від реалізації ідеї.

Попередні дослідження та розрахунки, експертну оцінку одержаних результатів можуть проводити: підприємець-власник (самостійно), засновники, менеджери та інші фахівці фірми, сторонні організації, до послуг яких звертається підприємець при необхідності (кваліфіковані консультанти, науково-дослідні установи, фірми маркетингових досліджень).

Література

1. Конституція України: Закон України // Закон і бізнес,— 1996.— № 105.

2. Цивільний кодекс України. — К.: Парламентське вид-во, 2003.

3. Господарський кодекс України. — К.: Видавництво «Право», 2003.

4. Про банки і банківську діяльність: Закон України // Відомості Верховної Ради України. — 1991.— № 25.

5. Про господарські товариства: Закон України // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 49.

6. Про захист прав споживачів: Закон України // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 30.

7. Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності: Закон України // Голос