У кожному хресті чітко проявляються елементи композиції, ритму, просторових рішень; як і в музиці, архітектоніка твору, його формальна структура є самодостатніми складовими форми.

Естетичний аналіз останньої є найважливішим завданням і метою спеціаліста. Лише глибинний аналіз форми розкриває духовні смисли і філософію stavros'a. Хресторобство, у зв'язку з цим, може розглядатись як іманентна історія типологічної форми, або як історія її вираження. Окреслюючи поняття «типологія стилю», Генріх Вельфлін продовжує: «Наші категорії суть лише форми сприйняття зображення, а тому самі по собі позбавлені будь-якої виразности. Тут ідеться тільки про схему, в рамках якої може бути побудована конкретна красота, а точніше - про посудину, в яку виливаються наші почуття і форми якої вони набувають» [15].

Елементи кам'яного хреста - це ідеальна просторова ідеограма, що становить неподільну єдність Богового й людського шляхом зрощування вертикалі з горизонталлю. Перехрещений камінь проявляє сакральність сполучених між собою за формами і призначеннями речей через власну конструкцію та абсолютну спаяність його складових. Містичний хрест боголюдської спокути, як і саме Божество, - передвічні. Цілісність їх образів не розкривається через окремі прикмети, не виводиться із значень їх компонентів, не узагальнюється шляхом підраховування тих чи інших ознак. Якщо Божество у Христовій вірі є духовний моноліт, то вилучений із кам'яної скелі stavros може сприйматись як абсолютна форма втіленого духу.

Stavros вічно самостверджується, обіймає самого себе, розкриваючи власну підоснову, однак за межами релігійної віри він не є чимось таким, чим він є для віруючих. Християнський пам'ятник на могилі - це своєрідна просторова єдність, що передбачає розмаїття форм, так само як для різних народів проявляється образ Спасителя. Кам'яному хресту, як і людині, визначена неповторна місія; втілення ідеї Отця через власного Сина. Тиражування в часі лапідарія не сумірне з його сутністю, тому що кожний новотвір - безперервне перевтілення абстрактного образу хреста в кам'яну реальність. Треба докладати чимало зусиль, аби в характерному розгледіти загальне, а через приховане від очей безвідносне розпізнати етноконфесійне, регіональне, типологічне тощо. Особливо важко споріднити за смислами хрести саме через множинність їх форм, функцій, оздоб; лінійний час тут ворог сакральному, необмеженому, тому що існує велика спокуса розгледіти подробиці й не охопити подумки первохрест. 

ЛІТЕРАТУРА

Рыбаков Б.А. Язычество Древней Руси. - М.: Наука, 1988. - С. 5.

Элиаде, Мирча. Аспекты мифа / Пер. с фр. - М.: Акад. Проект, 2001. - С. 182.

Бердяев Н.А. Истина и откровение. Пролегомены к критике откровения. - СПб.: Изд-во рус. христиан. гуманит. ин-та, 1996. - С. 356.

Блаватская Е.П. Тайная доктрина. Синтез науки, религии и философии. В 3-х томах / Пер. с англ. Е. Рерих. - М.: «Т-ОКО», 1991. - Т. 1. - С. 403.

Флоренский П.А., священник. Столп и утверждение истины. Т. І. - М.: Изд-во «Правда», 1990. - С. 643.

Шеллинг Ф.В. Философия искусства. - М.: Мысль, 1966. - С. 68.

Малина В.В. Кам'яні розп'яття в Україні. - Миколаїв: Артіль «Художній крам». - 2006. - С. 20.

Нейхардт А.А. Происхождение креста. - М.: Сов. Россия, 1975. - С. 4.

Гегель Г.В.Ф. Эстетика. Лекции по эстетике. В 4-х томах. - М.: Искусство, Т. 3, 1971. - С. 132.

Дамаскин Иоанн Св. Точное изложение православной веры. - СПб., 1894. Репринтное переиздание. - М.: Лодья, 1998. - С. 274.

Флоренский П.А., священник. Столп и утверждение истины. Т. І. - М.: Изд-во «Правда», 1990. - С. 107.

Гегель Г.В.Ф. Эстетика. Лекции по эстетике. В 4-х томах. - М.: Искусство, Т. 3, 1971. - С. 46.

Недошивин Г.А. Генрих Вельфлин // История европейского искусствознания. Вторая половина ХІХ века - начало XX века. В 2-х книгах. Кн. первая. - М.: Наука, 1969. - С. 49.

Там само. - С. 51.

Вельфлин Г. Основные понятия истории искусства. - Пг., 1915. - С. 268.