Особливу роль відіграє синергетичний ефект, де ефект від сукупності всіх напрямів діяльності корпоративної структури перевищує суму ефектів від кожного напряму окремо.

Отже, синергетика як міждисциплінарний підхід усе ширше використовується в менеджменті соціокультурної діяльності, аналізові історичних альтернатив, пошукові шляхів вирішення глобальних та локальних соціокультурних проблем, що постають перед суспільством.

Для розуміння менеджменту як організованого процесу розглянемо його з позиції діяльнісного підходу.

Діяльнісний підхід – це методологічний принцип, основою якого є категорія предметної діяльності людини (групи людей, соціуму в цілому). Діяльність – форма активності, що характеризує здатність людини чи пов'язаних з нею систем бути причиною змін у бутті. Діяльність людини може розглядатися в загальному значенні цього слова – як динамічна система взаємодії людини із зовнішнім середовищем, а також у вузькому, конкретному – як специфічна професійна, наукова, навчальна тощо форма активності людини, в якій вона досягає свідомо поставлених цілей, що формуються внаслідок виникнення певних потреб [2].

Діяльнісний підхід передбачає визначення мети, засобів, процесу і результату дій менеджера соціокультурної діяльності.

У процесі діяльності людина постає суб'єктом діяльності, а її дії спрямовані на зміну буття. Будь-яка діяльність здійснюється завдяки певній сукупності взаємопов'язаних дій – одиниць діяльності, що не поділяються на простіші, внаслідок чого досягається конкретна мета діяльності. Мета діяльності зумовлена певною потребою, задоволення якої потребує певних дій. Завдання діяльності – це потреба, яка виникає за певних умов і може бути реалізована завдяки структурі діяльності, до якої належать [1]:

предмет діяльності – елементи навколишнього середовища, які має суб'єкт до початку своєї діяльності і які підлягають трансформації в продукт діяльності;

засіб діяльності – об'єкт, що опосередковує вплив суб'єкта на предмет діяльності (те, що зазвичай називають «знаряддям праці»), і стимули, які використовуються в певному виді діяльності;

процедури діяльності – технологія (спосіб, метод) одержання бажаного продукту;

умови діяльності – характеристика оточення суб'єкта в процесі діяльності, соціальні умови, просторові та часові чинники тощо;

продукт діяльності – те, що є результатом трансформації предмета в процесі діяльності.

Отже, в соціокультурному менеджменті діяльнісний підхід акцентує увагу на послідовності дій для здійснення стратегічного управління соціокультурною ситуацією.

Таким чином, менеджмент соціокультурної діяльності посідає своє особливе місце в системі управлінської науки та потребує детальної розробки теоретичного підґрунтя для виокремлення в рівноправне наукове знання.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

Ерасов Б. Социальная культурология/ Б. Ерасов. – М.: Гардарики, 1996. – 410с.

Жарков А. Технология культурно-досуговой деятельности / А. Жарков. – М.: ТРК-СВЕТ, 1998. – 296 с.

Мескон М., Основы менеджмента/ М. Мескон, М. Альберт, Ф.Хедоури : пер. с англ. – М. : Дело, 2000. – 704 с.

Морозова Е. Экономика и организация предприятий социально-культурной сферы / Е. Морозова. – СПб. : Михайлов, 2002. – 317 с.

Семенова, И. История менеджмента / И. Семенова. : учеб. пособие для вузов. – М. : ЮНИТИ-ДАНА, 2000. – 222 с.

Социальный менеджмент / учеб. пособие. под ред. В. Иванова, Н. Патрушева. – М.: СВЕТ, 2002. – 340 с.

Тульчинский Г. Менеджмент в сфере культуры / Г. Тульчинский С.-Пе- терб. гос. ун-т культуры и искусств. – СПб. : Лань, 2001. – 382 с.

Шматков А. Введение в синергетику / А. Шматков, А. Михайлов. – М. : Наука, 1990. – 192 с.

Ерохина Е. А. Теория экономического развития: системно-синергетичес- кий подход 29.11.2002 [Электронный ресурс]. – Режим доступа http://ek-lit.agava.ru/eroh/2-1.html, свободный. – Загл. с экрана. – Яз.рус.

Надійшла до редколегії 08.12.2009 р.