УДК 351.858

Юлія ПОЛОВИНЧАК,

старш. наук. співроб. СІАЗ НБУВ, канд. іст. наук

НАЦІОНАЛЬНИЙ РОЗВИТОК І НАЦІОНАЛЬНА СВІДОМІСТЬ НА ФОНІ АКТИВІЗАЦІЇ ГЛОБАЛІЗМУ

Стаття присвячена дослідженню проблеми подолання негативних тенденцій глобалізації, зокрема наростання процесів соціокультурного відчуження, проявами якого є втрата національної ідентичності, смисложиттєвих компонент, поширення споживацької свідомості.

Ключові слова: глобалізація, національна ідентичність, сталий розвиток, со- ціогуманістична політика.

Глибинна реструктуризація світу в процесі глобалізації торкнулася всіх сфер суспільного життя. Глобалізація, якісно трансформуючи економічну, політичну й етносоціальну структури суспільства, веде до глибинних зсувів, ломки багатьох національно-традиційних форм, сприяє не завжди однозначним за своїми наслідками змінам. Серед позитивних наслідків глобалізації слід, насамперед, відзначити розширення світового інформаційного простору, посилення процесів мовної і культурної взаємодії, забезпечення доступу до інформації та світових інтелектуальних надбань пересічних громадян. Водночас глобалізація сприяє утвердженню потужних цивілізаційних систем, які поступово відтісняють на задній план слабші системи, нав'язуючи їм власні цінності й закони розвитку. Глобалізаційні процеси несуть всесвітню уніфікацію, апріорно спрямовані на нівеляцію історичного підґрунтя через створення техноінфопростору.

Зазначені явища і процеси актуалізують проблему етнічної відкритості глобальному світу. У зв'язку з цим нагальним залишається питання про взаємодію і взаємозалежність глобалізації та національного розвитку; важливим завданням науковців стало визначення шляхів збереження національної культурної ідентичності в умовах прогресуючого муль- тикультуралізму.

Проблеми глобального світу стали об'єктом наукового інтересу соціологів, філософів, істориків, економістів, антропологів, культурологів. Наукове осмислення питання національної самосвідомості широко представлене як в історії філософської думки, так і в сучасній науковій літературі. Ряд авторів присвятили дослідження аналізу тенденцій функціонування національної самосвідомості в сучасному глобальному світі. Так, зокрема в працях Т. Лильо досліджується вплив глобалізації комунікаційного простору на процеси національної ідентифікації в посткомуністичному світі, аналізується ідеологічна природа глобалізації, сучасна геоінформаційна ситуація та специфіка інформаційної мобільності нації в посткомуністичних умовах. Учений наголошує: конструктивність глобалізації залежатиме від того, чи визнають її ідеологи, що де-факто кожна національна культура уможливлює поступ людства, а права людини неможливо реалізувати без реалізації національного права [1]. У свою чергу С. Мофа, розглядаючи концепції про сучасний занепад традиційних елементів національної держави, аргументує життєздатність націй, національної самосвідомості та національного державотворення [2].

Водночас, відзначаючи досягнення в розробці наукової проблеми інформаційно-комунікаційної революції як чинника глобальних трансформацій, не можна не вказати, що питання впливу глобалізації на розвиток національного, поєднання глобальної динаміки й етнічного консерватизму, використання національних вигод і переваг глобалізації все ще чекає більш глибокого наукового осмислення.

Сучасна глобалізація характеризується трансформацією суспільних інститутів, зміною всього соціального та культурного середовища. Під прикриттям ідеології «лібералізму» (претендуючи на універсалізм, він заперечує цінність національних культур) відбувається політичний пресинг більшості країн. Крім того, світові лідери на чолі зі США активно впроваджують у масштабах усієї земної кулі власні соціально-культурні моделі, що засновані на споживацькому світогляді [3]. Наразі можна говорити про виникнення феномену «глобальної культури», яка може утворювати нові культурні цінності або змінювати існуючі і цим самим сприяти зникненню національно-культурних ідентичностей різних народів. Найсерйозніша проблема - це не просто експансія глобальної культури, а руйнація нею національних ідентичностей народів. Цивілі- заційний тиск, культурні деформації обертаються втратою традиційних цінностей, національної ідентичності та солідарності, руйнацією звичних етичних імперативів і господарських традицій.

Сьогодні в переважній більшості пострадянських країн спостерігається конфлікт між темпами загального інформаційного накопичення та можливостями соціально-прикладного, технологічного використання інформації. Не знаходячи цілеспрямованого прикладного використання, інформація стає ферментом, що підточує усі суспільні інститути, а також звичаї, традиції, норми, ідеали [4, с. 30].

Розглядаючи в цьому контексті ситуацію з Україною, необхідно підкреслити, що українцям нині доводиться мати справу не лише зі спільними для всього людства проблемами ХХІ ст., а й із проблемами, що перейшли з ХХ ст. Без сумніву, ціла низка наших складних морально- психологічних, політико-ідеологічних, соціально-економічних проблем виростає з кількасотлітньої бездержавності України.

Отже, поряд з долученням України до досягнень сучасного розвитку людства нагальною потребою стає подолання негативних тенденцій глобалізації. Ідеться про наростання процесів соціокультурного відчуження, проявами якого є втрата національної ідентичності, смисложит- тєвих компонент, розповсюдження споживацької свідомості, які деформують ментальність в Україні насамперед молодого покоління.

Вплив інформаційних потоків на цілісність і самобутність змістовного простору суспільства, руйнування мовної та культурної самобутності в умовах глобалізації особливо актуальній для сучасної України. Оскільки глобалізація базується як на зростанні товарообміну, так і на активізації обміну інформацією і знаннями, і в останній період на цю закономірність впливає, серед інших, і лінгвістичний фактор, пов'язаний з ареалами вжитку конкретних мов як носіїв інформації, нових знань і досвіду. Тобто, якщо мова певної країни, наприклад англійська, має широке міжнародне поширення, вона виступає своєрідним «мультиплікатором експортного потенціалу», особливо щодо інформаційних товарів та послуг. У протилежному випадку - якщо мова країни-експортера обмежена територією національного вжитку, чи надто коли вона виконує другорядну роль у власній державі, мова потребує додаткових інвестицій для свого розвитку та розширення сфери функціонування. Нації, мовою яких розповсюджується інформація щодо наукових, технологічних та інших новацій, фактично без додаткових зусиль дістають перевагу в інвестуванні власного розвитку. Таким чином, одним з викликів глобалізації, з яким доведеться зіткнутися Україні, стане формування нового інфопростору, зокрема і лінгвопростору.

Оскільки етнос є складною культурною, історичною, антропологічною конструкцією, то будь-яке втручання в неї, а надто