якісне удосконалення освіти, її змісту, засобів і методів;

більш тісне поєднання освіти з трудовою діяльністю людини, з реальними вимогами суспільного виробництва;

розповсюдження педагогічних технологій, їх удосконалення, створення альтернативних, авторських.

При цьому особливе значення приділяється творчій роботі з обдарованою молоддю різного віку. Освіта здібних дітей, підлітків та юнаків з малозабезпечених верств населення спонсорується підприємцями, що передбачають в наступному використовувати здібності та знання цієї обдарованої та освіченої молоді для рішення складних проблем виробництва, науки, техніки, економіки та культури.

В реформуванні освітніх систем багатьох країн діють два типи реформ.

Перший тип - реформи, які покликані до значного покращення освіти в рамках суспільної системи, що існує в тій чи іншій країні.

Другий тип - реформи систем освіти, що обумовлюються, як правило, політичними змінами у конкретній країні.

Реформування освітньої системи України правомірно віднести до другого типу.

Принципу демократизації поряд з принципом інтеграції у світовий освітній простір у програмі відродження освіти "Україна ХХІ століття" відведені провідні ролі. При цьому їх взаємопов'язана реалізація стає вимогою часу.

Тому, оскільки Україна є молодою державою з ринковою орієнтацією, то досвід демократизації освіти (позитивний, негативний) в країнах, що існують в ринкових координатах вже значний час, є безумовно дуже цінним. Необхідно навчитися не тільки ураховувати його, але критично і об'єктивно усвідомлювати.

Крім того, слід всебічно та об'єктивно осмислити досвід демократизації освіти в державній системі, до якої Україна належала до недавнього часу.

І нарешті, проблему демократизації освіти, засоби та шляхи її рішення в Україні слід розглядати у контексті освітніх традицій українського народу, відповідно національному менталітету.

Ми розуміємо демократизацію освіти як основу для змістовного, структурного, організаційного, соціального забезпечення людині можливостей отримання освіти та підвищення її рівня, а також культури та професійної підготовки у відповідності до індивідуальних, вікових, національних особливостей, професійних та творчих здібностей й потреб, до вимог розвитку науково-технічного

прогресу та демократизації суспільства.

Реформування освіти, практичне рішення проблем її демократизації значною мірою пов'язані з удосконаленням підготовки вчителя, збагаченням його професійно-технологічної компетентності, педагогічної умілості. Найбільш оптимальним в осмисленні комплексу цих складних завдань та їх рішення є особистісно орієнтований підхід у підготовці майбутнього педагога.

Розглянемо підготовку вчителя такої програмової дисципліни, знання якої:

необхідні для рішення однієї з найважливіших проблем демократизації освіти - формування світогляду багатьох людей;

потрібні широкому колу випускників шкіл у майбутній практичній та професійній діяльності;

спроможні забезпечити формування багатомірного комплексу психологічних якостей особистості. Це - фізика.

Навчання фізиці поєднано з різними труднощами, переборення яких можливо при наявності у школярів стійкого інтересу до пізнання як цієї дисципліни навчального курсу школи, так і відповідної наукової галузі, до застосування одержаних знань у практичній діяльності, у розумінні картини світу.

Принцип особистісного підходу (Равчина Т.В., Тюріна Т.Г.) в організації навчально-виховного процесу має запровадження ряду заходів:

а) визначення особистості молодої людини як соціальної цінності;

б) повага до її самобутності, унікальності та своєрідності;

в) ставлення до неї як до суб'єкта власного розвитку;

г) врахування закономірностей процесу самовдосконалення особистості;

д) орієнтація на особистість як на мету, об'єкт, суб' єкт, результат навчання та виховання.

Як вважали С.Л.Рубінштейн і К.К.Платонов, особистісний підхід полягає у розумінні особистості як воєдино зв'язаної сукупності внутрішніх умов, якими є структура її властивостей і якостей, через які заломлюються усі зовнішні дії.

Головна функція особистості на думку багатьох психологів (Божович Л.І, Костюка Г.С., Ткаченка О.М., Давидова В.В.) полягає в тому, що вона сприяє виникненню в людині стійкості і незалежності, робить її... творцем і самої себе, і того світу, в якому вона живе". Працюючи зі студентами, ми намагалися формувати в них всі ці якості ще і в професійному заломленні. При цьому ми урахували переконання Васильєва В.Л., який стверджує, що людина не може існувати поза контекстом цілісної особистості, поза системою мотивів її поведінки, її відношень до дійсності, її переживань, переконань тощо.

На думку Рибалки В.В. особистісний підхід доцільно розглядати як сукупність концептуальних уявлень, принципів, цільових установок, орієнтацій і на цій основі забезпечувати гармонійне виховання людини та її самовиховання.

Спостереження під час освоєння студентами педагогічних технологій переконали нас в тому, що особистісний підхід до їх професійної підготовки має базуватися на цілісному науковому уявленні про особистість та концептуальному розумінні її психологічної структури. В контексті особистісного підходу психодіагностичний інструментарій повинен спиратися не на окремі властивості особистості, а на їх взаємозв' язок.

Розвиток технолого-педагогічної грамотності студентів-фізиків ми побудували на наступних принципах:

особистісної значущості курсу "Педагогічні технології". Він передбачав єдність лекційних, семінарсько-групових та індивідуально-групових форм роботи й спілкування з ними.

спільної технологічної підготовки майбутніх вчителів фізики проявлявся в узгодженні з кожним студентом у присутності інших студентів групи (кожний з них добре знав рівень знань з фізики своїх товаришів, напрямки їх інтересів, експериментальні можливості) доцільного самовизначення в обранні педагогічної технології для наступної розробки на основі її концепції конкретної теми (урока) шкільного курсу фізики. На наступній фазі здійснювалася практична групова робота: демонстрування цього урока (1в) та їх обговорення.

творчого розвитку особистості студента передбачав, що він самостійно, творчо, предметно- профільно обмірковує обрану педагогічну технологію та можливості її інтерпретації, застосування для вивчення конкретного розділу з фізики у школі, розробляє відповідний конспект урока або навчальної теми.

Наведемо деякі приклади.

Студентка 542 гр. підготувала конспект заняття: "Розробка методики проведення