У двох підсистемах виокремлюють елементи системи меншого рівня, що взаємозалежні: технічна, технологічна, організаційна, економічна, соціальна підсистеми.

За допомогою інформації відбувається зв'язок між підсистемами. Кожна підсистема має свої мету і завдання, які підпорядковані глобальній меті всієї системи.

Під суб'єктами управління зазвичай розуміють елементи, які цілеспрямовано впливають на складові підпорядкованої підсистеми, з метою досягнення певних результатів.

Об'єктами ж управління постають такі елементи як соціальні відносини, соціальні процеси, соціальні організації, ресурсом є і сама людина.

Соціокультурними ресурсами є також творчий потенціал особистостей, соціальних груп, організацій, їхніх можливостей, творчої енергії.

Соціальні ресурси – основа всіх майбутніх культурних ресурсів. Тому перед менеджерами соціокультурної діяльності постає завдання продуктивнішого використання соціальних ресурсів для ефективного досягнення поставлених цілей.

Людина є як суб'єктом, так і об'єктом управління. Особистість не тільки опановує суспільні норми і цінності, але й у процесі соціалізації змінює їх, використовуючи свої потенціали: творчу енергію, характер, волю; впливає на соціальні процеси.

У зв'язку з цим одним з важливих завдань суспільства є необхідність визначення творчого потенціалу кожної особистості, використання її задатків і здібностей для створення соціокультурних продуктів (зокрема й уміння реалізовувати створений продукт) для досягнення цілей на благо суспільства.

На підґрунті системного підходу розглянемо менеджмент соціокуль- турної діяльності з позиції синергетики.

Синергетика – нелінійна теорія еволюції великих відкритих надскладних динамічних систем, що мають зворотні зв'язки і перебувають у постійному обміні продуктами діяльності, енергією й інформацією із зовнішнім середовищем. До таких систем належать соціокультурна ситуація в цілому і складові її підсистеми, яким притаманні сформульовані вище ознаки, зокрема й людське суспільство в цілому, і окремі його групи – об'єднання людей за національними, професійними, матеріальними, духовними інтересами, а також Людина як елемент цих живих дисипативних динамічних підсистем, що має специфічні рівні внутрішньої організації.

Синергетика вивчає загальні закономірності еволюції систем будь-якої природи. Абстрагуючись від специфічної природи систем, синергетика виявляє здатність описувати етапи їхньої самоорганізації.

Сутність самоорганізації полягає в тому, що частини починають брати участь у кооперативних рухах, утворюються дисипативні структури як у часі, так і в просторі. З наближенням до стану рівноваги ця здатність матерії до самоорганізації послаблюється і, зрештою, зникає.

Ще І. Кант говорив про таку взаємодію частин і цілого, коли кожна частина зобов'язана своїм існуванням дії інших і всього цілого, тільки в таких умовах можливе самоорганізоване буття і в такому разі воно фізично виправдане.

Самоорганізація, на думку А. П. Руденка – це «антиентропійний процес, внутрішня корисна робота проти рівноваги» [4].

Для виникнення самоорганізації в системі вона повинна бути: 1) нелінійною, тобто коли зворотний зв'язок системи непропорційний рівню впливу на неї; 2) нерівноважною – нестаціонарний стан виходить із рівноваги; 3) стохастичною, тобто в системі є випадкові процеси.

Ключові поняття теорії синергетики – нелінійність, місце біфуркації, атрактор, дисипативні процеси і фрактали.

Біфуркація – це момент нестійкості, коли система вибирає подальший шлях еволюції, місце, в якому відбувається катастрофа (терміном «катастрофа» в теорії самоорганізації називають якісні стрибкоподібні зміни, що виникають при плавній зміні зовнішніх умов). Поблизу цього місця посилюється роль незначних випадкових збурювань – флуктуацій (тимчасових відхилень від стану рівноваги), завдяки чому може відбутися перехід системи від сфери притягання одного атрактора до іншого (відбудеться катастрофа). При цьому синергетика принципово виходить з того, що стан хаосу не є чимось споконвічно шкідливим і руйнівним, тому що в цей час система вибирає різні варіанти самоорганізації і зупиняється на оптимальному. У соціокультурному процесі в Україні також відбуваються синергетичні явища, які сприяють змінам культурних тенденцій упродовж століть. Останній якісний стрибок розвитку українських культурних тенденцій відбувається після здобуття країною статусу незалежності в 1991 р.

Фракталами називають такі об'єкти, що мають властивість самоподоби. Це означає, що малий фрагмент структури такого об'єкта подібний до іншого, більшого або фрагмента навіть структури в цілому (подібно тому, як кожна з монад у Лейбніца відбиває властивості світу в цілому).

Атрактор (айгасґог) у перекладі з англійської означає «той, що притягує». Атрактори – поняття, що позначають активні стійкі центри потенційних шляхів еволюції системи, здатні притягувати й організовувати навколишнє середовище [8].

О.В. Мітіна і В.Ф. Петренко відзначають: «Партії, як магніт, «притягують» до себе прихильників – індивідів, які мають близькі ціннісно- політичні позиції та відіграють роль своєрідних атракторів». Харизма, вдалий імідж політичного діяча також є атрактором політичного життя, котрий представляє ті компоненти системи, що об'єднують навколо себе важливі її елементи, спрямовуючи їх у боротьбу за владу і додаючи системі додаткових імпульсів нестабільності, що забезпечує її перехід в інші стани. Крім того, в політичній сфері атракторами можуть бути, наприклад, певні ідеї суспільної перебудови країни, а також ідеальні типи можливих утворень у просторі і часі, на яких ґрунтуються процеси суспільної самоорганізації.

Культурний розвиток також перебуває під впливом політичної ситуації. У часи радянської влади були одні культурні ідеали, після здобуття незалежності України виникають інші – спрямовані на відродження національної культури. Однак територіальний фактор також впливає на розвиток культурних тенденції. Кожен регіон має своїх політичних лідерів, атракторів, які впливають на формування культурних ідеалів певного регіону: східного, південного, західного, північного.

У соціокультурному менеджменті також постійно відбуваються зміни під впливом моди на той