Останній підкреслював, що малярство, різьба і музика тісно пов'язані з його творчістю (такі новели, як "Осіння неділя в касарні", "Серп", "Благословення") навівають музично-живописні образи. М.Яцків пояснює: "Учений орудує системою, маляр і різьбяр площиною, музика - сфе- рою, актор - рухом, а ми цим усім і ще чимось більше. В мертвім слові маємо воскресити краску, пластику, тон, рух, життя, ідею, і ще щось більше, і се наша тайна" [Цит.: 7; 35].
В їхніх оповіданнях часто певний образ- концепція проходить через увесь твір, ніби провідна мелодія, навколо якої концентруються інші образи. Продовжуючи думку М.Яцківа, синтез природи, її життя у фарбах і звуках, це не забавка: „Слово до опису природи заслабкий апарат. При описах життя природи потрібна персоніфікація руху, великого малярства і музики; писане слово тут рветься, тріскає - треба просто творити його, схоплювати комплекси фарб, компонувати акорди - і се тим більше не забавка, чим поет щиріше і простіше має представити якусь хвилю" [Цит.: 7; 56].
Отже, звідси випливає імпресіоністичне завдання - зобразити певний момент, передати його настрій. Так, М.Яцків компонував новели за принципом, характерним для живопису, тропи будував, удаючись до музичних та живописних асоціацій.
Відкрита живописна фактура, колорит, своєрідність пейзажу, злиття прозаїчного та пісенного слова є невід' ємною частиною імпресіоністичної поетики російської та української прози першої половини ХХ століття.
Завжди притаманний українському та російському мистецтву взаємозв'язок природи та людини до початку ХХ століття набуває абсолютно та якісно нового характеру, що відображається в пантеїстичному світосприйнятті та імпресіоністичній увазі художників до пейзажу. Імпресіоністичні особливості присутні, по-своєму переломлюючись, у творчості І.Буніна, М.Коцюбинського, Б.Зайцева, О. Кобилянської та інших.
Імпресіоністів цікавили якісні сторони дійсності. Художники-імпресіоністи зображали звичайні речі, але в незвичайному ракурсі, освітле-
Література
Андреев Л.Г. Импрессионизм. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1980.
Блок А .А. Собр. соч.: В 8 т. Т. 5. - М.; Л.: Гослитиздат, 1962.
Бунин И.А. Собрание сочинений. В 6 т. Т. 4. Произведения 1914-1931. - М.: Худож. лит., 1988.
Дмитриева Н. Изображение и слово. М.: Искусство, 1962.
Зайцев Б.К. Осенний свет: Повести, рассказы. - М.: Советский писатель, 1990.
Импрессионизм // Литературный энциклопедический словарь. - М.: Сов. энциклопедия, 1987.
Калениченко Н.Л. Українська література кінця ХІХ - поч. ХХ століття. Напрями, течії. - К.: Наукова думка, 1983.
ні. За спостереженнями І.Корецької, "для імпресіоністичного твору характерний перший чуттєвий образ, який виникає при безпосередньому "свіжому" погляді на предмет, і намір закріпити саме це початкове, ледь виникле, навіть поверхове враження від предмета. Художник- імпресіоніст відображає світ не таким, яким він його знає чи пам'ятає, а таким, яким він бачить його відразу" [8; 210].
Отже, в імпресіонізмі перевага надається конкретному і випадковому. Сутність імпресіоністичної прози - враження особистості, які викликані тим чи іншим відчуттям і спогадом, причинно-наслідковим сприйняттям світу, і все це замінюється чуттєвим сприйняттям.
У сприйманні твору мистецтва відіграють роль не лише наші органи відчуття, але й наші знання, які ми черпаємо з літературних джерел. Суть імпресіонізму полягає в тому, що, як і будь -який напрям у мистецтві, це насамперед світосприймання, а потім уже техніка. У літературі це світосприймання викликало посилений інтерес до змінюваного стану людської душі, потребу зафіксувати кожний настрій, миттєве враження, думку, погляд. У жанровому аспекті це зумовило поступове витіснення цілісних епічних картин поезіями окремих замальовок, маленькими етюдами, сценками. Об'єктивне при цьому змінилось суто суб'єктивним відображенням дійсності, яке не претендує на цілісність і безсторонність, але пропонує індивідуальне бачення світу як єдність правильного і реального існування.
Отже, імпресіонізм - не тимчасовий напрям, а вічна основа мистецтва, яка є контактною зоною, де перетинаються література, живопис та музика.
Корецкая И.В. Импрессионизм в поэзии и эстетике символизма // Литературно-эстетические концепции в России кон. ХІХ - начала ХХ века. - М.: Наука, 1975.
Михайловский Б.В. Импрессионизм // Литературная энциклопедия. Т. 4. - М., 1930.
Ницше Ф. Рождение трагедии из духа музики // Собр. соч.: В 2 т. Т. 1. - М.: Наука, 1990.
Усенко Л.В. Импрессионизм в русской прозе начала ХХ века. - Ростов-на-Дону: Из-во Ростовского университета, 1988.
Чехов А.П. Избранные произведения: В 3 т. Т. 1. Повести и рассказы 1880-1888. - М.: Художественная литература, 1967.
