Сьогодні інклюзивна освіта означає включе- ність усіх дітей (за винятком крайніх ступенів фізичного чи розумового недорозвинення) в освітнє життя школи за місцем проживання, головним завданням інклюзивної школи є створення системи яка б задовольнила потреби кожного, а головною метою - надання можливості усім бажаючим найбільш повного включення в соціальне життя громади [12]. Викладачі, які впроваджують в дію принципи інклюзії, використовують наступні засоби включення:

приймають учнів з особливими потребами, як і всіх інших дітей в класі;

включають їх в однакові види діяльності, ставлячи при цьому різні завдання;

залучають учнів в колективні форми навчання і групове вирішення завдань;

використовувати й інші стратегії колективної участі - ігри, спільні проект, різноманітні дослідження тощо [12].

Отже, узагальнюючи усе вищезазначене, спробуємо зробити загальні висновки на користь інклюзивної освіти.

Інклюзивна освіта дає можливість усім, хто бажає навчатися в повній мірі, брати участь в житті колективу - починаючи від дошкільного й завершуючи вищим навчальним закладом.

Інклюзивна освіта володіє ресурсами, направленими на стимуляцію рівноправ'я усіх хто навчається.

Інклюзивна освіта володіє ресурсами, направленими на участь в усіх аспектах життя колективу.

Інклюзивна освіта направлена на розвиток у всіх людей без виключення навиків спілкування та максимальної соціалізації.

Для нашої вітчизняної системи освіти цей досвід є досить цінним, адже він, на противагу домашній освіті дітей з особливими потребами, яку сьогодні іще практикують в українських загальноосвітніх школах, вказує на те, що люди в громаді тісно пов'язані один із одним, а учні не тільки взаємодіють між собою в аудиторії, але й приймають спільні рішення щодо покращення навчального процесу та управління ним [8].

Інклюзивна система освіти вивчалася різними фахівцями і з точки зору ефективності. Ці дослідження виявили не тільки значні досягнення в навчанні та соціалізації учнів, але й підраховані економічні витрати які також свідчили на користь цієї моделі. Таким чином, ґрунтуючись на емпіричних дослідженнях з даної проблематики, нескладно зробити висновок про те, що інклюзивна модель має впроваджуватися в систему освіти, перш за все, заради тієї категорії дітей, яка все ще залишається відірваною від своїх однолітків, а зміни, які передбачає включене навчання дітей з особливими потребами в повноцінне освітнє середовище, здатні наповнити сенсом життя усіх дітей з особливими потребами та навіть може створити передумови для повноцінної соціальної мобільності молодих людей з обмеженими можливостями. 

ЛІТЕРАТУРА

Головінський І. Педагогічна психологія: навчальний посібник. - К.: В-во «Аконт», 2003. - 287 с.

Горілий А.Г. Історія соціальної роботи: Навчальний посібник. - Тернопіль: Вид-во «Астон», 2004. - 174 с.

Давня українська

ЛІТЕРАТУРА: Хрестоматія / Упоряд. М.М. Сулима. - К.: Освіта, 1996.

Джеймс М., Кейл Р., Бредлі Е. Європейське право у галузі прав людини: джерела і практика застосування / Пер. з англ. - К.: «АртЕк», 1997. - 624 с.

Международные акты о правах человека. Сборник документов. - М.: Издательская группа НОРМА - ИНФРА. - М., 1998. - 784 с.

Права человека: Сборник международніх документов. - М.: Юридическая литература, 1998. - 608 с.

Сковорода Г. Стихотворения. Песни. Басни. Диалоги. Прозаические переводы. Письма // Разговор пяти путников о истинном щастіи в жизни / Составитель Иваньо И.В. - К.: Издательство «Наукова думка». - С. 159-190.

Соціально-психологічний захист дітей-інвалідів та молодих інвалідів // Упор. Н.Є. Бенюх. - Донецьк, 1997. - 68 с.

Холостова Е.И., Дементьева Н.Ф. Социальная реабилитация. - М., 2002.

Шомшина В.А. Коректувальна педагогіка в системі наук про людину. Короткий екскурс в історію захисту дитинства: // www.nekrasovspb.ru/publication/cgi-bin/publ.cgi?event=3&id=35.

Ярская-Смирнова Е.Р., Лошакова И.И. Инклюзивное образование детей-инвалидов// СОЦИС. - 2003. - № 5. - С. 100-106.

Ярская-Смирнова Е.Р., Романов П.В. Проблема доступности высшего образования для инвалидов // СОЦИС. - 2005. - № 10. - С. 48-54.