1821-1830. Равнострофические отрывки слегка поднялись в своём числе, но средней нормы не достигли (10,9% и 12,6%). Астрофическая группа, соответственно, несколько сократилась (с 95,7% и 97,4% до 89,1% и 87,4%), дойдя до средней нормы. Однако эта группа продолжает абсолютно господствовать. Парное рифмование держится на уровне предыдущего периода. Практически в два раза увеличился процент вольной рифмовки, кульминация которой связана с приходом в отрывок 4-стопного ямба байронической поэмы (Веневитинов Д. Первый отрывок из неоконченной поэмы; Второй отрывок из неоконченной поэмы). Астрофические нерифмованные отрывки резко сократились в количестве.

1831-1840. Наблюдается практически двукратное увеличение числа равнострофических отрывков (25,0% и 18,7%), занимающих теперь четверть всех произведений. Соответственно объём астрофических отрывков опускается, и, как видим, ниже среднего уровня (75,0% и 81,3%). Внутри астрофической группы происходит падение парной рифмовки - до 10,0% и 8,6%. Вольное рифмование удерживает лидерство, хотя и несколько понижается (60,0% и 69,2%). Доля астрофического нерифмованного стиха достаточно стабильна - 5,0% и 3,5%, хотя ближе к средней норме, чем в предыдущем периоде.

Снижение астрофизма и увеличение числа строфических конструкций в отрывке объяснимо общей тенденцией возрастания строфического стиха в русской лирике. По данным К. Вишневского, популярность строфического стиха с течением времени увеличивается: в XVIII веке - 34,7% произведений, в первой четверти XIX века - 37,5%, во второй четверти XIX века - 57,6% /85, 55/. В то же время отрывок хотя и реагирует на эти изменения в общем стихотворном фоне, но весьма сдержанно, сохраняя свою специфику.

При всём своеобразии эволюции строфики прослеживается общая тенденция: в 1800-1810-е гг. стих отрывка резко отличается от общего фона русской лирики, а в 1820-1830-е гг. - сближается с ним. По всей видимости, это можно объяснить тем, что отрывок на стадиях своего формирования стремился использовать такие формы стиха, которые отличали бы его от других жанров. Когда отрывок уже не только сформировался, но даже шаблонизировался (на что указывают появляющиеся в 1820-1830-е гг. пародии), он позволяет себе использовать более разнообразные стиховые формы.

Литература

Например, см.: Лапшина Н.В., Романович И.К., Ярхо Б.И. Метрический справочник к стихотворениям А.С. Пушкина. - М.-Л.: Academia, 1934. - 142 c.; Томашевский Б.В. Строфика Пушкина // Пушкин. Работы разных лет. - М.: Книга, 1990. - С. 288-483; Гаспаров М.Л. Очерк истории русского стиха: Метрика. Ритмика. Рифма. - М.: Наука, 1984. - 320 с.; Вишневский К.Д. Русский стих XVII - первой половины XIX века. Проблемы истории и теории: Авто- реф. дис. ... д-ра. филол. наук. - М., 1975. - 53 с.; Руднев П.А. Из истории метрического репертуара русских поэтов XIX - нач. XX вв. Некрасов. Тютчев. Фет. Брюсов. Блок // Теория стиха. - Л.: Наука, 1968. - С. 107-144.

Справочники опубликованы в сборнике: Русское стихосложение XIX века. Материалы по метрике и строфике русских поэтов. - М.: Наука, 1979. - 456 с.

Зейферт Е.И. Жанр отрывка в русской поэзии первой трети XIX века. - Караганда, 2001. - С. 56-65.

Тимофеев Л.И. На пути к истории русского стихосложения. Инструкция по составлению метрических справочников / Сост. М. Гаспаров, М. Гиршман, Л. Тимофеев // Известия АН СССР. Серия литературы и языка. - М., 1970. - Т. 29. - № 5. - С. 442-443, 444446.

Руднев П. А. Единство и теснота стиховедческой концепции // Вопросы литературы. - 1973. - № 11. -

УДК 378.14 Кіктенко А.І.

Особистісно орієнтована підготовка вчителів фізики в ракурсі демократизації освіти

Поміж головних тенденцій розвитку освітніх систем ведучих держав світу визначну роль грає демократизація освіти.

З одного боку, інтенсивний розвиток виробничої сфери та високих наукових технологій вимагають багато грамотних фахівців, з іншого - сама особистість у ХХІ столітті більш ніж колись раніше зацікавлена у різнобічній освітній підготовці.

Незважаючи на те, що процес демократизації освіти є багатоаспектним, включає безліч проблем, педагогічні сили різного орієнтування шукають шляхи їх вирішення.

У світі відомі різні підходи до розуміння сутності демократизації освіти та розв'язання відповідних проблем. Найбільшу кількість прихильників мають два з них.

Перший припускає однаковість в освіті, другий - орієнтацію у процесі її одержання на інтереси, схильності та здібності учнів.

Нові демократичні принципи створення більшості національних систем освіти наступні:

викладання знань рідною мовою;

об'єднання через систему освіти узагальненого досвіду людства з досвідом та потребами конкретного народу;

обумовлення доступу до всіх форм і рівней освіти винятково за здібностями та працею індивідуума;

усунення в системі освіти будь-якої дискримінації - класової, расової, мовної, соціальної, статевої та ін.

упровадження в системі освіти суспільно- соціальних мір усунення несприятливого впливу життєвих умов, соціального середовища та ін.;

установлення духу демократії, гуманних відношень між учнями в освітніх закладах.

Незважаючи на істотне просунення, демократизація освіти, як констатує ЮНЕСКО, в багатьох країнах ще не є реальністю. Нерівність надто сильно виявляється у сільських районах, на окраїнах великих міст, у відношенні інвалідів, робітників-мігрантів, біженців, дівчинок та жінок.

Як свідчать