Вплив каталонської красуні на її оточення такий сильний, що вона підсвідомо підкоряє своїй класичній сутності весь уклад життя маленького містечка, звички його мешканців та змінює їх світогляд. "Наблизившись до неї, людина стає кращою. Ніщо не може зрівнятися з її впливом. Якби ж могли милуватися нею та вчитися в неї не тільки обмежене коло людей, але вся наша земля, весь наш народ! Якщо б до школи на ім'я "La bien plantada" прийшли цілі покоління, щоб виховати в собі почуття рівноваги, вилікуватися від романтизмів, врятуватися від обману, навчитися відповідати стилю та нормам краси та життя і відректись у її присутності від усіх помилок минулого!" [2, c. 32]. Ці риси своєї красуні д'Орс вміло використовує в якості майже політичного лозунгу. Автор проповідує відхід, закликає до змін, використовуючи прийом, якому Хосе Луїс Арангурен дає ім'я "відмежування" (deslinde). В термінах естетики д'Орс відмежовується від традиції романтизму та ліризму (термін "бароко" остаточно замінить термін "романтизм" майже через 10 років, протягом цього періоду д'Орс буде знаходитись у процесі постійного пошуку назви для антитези поняттю "класицизм"). У термінах політики відмежування йде від Кастилії, причому автор застосовує метод контрасту. Образ Кастилії з'являється кожного разу, коли виникає загроза втрати рівноваги та відходу від класичних норм або з'являється персонаж, який треба висміяти. Контраст Кастилія - Каталонія проявляється і в імені La bien plantada - Тереса. "Тереса - ім'я кастильське. Там це ім'я містичне, полум'яне, жовте, терпке. Але приходить воно на нашу землю і, вимовлене на інший манер, набуває іншого смаку. Смаку солодкого та одночасно домашнього, теплого та живильного, як посипаний цукром пиріг" [2, c. 34]. Таким чином, антитеза Кастилія - Каталонія представлена автором як точка перехрестя еонів "класицизм" та "бароко" в перекладі на політичні терміни в контексті націоналістичного руху Каталонії на початку ХХ століття.

Автор не просто використовує контраст як важливий принцип створення теорії, він навмисно його загострює, що знаходить відображення у протиставленні головної героїні цілій низці жіночих образів. Гармонія та спокій, що оточують Тересу, протиставляються грішним пристрастям та конфліктам, які провокує Анна Марія - героїня народної пісні "Дама з Арагону". Здоровий глузд та почуття міри контрастує із легковажністю Селянки або Танцівниці, неврівноваженістю Дами Екскурсантки та любовними розчаруваннями її подруги Магдалени. До речі, д'Орс із самого початку відділяє, відмежовує Тересу від інших жінок - вона така одна єдина, іншої не існує і, що найважливіше, не буде існувати - Тереса так і залишиться єдиним класичний жіночим образом у творчості д'Орса. Всі наступні героїні будуть відображенням константи бароко. Цей факт можна пояснити як зростанням інтересу з боку д'Орса до теми бароко, так і становленням його власної концепції бароко, одним із центральних понять якої є термін "світ- жінка" у протилежність "світу-чоловіку" - втіленню класичної константи. Треба зауважити, що вищенаведений ряд жіночих образів буде мати велике значення для подальшої творчості письменника. Саме в образах жінок, антагоніс- ток Тереси, закладаються основні мотиви та просліджуються головні риси майбутніх, вже барочних героїнь д'Орса: Телліни, Сіхе та Лідії.

Результатом застосування прийому "відмежування" як основного принципу побудови твору є звернення автора до контрасту. Завдяки цьому в романі постійно відчувається присутність антагоніста еона класицизму, тобто еона бароко. Окремо треба зауважити, що категорія контрасту є одним із базових елементів, на основі якого автор розвиває тему систематизації стилю бароко. Більш того, тема контрасту виноситься в заголовок: одна з глав третьої частини роману носить назву "Справжній контраст". У цій главі автор виносить на розсуд читача низку подій, образів та ідей, поданих у достатньо різкому контрасті з головною героїнею та філософією Середземномор'я, яку вона в собі втілює.

Образ молодого депутата від партії демократів д'Орс використовує для створення контрасту на ідеологічному рівні. Юнак представлений як справжній варвар і стає майже посміховиськом для всього містечка. Д'Орс втілює в його фігурі все те, від чого треба відійти Каталонії, і з цією метою використовує антитезу минуле-майбутнє, тобто ставить у позицію контрасту модернізм та ноусентизм: юнак не знає каталонської мови, крім того, критикує каталонський уклад життя; відправною точкою для нього все ще є модернізм, у той час як Тереса втілює в собі неокласичну традицію; його манера багато говорити та їдко висміювати своє оточення контрастує з доброзичливістю та стриманістю Тереси.

Тема контрасту "модернізм-ноусентизм", як відображення антитези "бароко-класицизм" продовжує свій розвиток у главі, присвяченій порівнянню Тереси з героїнями модерністських романів. І якщо останні перестають існувати після закінчення роману, Тереса - це ідея, яка не може "вмерти заради того, щоб роман закінчився"[2, c. 93]. У даному випадку контраст між еонами "класицизм" і "бароко" проявляється як протиставлення філософських категорій Вічності та Життя.

На морально-етичному рівні контраст загострюється у випадку з так званою сеньйорою Поною, яку автор порівнює із нічним птахом, "бо не всі вони сховалися від сонця" [2, c. 91]. Сеньйора Пона відкрито критикує манеру одягатися героїні роману, вважаючи її за "перебільшення". Навіть більше, протистояння Тересі стає метою її існування в маленькому містечку, вона навіть пише їй анонімні листи.