Сам викладач може навести структурну схему власної моделі шкільної історичної освіти та запропонувати "студенту-практику" виявити її слабкі сторони та сформулювати шляхи їх уникнення.

З вищенаведених завдань слідує те, що серед сприятливих умов для розвитку творчості студента чільне місце посідають опереджуючі завдання зацікавленої спрямованості, направлені на визначення потенційно важливих для особистості рис та розкриття їх невичерпної необхідності і користі на кожному занятті, як одного із джерел пізнання тематичного матеріалу, збагачення досвіду, формування творчої особистості. Подібні завдання сприяють розвитку творчих здібностей, які майже завжди пов'язані із створенням нового, оригінального продукту.

Атмосфера змагань - це ще один інструмент для спонукання творчого мислительного процесу. Застосовувати його можна навіть на лекції, скажімо з теми: "Робота з текстом підручника". Виклавши основний матеріал і ознайомивши студентів з методами і прийомами роботи з літературою, навести фрагменти власних прикладів ефективного використання тексту підручника з непідготовленими міні-аудиторіями студентів. Після цього, дати завдання студентам за вказаний проміжок часу, знайти якомога більше результативних цікавих варіантів роботи з вказаним текстом, довести доцільність використання саме цієї форми роботи на уроці з учнями.

Одна з найважливіших умов розвитку педагогічної творчості - це створення умов для проведення дискусій, обміну й боротьби думок. Визначну роль в таких словесних баталіях відіграє той, чиї пропозиції чи думки найбільш аргументовані або викликають певний інтерес, як неординарні, але можливі версії. Теми дискусій можуть бути різні. Але їх вибору повинне передувати анкетування серед учнів загальноосвітніх шкіл про те, що їх найбільш цікавить. Результати анкетування обов'язково повинні знайти своє висвітлення в тематиці диспут-клубів.

Але найсприятливішим, на думку автора, технологічним процесом для розвитку творчості є сама підготовка і проведення уроку в лабораторних умовах, коли академічна група студентів умовно замінює клас, а тому помилки при плануванні та проведенні його не можуть сказатись безпосередньо на учнях, а носитимуть лише елемент повчальності. Наведемо план-схему лабораторної роботи з оволодіння загальною технологією проведення уроку історії.

План-схема лабораторного заняття з методики викладання історії.

Вибір теми уроку.

Розподіл обов'язків-ролей в групі (вчитель історії; учні, згідно з існуючою диференцією в класі; директор, присутній на уроці, в завдання якого входить спостереження за дотриманням навчального плану і робочої програми, за результативністю, якістю знань; психолог, який наглядає за дотриманнням норм навантаження, психологічним кліматом на уроці; вчитель-колега, який пропонує інший, на його думку, більш ефективний варіант проведення уроку).

Вивчення теми уроку в достатньому для кожного обсягу.

Проведення уроку студентом в присутності всіх зацікавлених сторін.

Обговорення його всіма діючими особами.

Заключна міні-доповідь студента-вчителя на тему "Що дала мені підготовка і проведення уроку" розкриває не лише навчальну значимість лабораторної роботи, але й простежує виховні функції проведеної студентом роботи.

Науковим етапом осмислення спостережень за педагогічною творчістю вчителів та результатів власної праці студентів є написання курсової роботи з проблемної теми школи, де вони проходять педагогічну практику.

Творчість завжди пов'язана із внеском в діяльність елементів нового, з відкриттям, народженням нового. Але творчість навряд чи може розвиватись без зразків і орієнтирів, без знання того, що вже досягнуто. Поєднання нового, створеного самостійним шляхом із спостереженням і вивченням досвіду інших, стає можливим для студентів під час педпрактики. Великим стимулом активності в даному випадку є не лише заохочення методиста, а й потяг дітей до нового вчителя, в якому вони вбачають майже ровесника, отже, людину, яка добре повинна розуміти їх потяги, бажання, мрії. Тому, вважаємо, що завдання на педагогічній практиці повинні бути необтяжливі, не містити в собі безліч поточної документації, а мати перед собою мету - розвиток творчості, фантазії майбутнього вчителя і вихователя та проявлятись в розробці і проведенні нетрадиційних уроків, внесенню в їх хід нестандартних ситуацій, насиченням елементами пошуку альтернатив на противагу книжковим та вчительським шаблонам. Результат роботи і його аналіз повинен бути обов'язково висвітлений на підсумковій конференції, описаний в науковому курсовому чи дипломному проекті, оприлюднений на бібліотечній чи кабінетній виставці студентської творчості.

Найкраще творчий потенціал особистості розкривається тоді, коли існує сильний мотиваційний імпульс для створення ситуації успіху. Вдалим для цього є широкий простір виховної роботи у вузі і пов'язаний з ним інститут самоврядування. Участь студентської молоді в організації свого дозвілля, велика зацікавленість в ньому дає змогу самостійно чи колективно моделювати заходи, проводити їх, спостерігати й обговорювати результати праці.

При організації навчально-виховного процесу з метою розвитку педагогічної творчості недостатньо створювати сприятливі умови, потрібно враховувати наявність чи відсутність мотивів самовдосконалення, саморозвитку, надавати індивідуальну психолого- педагогічну допомогу тим, хто її потребує.

Формування творчої особистості вчителя, процес довгий і безперервний. Він починається в стінах вузу і продовжується протягом всієї його педагогічної діяльності. Для його якісної сторони важливі багато різних аспектів, але найвизначнішим є бажання самого вчителя стати для своїх учнів найцікавішим, найкращим.

Стаття надійшла до редакції 10.02.2000 

УДК 82.09-1(470+571) Зейферт Е.И.

Строфика жанра отрывка в русской поэзии первой трети XIX века (научно-методический образец анализа строфической формы)

Данная статья дает подробный анализ строфической формы жанра отрывка в русской поэзии первой трети XIX века, являясь методическим образцом для подобных студенческих исследований. Проанализированы 144 стихотворения