УДК 881.161.2'22'27

Гринчишин М.М., аспірантка кафедри загального мовознавства Львівського національного університету ім. Івана Франка

Проксемічні засоби вираження соціального

статусу особи

(на матеріалі художньої прози Івана Франка)

Статтю присвячено дослідженню ролі невербальних компонентів комунікації в художніх творах. Проаналізовано проксемічну поведінку комуніканта як маркера соціального статусу в асиметричних ситуаціях спілкування нижчий^вищий і вищий^ нижчий. Виокремлено "лексичний каркас " вираження проксемічних засобів у тексті.

The article deals with the research of the role of functioning nonverbal components in the asymmetrical communicative situation. Special attention is being paid to the proxemics, the human use of space. "Lexical frame " of proxemic nominative groups is determined in the research.Із 60-х років ХХ ст., відколи мовознавство вийшло за межі характеристики власне мовної системи, невербальні компоненти комунікації стали повноправним предметом мовознавчих досліджень. Насамперед, їх вивчали з погляду функцій у процесі комунікації [7; 9; 12; 13], як одиниці номінації [1; 5; 10; 11], засіб відображення невербальної поведінки та створення образу персонажа в художній літературі [4; 14; 15; 17].

Невербальні засоби комунікації все частіше стають предметом соціолінгвістичних досліджень [2; 3 ;16]. Не існує єдиної думки щодо складу невербальних компонентів спілкування, їх класифікація створюється на основі різних критеріїв. Комунікативно-релевантними невер- бальними компонентами комунікації є просодичні, кінетичні, такесичні, проксемічні засоби [8, с. 80].

У статті розглянемо проксемічний маркер як засіб вираження соціального статусу особи (на матеріалі художньої прози Івана Франка). Ставимо завдання розкрити роль проксемічного маркера в асиметричних ситуаціях спілкування нижчий^вищий і вищий^ нижчий.

Проксеміка - це наука про комунікативний простір, про те, як людина усвідомлює і застосовує його [10, с. 458]. Основні категорії проксемі- ки - це міжособистісна дистанція (відстань між людьми під час спілкування) та просторова орієнтація (орієнтація людей по відношенню одно до одного).

Деякі дослідники визначають проксеміку як сприйняття, використання і конструювання простору з комунікативною метою, оскільки очевидним є зв'язок між мікротериторією спілкування і соціальним станом комунікантів. Американський учений Е.Холл, який першим акцентував на ролі просторових чинників у комунікації, виділяє такі дистанції між комунікантами: інтимна (0-45 см), індивідуальна (45см-1,2 м), соціальна (1,2 м-3,6 м) та публічна (3,6 м і далі) [див: 8, с. 220]. Асиметрична ситуація спілкування нижчий^вищий передбачає дотримання соціальної дистанції. Доведено, що комуніканти з рівними соціальними статусами намагаються зменшити комунікативну дистанцію, а нерівність соціальних статусів передбачає її збільшення.

Хоча проксемічний невербальний компонент (проксема) є просторовим фоном будь-якого акту безпосереднього спілкування [6, с. 4], проксеміка в тексті художніх творів трапляється не так часто. Тому, здавалося б, прийнятною є думка про те, що проксемічна поведінка - характерна особливість творів другої половини ХХ ст. [11, с. 21] . Однак твори Івана Франка, написані значно раніше, у кінці ХІХ - на початку ХХ ст., заперечують попередню тезу.

1. Асиметрична ситуація спілкування ни- жчий^вищий: взаємодія проксемічного маркера і соціальних ролей.

1.1. Дотримання соціальної дистанції є обов'язковою умовою в субординативних ситуаціях спілкування, де комуніканти виконують різні соціальні ролі. Початок розмови, а подекуди і вся розмова характеризується типовим місцезнаходженням комуніканта з нижчим соціальним статусом.

- Підсудний^суддя: " <...> по хвилі ввійшли два селяни в латаних кожухах, поклонилися ни- зько і станули при дверях <...> " (Перехресні стежки, т.20, с. 310).

Патер^-пріор монастиря: " - Я хотів просити вас, clarissime, — зачав патер, зупиняючись край порога <...> " (Чума, т.16, с. 300).

Робітник^-пан принципал (роботодавець): " А Матій тим часом стояв у світлиці близько порога і розглядався довкола <...> " (Boa constrictor, т.14, с. 422).

Селянин^-священик: "Василь уклонився до колін і став при дверях, ждучи, аж поки панотець не скінчать снідати" (Навернений грішник, т. 14, с. 332).

Війт^-повітовий староста: " <...> на поклик пана старости, справді ввійшов згаданий начальник громадський і, поклонившися низенько, зупинився біля дверей" (Острий-преострий староста, т.20, с. 45).

Комунікант з підлеглим соціальним статусом вибрав значну комунікативну дистанцію, межею якої було місце біля дверей чи поріг.

Для комуніканта в асиметричній ситуації спілкування нижчий^вищий не властиве вільне корегування комунікативної дистанції, особливо її зменшення. Рідко підлеглий комунікант зменшує відстань спілкування з власної ініціативи, а якщо це і трапляється, то тільки для досягнення певної мети (наприклад, у ситуації прохання).

Робітника підмайстер: "— Пане підмайстер, — озивається робітник, підступаючи два кроки" (Муляр, т.15, с. 62).

У разі необхідності відстань зменшується, але досить часто підлеглий комунікант зразу ж повертається на вихідну позицію, тобто знову збільшує дистанцію:

Робітник^пан принципал (роботодавець): "Матій підійшов ближче і спитав притишеним голосом <...> сказавши се, скулився, згорбився і відійшов к порогові <.. .> " (Boa constrictor, т. 14, с. 422).

Почуття тривоги, невпевненості змушує соціально-підлеглого комуніканта штучно розширювати комунікативну дистанцію, використовуючи при цьому різні предмети.

Священик^пані: " — Га! Що се? То ви, пані? — лепотів переляканий о. Нестор, ухопившися за ручку крісла і стаючи так, щоб те крісло було між ним та панею" (Основи суспільності, т.19, с. 238).

У суспільстві існує певне уявлення про прийнятну дистанцію при спілкуванні з вищим за соціальним статусом, і дотримання цієї дистанції є нормою етикету:

Жандарм^пані: "Наблизившися, жандарм ще раз салютував перед панею і зупинився в такім віддаленні, якого вимагало ушанування для пані графині" (Основи суспільності,