Отже, можна дійти висновку про те, що виборчі інформаційно-психологічні технології німецьких нацистів виявилися

результативними, адже вони спиралися на дві речі: кризовий стан масової свідомості та можливості цілеспрямованого управління нею за рахунок включення систематизованих методів впливу на її больові точки.

Особливо наочно це проявилося у виборчих кампаніях кінця 20-х - початку 30-х років. Саме в цей період нацистська пропаганда, за словами Д. Мельникова та Л. Чорної, досягла нечуваного розмаху: "це була вже навіть не пропаганда, а нічим не приборкана самореклама, яка приголомшувала своєю в' їдливістю,

хвастовитістю та всюдисущністю. Безперервний ланцюг скандалів, "зальних" та вуличних бійок, парадів, мітингів, ходів зі смолоскипами оглушав й тероризував маси" [27]. Як зазначає Е. Макаревич, "багато в чому лише завдяки своєї пропаганді лише за чотири роки, з 1928-го по 1932-й, нацисти завоювали до 14 мільйонів нових виборців. А коли вони завоювали і владу і пропаганда перетворилася на тотальну систему, то переважна більшість німців несвідомо стала свідомою прихильницею режиму" [28]. Не випадково головний автор нацистських пропагандистських розробок Геббельс стверджував: "Пропаганда допомогла нам прийти до влади. Пропаганда допоможе нам утримати владу. Пропаганда допоможе нам завоювати весь світ". Великий плакат з цим гаслом був встановлений у залі, де у 1936 році відбувався "з'їзд переможців" - знаменитий нюрнберзький з'їзд НСДАП [29].

Завершуючи історичний аналіз, наголосимо на наступному. Вивчення нацистських виборчих технологій доводить: за допомогою системної маніпулятивної пропаганди чи реклами, підсиленої технічно модерними засобами масової комунікації, можна відібрати у людей можливість вільного волевиявлення так само реально, як і застосовуючи горезвісний "адміністративний ресурс" чи підтасування на стадії підрахунку голосів.

Самі ж виборчі технології нацистів, як це не дивно, одержують практичне використання політиками тих країн, які сучасна громадська думка майже автоматично відносить до демократичних.

Наприклад, для тодішньої Німеччини рекламні методи передвиборчої агітації, продемонстровані вище, були принципово новими й тому вражаючими, проте тенденція, породжена нацистськими виборчими технологами- рекламістами, активно розгортається у західних виборчих кампаніях протягом XX століття. Наведемо твердження одного з провідних українських дослідників у галузі комунікативних технологій Г. Почепцова: "Та ж Великобританія активно використовує один з головних винаходів Німеччини в галузі політичної комунікації - театралізовані з'їзди, конференції, ралі" [30].

Поняття "театралізація політичного процесу" впроваджує і такий авторитетний фахівець в галузі теоретичної політології, як професор К.С. Гаджиєв, наголошуючи при цьому: "При такому становищі перемогу на виборах може одержати не той, хто дійсно усвідомлює реальні проблеми, які стоять перед країною, і пропонує найбільш оптимальні шляхи їх розв' язання, а той, хто є здатним забезпечити собі найбільшу популярність, завоювати громадську думку і, вміло використовуючи ЗМІ, "продати" себе та свою передвиборчу програму якомога більшій кількості виборців" [31].

Все частіше лунають такі твердження: сучасні виборчі технології конкурентної боротьби не можуть не бути маніпулятивними. Так, вищезгаданий М.С. Григор'єв пише: "Існування та розвиток методів впливу на громадську думку, в тому числі застосування методів, що відносяться до "психологічних операцій", є неприємною, але органічною частиною політичної і соціальної системи демократичної держави" [32]. Відверто висловлюється і російський фахівець А. Цуладзе: "У демократичних країнах способом приходу до влади є вибори. Тут основним видом маніпуляцій виступають маніпуляції свідомістю виборців". І ще: "В демократичному суспільстві маніпуляції часто-густо замінюють механізми фізичного примусу, характерні для

ЛІТЕРАТУРА

Див. наприклад: Рябов С. Політичні вибори. - К., 1998. - С. 21-22.

Григорьев М.С. Методы и техника психологических операций в избирательных кампаниях // Вестник Московского университета. - Сер. 18: Социология и политология. - 1999. - № 1. - С. 5.

Цит. за: Мельников Д., Черная Л. Преступник номер 1. Нацистский режим и его фюрер. - М., 1981. - С. 52.

Див.: Почепцов Г.Г. Как становятся президентами. Избирательные технологии XX века. - К., 1999. - С. 273.

Див.: Мельников Д., Черная Л. Преступник номер 1. Нацистский режим и его фюрер. - С. 132-135;

Бланк А.С. Адвокаты фашизма. - М., 1974. - С. 101-103.

Див.: Бланк А.С. Адвокаты фашизма. - С. 49.

Макаревич Э. Германия: программирование человека // Диалог. - 1993. - № 4. - С. 61.

Мельников Д., Черная Л. Преступник номер 1. Нацистский режим и его фюрер. - С. 51.

Макаревич Э. Германия: программирование человека. - С. 61.

Див.: Хевеши М.А. Политика и психология масс // Вопросы философии. - 1999. - № 12. - С. 41.

Цит. за: Бессонов Б. Фашизм: идеология, политика. - М., 1985. - С. 97.

Див.: Почепцов Г.Г. Информация и дезинформация. - К., 2001. - С. 16-17; Його ж. Пропаганда и контрпропаганда. - М., 2004. - С. 88.

Див.: Почепцов Г.Г. Психологические войны. - М. - К., 2000. - С. 239-240.

Цит. за: Колесников А.Ю. Технология обмана, или не забудьте выключить телевизор // Марксизм и современность. - 1995. - № 4.

Див.: Хевеши М.А. Политика и психология масс. - С. 41.

Мельников Д., Черная Л. Преступник номер 1. Нацистский режим и его фюрер. - С. 49.

Макаревич Э. Германия: программирование человека. - С. 62.

Див.: Мельников Д., Черная Л. Преступник номер 1. Нацистский режим и его фюрер. - С. 131.

Див.: Почепцов Г.Г. Психологические войны. - С. 233.

Див.: Мельников Д., Черная Л. Преступник номер 1. Нацистский режим и его фюрер. - С. 53.

Там само.