Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент





Складні форми підприємницьких утворень

Складні форми підприємницьких утворень

План

1. Складні форми підприємницьких утворень

2. Характеристика організаційних форм підприємництва в Україні

Форми об'єднань підприємств в Україні

У зарубіжних країнах існували і створюються різноманітні складні форми підприємницьких утворень, зокрема: асоціація, концерн, консорціум, картель, синдикат, пул, трест, холдинг, фінансова група та ін.

Асоціація — це договірне об'єднання підприємств, яке створюється для здійснення спільної координаційної діяльності підприємств на основі госпрозрахунку, самофінансування та самоуправління.

Концерн — це об'єднання підприємств, які знаходяться у фінансовій залежності від одного або групи учасників.

Найчастіше усього концерн є об'єднанням виробничого характеру.

Концерну притаманні такі характерні риси:

• високий ступінь централізації функцій;

• склад підприємств різних галузей (промислові підприємства, банки та ін.);

• жорсткі зв'язки між учасниками, технологічна та коопераційна єдність;

• створення окремого відокремленого апарату управління концерном;

• зрощування промислового та банківського капіталу;

• можливість заборони підприємству-учаснику бути одночасно у кількох концернах.

Консорціум — це тимчасове договірне об'єднання підприємств для реалізації великих цільових програм і проектів.

Особливості консорціуму:

• рівноправність учасників, спільність економічних інтересів, організація відносин на договірній основі;

• здійснення цільових програм та проектів, що потребують значних фінансових ресурсів;

• вузькоцільова спрямованість;

• обмеженість строку функціонування;

• координаційність, а не субординаційність відносин юридично самостійних підприємств — членів консорціуму;

• спільне розміщення позики або проведення комерційних операцій великого масштабу на підставі угоди між кількома банками, що створили консорціум.

Картель — це об'єднання підприємств, учасники якого домовляються про розміри виробництва, асортимент товарів, ринки збуту, умови продажу, ціни.

Основні ознаки картелю:

• договірний характер об'єднання;

• до складу картелю, як правило, входять промислові підприємства однієї галузі, які виробляють переважно однорідну продукцію;

• спільне здійснення комерційної діяльності — регулювання збуту виробленої продукції;

• збереження господарської, фінансової, юридичної самостійності членів картелю;

• свобода дій учасників обмежується тільки у сфері, що стосується картельних домовленостей.

Синдикат — це договірне об'єднання однорідних підприємств, у якому передбачається централізація збуту продукції або централізація постачання сировини для його членів.

Як об'єднання картельного типу синдикат має такі особливості:

• збереження юридичної самостійності підприємств — членів синдикату;

• збут продукції учасників через спільний збутовий орган або збутову мережу одного з учасників об'єднання;

• учасники можуть зберігати свою власну збутову мережу;

• через один збутовий орган може реалізовуватись не вся, а тільки певна частина продукції учасників;

• збутовий орган при необхідності може здійснювати централізовану закупівлю сировини, матеріалів для всіх членів синдикату.

Така форма об'єднання підприємств найчастіше застосовується у галузях з масовим виробництвом однорідної продукції.

Пул — це об'єднання підприємств, що передбачає особливий порядок розподілу прибутків його учасників. Відноситься до об'єднання картельного типу. Прибутки учасників пула надходять до загального фонду, а потім розподіляються між ними у заздалегідь встановленій пропорції.

Трест — це об'єднання ряду підприємств, у якому вони втрачають юридичну, виробничу, комерційну самостійність та підпорядковуються єдиному управлінню.

Особливості тресту:

• об'єднання ряду виробничих підприємств, які раніше належали різним підприємствам, у єдиний виробничо-господарський комплекс;

• до складу тресту входять підприємства різних галузей промисловості, які охоплюють технологічні процеси оброблення сировини або послідовні ступені її обробки, чи стадії виготовлення кінцевого продукту;

• спеціалізація на одному або декількох аналогічних (однорідних) видах виробленої продукції;

• підпорядкування членів тресту єдиному органу управління для здійснення загального керівництва усім виробничим комплексом;

• інтеграція усіх напрямків діяльності.

Холдинг — це акціонерна компанія, яка володіє контрольними пакетами акцій інших фірм з метою контролю і управління їх діяльністю.

Для холдингу характерні такі ознаки:

• забезпечення централізованого управління, вплив на підконтрольні (дочірні) підприємства;

• розширення сфери та масштабів господарської діяльності;

• забезпечення технологічної та коопераційної єдності підприємств — членів холдингу;

• здійснення централізованої інвестиційної політики.

Фінансова група — це об'єднання юридично- та господарсько самостійних підприємств різних галузей (промислових, торговельних, транспортних, фінансово-кредитних та ін.).

Для фінансової групи характерні такі ознаки:

• на чолі стоїть головна компанія — один або декілька банків;

• головна компанія, що створює ядро фінансової групи, координує усі сфери та напрямки діяльності членів об'єднання, приймає найбільш важливі управлінські рішення;

• промислові підприємства — члени фінансової групи, як правило, розподіляють між собою ринки, домовляються про ціни.

У зарубіжних країнах відбуваються процеси об'єднання капіталів, яке здійснюється з метою концентрації фінансових ресурсів, зниження ступеня господарського ризику з боку учасників, ведення широкомасштабного бізнесу.

Існують такі засоби об'єднання підприємств та капіталу: злиття, поглинання, придбання контрольного пакету акцій (рис. 5.1).

Злиття — це об'єднання двох (або більше) компаній, при якому створюється нова фірма, а колишні припиняють своє існування.

Розрізняють такі типи злиття: горизонтальне, вертикальне, конгломератне.

Горизонтальне злиття — це об'єднання фірм, які є конкурентами в одній і тій самій галузі. Наприклад, об'єднання двох англійських банків "Нешнл провіншл" і "Вестмістер" в один під назвою "Нешнл Вестмі- стер".

Мета горизонтального злиття — захист від суворої конкуренції та спроби поглинання з боку сильної фірми, економія, зумовлена масштабами діяльності.

Вертикальне злиття — це об'єднання фірм, котрі діють в одній і тій самій галузі, але в різних ланках її технологічного ланцюга.

Наприклад, підприємство текстильної промисловості купує магазин з продажу тканин.

Мета вертикального злиття — отримання надійного доступу до постачальників або ринків збуту.

Конгломератне злиття — це об'єднання технологічно не взаємопов'язаних фірм, яке здійснюється для збільшення масштабів підприємства, зменшення ризику завдяки диверсифікації діяльності, (наприклад, створення конгломерату, до складу якого входять ряд магазинів, готель, страхова фірма та інші підприємства).

Поглинання — це злиття двох підприємств, при якому одне підприємство купує інше та зберігає пануюче положення.

Існує купівля підприємства в цілому з його майновим комплексом або окремої частини (структурного підрозділу) з подальшим здійсненням контролю.

"Помірними" засобами поглинання є:

• викуп контрольного пакету;

• реалізація активів підприємства.

Викуп контрольного пакету — це ситуація, при якій індивідуальний інвестор або група інвесторів купує підприємство разом з його заборгованістю по кредиту, забезпеченням для якого є активи підприємства.

Реалізація активів — це ситуація, коли підприємство продає частину своєї власності іншій фірмі.

Деякі компанії можуть використовувати й такі помірні засоби поєднання своїх зусиль для досягнення певних цілей шляхом організації спільних підприємств, консорціумів, кооперативів та інших видів об'єднань.

Як свідчать результати досліджень зарубіжних економістів, у США переважно злиття і поглинання фірм проводяться за взаємною згодою та без будь-якого ажіотажу. Проте може відбуватись й "вороже" поглинання.

"Вороже" поглинання — це ситуація, коли одна стороння група скуповує акції підприємства у кількості, якої достатньо для придбання контролю над ним проти волі існуючого керівництва цього підприємства.

Якщо "агресору" вдається захопити намічену фірму, її колишні керівники, як правило, звільняються зі своїх посад.

Існують два основних засоби "ворожого" поглинання:

• пряма пропозиція щодо купівлі акцій;

• боротьба за голоси акціонерів.

Пряма пропозиція щодо купівлі акцій — це пропозиція сторонній фірмі придбати акції іншого підприємства за ціною вищою, ніж поточна ринкова.

З цією пропозицією фірма-"агресор" звертається безпосередньо до власників акцій того підприємства, яке планується поглинати.

Пропозиція придбання акцій за вищою ціною, порівняно з поточною, потрібна для того, щоб зацікавити власників акцій у проведенні такої операції з продажу.

Компанія-"агресор" розраховує купити достатню кількість акцій іншого підприємства з метою отримання контролю і управління.

Боротьба за голоси акціонерів — це спроба сторонньої фірми переконати акціонерів іншої фірми, яку вона хоче поглинути, проголосувати за раду директорів, що задовольняє першу.

Насправді битву за голоси акціонерів дуже тяжко виграти. Так, при вивченні 60 великих випадків боротьби за голоси акціонерів американські дослідники виявили, що діюче керівництво виграло у 70% випадків, тобто акціонери підтримали стиль управління, що вже сформувався.

5.3. Характеристика організаційних форм підприємництва в Україні

Для організації своєї власної справи початківцю потрібно вирішити питання щодо вибору конкретного виду підприємства.

При виборі найбільш прийнятної організаційно-правової форми підприємництва слід враховувати такі фактори (критерії):

• сфера підприємницької діяльності, її специфіка;

• стан галузі, напрямок розвитку, цілі, стратегії;

• наявні фінансові, матеріальні, інтелектуальні та інші види ресурсів підприємця;

• рівень кваліфікації підприємця, ділова активність, досвід у даній сфері діяльності;

• бажаний ступінь майнової відповідальності за зобов'язаннями (повна або обмежена);

• можливість самостійного або колективного ведення справ;

• рівень розвитку господарських зв'язків з постачальниками сировини і матеріалів, посередниками, покупцями;

• ступінь необхідності в інтеграційних процесах.

Відповідно до Господарського кодексу України залежно від форм

власності в Україні можуть діяти підприємства таких видів (рис. 5.2):

• приватне підприємство, що дії на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи);

• підприємство колективної власності - корпоративне або унітарне підприємство, що діє на основі колективної власності засновника (засновників). Підприємствами колективної власності є виробничі кооперативи, підприємства споживчої кооперації, підприємства громадських та релігійних організацій;

• комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади;

• державне підприємство, що діє на основі державної власності;

• підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об'єднання майна різних форм власності).

Підприємство з іноземними інвестиціями - підприємство, в статутному фонді якого іноземна інвестиція становить не менш як 10%. Набуває статусу з дня зарахування іноземної інвестиції на баланс цього підприємства.

Іноземною інвестицією є цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в


Сторінки: 1 2 3