Таким чином, можна зробити висновок, що всі основні ідеї та події в романі мають свого явного або прихованого "антагоніста" та подаються с точки зору порівняння, протистояння, а ще частіше - взаємодії різних типів сприйняття дійсності, тобто будуються на основі антитези "класицизм-бароко".

Схильність Еухеніо д'Орса до детального та розміреного опису є ще одним із проявлень еону класицизму в художньому просторі роману. Від самого початку автор попереджує, що "Деталі цієї правдивої історії будуть викладені поступово, відповідно до ритмічного та художнього порядку" [2, c. 19]. Автор до найменших подробиць, з раціоналістичною точністю та іноді прискіпливістю відтворює всі деталі, не залишаючи місця для уяви та домислів. Саме в цій манері описує автор зовнішні дані своєї красуні, причому від самого початку свідомо уникає ліризму. "Не оспівуй, не захоплюйся, не змішуй... Визначай, розповідай, вимірюй" [2, c. 14]. Саме це і робить д'Орс. Досконалість передається в цифрах та чітких даних щодо форми та розміру. З точністю до сантиметра він вказує її зріст, відстань від талії до стоп та до голови і так далі. Методично, одна за одною він описує всі частини її тіла, вимальовуючи її фігуру чіткими лініями. "Стопи в неї не дуже маленькі, але витончені. <> Щиколотки здаються трошки широкими... <> коліна округлі, сильні та досконалі. Тулуб щедрий та абсолютно елліністичний... <> Руки довгі... <> Долоні ми не назвали б дуже аристократичними..." [2, c. 15]. Навіть художні порівняння мають раціональний характер. Наприклад, очі красуні порівнюються не з природною красою неба, а з результатом її обробки розумом - астрономічною картою зіркового неба.

У цій самій манері, майже з математичною точністю описується і місце події. Це маленьке прибережне містечко, в якому проводить літні місяці "La bien plantada", є втіленням духу античної традиції Середземномор'я. "Замкнене між морем та полями, воно, здається, має одну єдину вулицю. Річка перетинає його у самій середині. Єдині дерева - це ті, що ростуть біля річки, якщо не брати до уваги апельсинових садків та високих кипарисів, що оточили білий особняк з арками вікон та маленькими балюстрадами в неокласичному стилі" [2, c. 21]. До опису неможливо вже нічого додати та нічого відкинути: д'Орс намагається знайти ту саму золоту середину, притаманну класичному почуттю міри. Отже, ми маємо справу ще з одним проявленням еону "класицизм" - почуттям рівноваги та міри. До речі, місце подій обрано у строгій відповідності до цієї норми: "В ньому (містечку) немає нічого особливого. Воно не сільське, не гірське, не живописне. Це не модний курорт, але й не дика місцевість. Але його треба полюбити саме за цю його простоту" [2, c. 24].

Еухеніо д'Орс не обмежується описом містечка для розкриття теми класичної простоти, рівноваги та міри. Він робить цю ідею основною віссю, навколо якої обертається як подієвий так й ідейний пласт роману. Крок за кроком д'Орс відтворює свою теорію, в якій класична сутність Тереси виступає в якості стабілізуючого та гармонізуючого начала. Головною метою автора є утворення та піднесення типу жіночої краси, націленого на творення та гармонію. Тереса, на відміну від багатьох представниць прекрасного полу, не розпалює пристрастей, не створює протиріч та конфліктів. "Вона як домашнє вогнище, що горить у нашому житті. Її секрет полягає у природній рівновазі та здоровому глузді" [2, c. 30]. Справді, секрет краси та влади La bien plantada - у її природному почутті норми та справедливості, рівному ставленні до свого оточення. "Її справедлива манера однаково добре до всіх ставитись нас об'єднала. У нас з'явилося бажання простягнути один одному руки" [2, c. 32]. Д'Орс особливо підкреслює, що єдність та рівновага підтримуються завдяки одній умові - Тереса нікому не віддає переваги, вона до всіх ставиться однаково, і в цій рівності полягає сутність гармонії, яка її оточує. Але сам автор пророчить трагедію того дня, коли вона віддасть перевагу комусь із них, коли порушить гармонію та рівновагу, виділивши когось із натовпу. Зло міститься у відсутності рівноваги та рівності, тобто в почутті кохання. Сама думка про удаваного нареченого здається катастрофою. Але д'Орс дає зрозуміти, що ця катастрофа неминуча. Ідея завжди зникає під натиском природи. Приходить осінь, псується погода - і ми більше не можемо ні спостерігати ні за купанням красуні, ні бачити, як вона гуляє по пляжу. Ми розуміємо, що перебування у класичному містечку підходить до свого, хоч і логічного, але кінця.

Література

D'Ors, E., Glosari. - Barcelona, 1986.

D'Ors, E., La bien plantada. - Barcelona: Editorial Exito, S.A., 1954

D'Ors, E., Las ideas y las formas. - Madrid. Aguilar, 1966.

D'Ors, E., La ciencia de la cultura. - Madrid: Ediciones Rialp, 1964.

D'Ors, E., Lo barocco. - Madrid, Editorial Tecnos, 2002.

Таким чином, здається, що вся теорія д'Орса руйнується наприкінці роману, коли з'являється ненависний автору бог Пан