низький рівень сформованості вміння володіти вербальним спілкуванням (переривчатість, тремтіння та втрата нормальної інтонації голосу; порушення ритму, плавності вимови; порушення типових для даного вчителя конструкцій речень);

неприродність ходи (порушення ритму, швидкості, довжини кроку); невиразні комунікативні жести або інтенсивна жестикуляція;

поява "агресивного" чи, навпаки, "боязливого" сміху; порушення орієнтування в умовах спілкування; невміння вчителів фіксувати всі дії "учнів", що призводить до невибіркового, випадкового відбиття цих дій без зв'язку одне з одним;

нерозвинутість умінь щодо інтерпретації міміки, жестикуляції, голосу, що не дозволяє дати об'єктивну оцінку психічному стану "учнів" і не дає змоги впливати на нього.

У психологічних дослідженнях чітко встановлено, що професійні здібності педагога визначають успішність формування в нього комунікативних умінь.

У наукових працях з проблеми здібностей, де знайшли відображення особистісний і діяльнісний аспекти вивчення проблеми, охарактеризовані основні властивості цього феномена, які необхідно врахувати у процесі підготовки до педагогічного спілкування. Такими властивостями є:

структура здібностей відображає структуру відповідної діяльності;

здібності формуються і розвиваються в процесі спеціальної діяльності, вони можуть розвиватись і під час здійснення іншої діяльності чи ряду діяльностей і в таких формах, які безпосередньо не пов'язані зі спеціальним видом діяльності;

здібності, зумовлені знаннями, навичками, вміннями, у свою чергу, дозволяють легше оволодівати знаннями, навичками, вміннями;

особистісність виступає активним суб'єктом розвитку здібностей.

З огляду на матеріали психолого- педагогічних досліджень приходимо до висновку, що успішність педагогічного спілкування забезпечують емпатія, товариськість, мовленнєві здібності вчителя.

Результати психолого-педагогічних досліджень свідчать (С.Б.Борисенко, 1988, 1990; Т.П.Гаврилова, 1975), що для вимірювання рівнів сформованості емпатії як професійної здібності необхідно використовувати щонайменше дві методики. Одна - дозволить визначити прояви емпатії в життєвих ситуаціях, друга - виключно у педагогічних ситуаціях. Для вирішення першого завдання доцільно взяти відому методику "Незакінчені речення". А для вирішення другого завдання можна використати підхід до створення вказаної методики, що запропонований в дисертаційному дослідженні С.Б.Бори-сенко [4, с.7-8].

Так, готуються декілька невеликих розповідей, де наводяться різні педагогічні ситуації. Кожна з розповідей передбачає зіткнення емоційних планів педагога й учня (учнів).

Учителі, що приймають участь в експерименті, граючи роль вчителя, повинні відповісти на певні запитання, які об'єднуються в три основні групи: що переживає вчитель в описаній ситуації, що, на думку педагога, переживає в цій самій ситуації учень; як вирішуватиметься ситуація, що виникла.

Водночас результати експериментальних досліджень впевнюють нас у необхідності розширення тематики вказаних розповідей. Так, можна розробити ситуації, в яких передбачається зіткнення емоційних планів педагога, який тільки починає свою професійну діяльність з колегами (одні з них також тільки починають роботу в школі, інші мають уже великий педагогічний стаж). Перед молодими учителями, які приймали участь в експерименті, можна поставити запитання схожі до тих, що мають місце на попередньому етапі проведення експерименту.

Рівень сформованості емпатії оцінюється за допомогою методу компетентних суддів (експертів) за 5-бальною спеціально розробленою шкалою.

На основі опрацювання наукової літератури [4, 5, 6, 7] ми прийшли до висновку, що критерії рівнів сформованості емпатії вчителів є такі: стабільність альтруїської чи егоїстичної форми поведінки у ставленні до інших людей, адекватне чи неадекватне) сприйняття емоційного конфлікту між власними переживаннями й переживаннями іншої людини, розвинута емоційна ідентифікація.

Перевірка надійності й валідності цих методик проводилась нами етапі пілотажного дослідження, яке охоплювало 570 чоловік.

З огляду на сказане, встановлюємо рівні (вихідний, низький, середній, високий) сформованості емпатії у вчителів.

Вихідний рівень - постійно має місце недовіра в ставленні до інших людей; проявляється агресивність; неадекватне сприйняття емоційного конфлікту між власними переживаннями і переживаннями іншої людини, ці переживання не ототожнюються.

Низький рівень - проявляється недовіра в ставленні до інших людей, переважає неадекватне сприйняття емоційного конфлікту між власними переживаннями і переживаннями іншої людини, ці переживання не ототожнюються.

Середній рівень - переважає доброзичливе ставлення до інших людей, адекватне сприйняття емоційного конфлікту між власними переживаннями й переживаннями іншої людини, але не завжди ці переживання ототожнюються.

Високий рівень - стабільне доброзичливе ставлення до інших людей, адекватне сприйняття емоційного конфлікту між власними переживаннями й переживаннями іншої людини, ці переживання ототожнюються.

Результати аналізу психолого-педагогічних досліджень [9, 14, 15, 16] впевнили, що для вимірювання рівнів сформованості товариськості доцільно використовувати методики експертної та групової оцінки. Такий підхід пропонує, наприклад, А.А.Журавльов [9]. Дослідник рекомендує проводити експертні оцінки за 7-бальною шкалою [9, с. 182], Так, оцінка 7 означає, що властивість, яка оцінюється, проявляється постійно; 6 - властивість проявляється майже завжди; 5 - властивість частіше проявляється, аніж не проявляється; 4 - властивість інколи проявляється, інколи ні; 3 - властивість частіше не проявляється, аніж проявляється; 2 - властивість майже ніколи не проявляється; 1 - властивість взагалі ніколи не проявляється.

Науковці, як відомо, також звертаються до особистісного опитувальника Айзенка, який дозволяє визначати екстравертність особистості як фактор, до якого близька за своїм змістом товариськість. Тому в нашому дослідженні використовувався один із адаптованих варіантів цього опитувальника.

Одночасно результати проведених експериментальних досліджень впевнили в необхідності для визначення рівнів сформованості товариськості як професійної здібності звертатись до методу експертної оцінки. Експертами виступали викладачі педагогічних закладів вищої освіти, де проводились відповідні дослідження.

Вважаємо, що наш підхід до розуміння особливостей вказаних рівнів може ґрунтуватись на матеріалах