Уже в ранньому пантеїзмі, за словами самого письменника, починають проступати релігійні мотиви. Можна сказати, що головна тема раннього Б. Зайцева - це інтуїтивно релігійні досягнення цілісності світу. Пейзажні образи в контексті його оповідань набувають багатої символіки і стають багатозначними. Вони символізують і почуття родини, і романтику кохання, і повноту буття, щасливі спогади. Особливо яскраво це проявляється в найсвітлішій, ніжно- мажорній, лірично-хвилюючій мініатюрі Б. Зайцева "Міф".

В основі оповідання лежить мотив сп'яніння сонячним світлом. "Миша, смотри, свет, свет, я пьяна светом!" - вигукує Лисичка [5; 57]. Опис природи та емоційного стану головного персонажа з'єднується з тонкою передачею особливого світло-повітряного середовища. Оповідання Б.Зайцева відзначається імпресіоністичним відчуттям світла. В його оповіданнях світиться майже все: небо, хвилі. Характерно, що відкриття живописним імпресіонізмом розуміння світла, де поверхня предметів пронизується світлом, а саме світло розділяється на свої спектральні елементи, при цьому обриси предметів розпиляються в світлових масах і людина перестає бути сама собою, стаючи одним із елементів світової маси, використовується Б.Зайцевим з

чіткою послідовністю.

"Боже мой, - думает Миша, - хорошо лежать в чистом поле, при паутинках, в волнах ветра. Как он там тает, как чудесно растопить душу в свете и плакать, молиться. Быть может, после полудня над жатвой пролетают наши ангелы, особые, таинственные, русские ангелы" [5; 55]. Читача разом із персонажем охоплює цей бездіяльний, наскрізний, світлий, навіть не настрій, а стан.

Пейзажна замальовка також передає дематеріалізацію природи ніжно вібруючого середовища, вбираючи в себе все миттєве, несподіване і невловиме, перетворюючи реальні предмети на згустки світла. Ось характерний приклад такої замальовки: "Прямо перед глазами прозрачно наливается яблоко; вот оно с краев просветлело, точно живительная сила размягчила его; и кажется, что скоро в этих любовных лучах сверху весь этот драгоценный плод истает, обратится в светлую стихию и уплывет - радостно, кверху, как солнечный призрак" [5; 55].

В образі сонячного світла імпресіоністично злилося і глибоке почуття до батьківщини ("Вот мы сейчас выйдем на опушку, оттуда будет видна наша страна, священная, гигантская наша страна. Чувствуешь ли ты ее?" [5; 57]), і ніжна, майже еротична закоханість у російську природу, в її пейзаж ("В поле перед Мишей лежат жнивья - в тишине, как золотистые покровы. Светящейся сеткой протянулись тоненькие паутинки, и в воздушном просторе, по полям, у перелесков разбросаны деревни. Над головой облачка; вдалеке беззвучные возы с овсяными снопами; они ползут едва заметно, как далекие жуки, а под ногой слабо ломаются слюдяно- золотые колоски. Дойдя до нетронутых крестцов, Миша ложится и слушает, как молчит горизонт в солнечном дыму") [5; 56], інтимне почуття кохання до рижо-блискучої дружини Лисички і релігійні, в дусі Соловйова, служіння Богу-Сонцю, приготування до нового світу, нової, досконалої людини. "...я ясно чувствую, - говорит герой рассказа, - как все мы, живя, мысля, работая, как тот мужичонко... вон, пашет под озимое, что все мы вместе плывем. как солнечная система... к какой-то более сложной и просветленной жизни. Все мы переход, и мужики, и работники, и человечество теперешнее... И то, будущее, мне представляется вроде голубиного сиянья, облачка вечернего... люди непременно станут светоноснее, легче... усложненный... и мало будут похожи на теперешних людей... "[5; 58]. Живопис словом досягає в творчості Б. Зайцева майже повного ототожнення з мистецтвом. При цьому прозаїк наповнює філософським змістом кожен штрих у зображенні реальності.

Як ми помітили, сектор мистецтва пейзажу багатий. Таким же багатим повинен бути спектр сприйняття. За всієї багатоманітності форм і способів художнього втілення пейзажі мають єдину основу, загальний порив, підживлюються одними соками: істина, добро, краса. Вони проникають усередину особистості, стають незамінними у формуванні ставлення людини до світу і самого себе.

Сприймати природу, світ у цілому в формах культурного, людського розвинутого сприйняття, любити і берегти його навчає нас мистецтво пейзажу.

Імпресіоністичні літературні твори мають також певну музичну ауру. Імпресіоністична проза є складною ритмічною динамічністю. Модуляція ритму (від нерухомості до швидкого руху) відповідає зміні атмосфери і характеру подій.

Музика в творах - це не просто звучання; рамки музичного мистецтва безмежно розширюються, утворюючи нову реальність - "світ музики", який відкривається лише підготовленому читачеві.

Світ музики розкривається письменником через засіб "олюднення". Музика неподільно пов'язана з народженням у людині нового світу; те ж саме відбувається і під час поетичного натхнення, коли в творчому пізнанні поета народжується особливий світ твору.

У творчості письменника мотив музики збігається з ідеєю про ілюзорне бачення персонажем життя. Відчуваючи музичні дії, бунінські персонажі починають по-іншому відчувати навколишній світ, в їхніх очах він перетворюється засобами музикальних асоціацій. З мотивом музики у І. Буніна пов'язана ідея про те, що навіть короткочасні контакти з інобуттям за допомогою музики засвідчують існування певної гармонії не лише в музиці, але і