УДК 364.442.6 А.О. Півень, ас.

Кіровоградський національний технічний університет

Шляхи забезпечення соціально-економічної захищеності працівників аварійно-рятувальних служб

В статті проводиться огляд та осмислення основних підходів до визначення соціальної безпеки та соціально-економічної захищеності працівників.

безпека, соціальна безпека, соціально-економічна захищеність, соціально-економічні фактори умов праці

Основою для самовизначення української нації, базисом для майбутнього гармонійного розвитку особистості, стабільності економіки держави в геоекономічному просторі на сьогодні стає формування пріоритетних соціальних інтересів та вирішення проблеми забезпечення соціальної та економічної безпеки на рівні кожного окремого громадянина, підприємства і країни в цілому. Адже у сучасних умовах сприяння загальнонаціональним інтересам держави забезпечення прав і свобод кожної окремої людини, захист її здоров'я та життя визнається одним із пріоритетних напрямів державної політики.

Забезпечення захисту на національному, суспільному та індивідуальному рівні створює передумови для вирішення проблеми соціально-економічної захищеності кожної окремої особи. І в той же час реалізація вищенаведених пунктів державної політики неможлива без впровадження дієвого механізму вдосконалення механізму функціонування та адаптації до сьогоднішніх умов вітчизняних аварійно-рятувальних служб (АРС) та забезпечення соціального захисту самих працівників АРС.

Сучасна економічна наука має багато напрацювань з даної проблематики. Про підвищений інтерес наукових кіл до різних аспектів соціально-економічної захищеності свідчить низка наукових досліджень, автори яких ставлять за мету визначення оптимальних шляхів проведення соціальних реформ і розробки інноваційних моделей соціального захисту. Ці аспекти відображено в працях таких провідних вчених, як С.І.Бандур, Д.П.Богиня, І.К.Бондар, В.М.Геєць, Г.З.Голеусова, В.М.Данюк, А.М.Колот, І.С.Кравченко, В.Д.Лагутін, Е.М.Лібанова, О.Ф.Новікова, В.М.Новіков, В.В.Онікієнко, О.В.Павловська, В.М.Паламарчук, І.Л. Петрова, В.М.Петюх, В.А.Савченко, А.А.Чухно. Передовими є погляди висвітлені в працях вчених країн СНД: Л.І.Абалкіна, Н.А.Волгіна, А.Л.Жукова, Р.П.Колосової, Ю.Г.Одегова, Г.Є.Слезінгера, Р.А.Яковлєва та інших. Вивченню питань соціальної захищеності різних груп населення приділяють увагу сучасні зарубіжні вчені Р.Анкер, Ф.Мєхран, Г.Стендінг та інші.

Науковою спільнотою створено значне науково-теоретичне та методичне підґрунтя стосовно розв'язання прикладних завдань соціального захисту працівників, проте значна частина проблемних питань цієї багатогранної теми потребує докладнішого опрацювання. Залишаються недостатньо дослідженими теоретичні та прикладні аспекти підвищення соціально-економічної захищеності працівників аварійно-рятувальних служб, зокрема забезпечення стабільної зайнятості, підвищення рівня доходу, безпеки праці, додержання соціально-трудових прав і гарантій. Отже, відсутність цілісних системних досліджень соціально-економічної захищеності працівників АРС та потреба в науково обґрунтованому механізмі її забезпечення актуалізує необхідність вивчення цієї проблеми.

Метою даної статті є поглиблення науково-теоретичних засад, обґрунтування методичних і практичних рекомендацій формування соціально-економічного механізму забезпечення захищеності працівників аварійно-рятувальних служб в сучасних економічних умовах.

Дослідження проблем соціально-економічної захищеності потребує детального вивчення поняття "безпека" та змісту концепції соціальної безпеки. Залежно від рівня розвитку суспільства в поняття "безпека" вкладався різний зміст, ставились певні завдання і створювались спеціальні інститути, покликані забезпечувати безпеку особи, суспільства, держави.

Безпека - це певний об'єктивний стан, що ґрунтується на відсутності загрози, який суб'єктивно відчувають окремі люди чи їх групи. Під безпекою розуміють також стан без загрози, стан спокою, впевненості або "психічний чи правовий стан, при якому особа має відчуття впевненості, опори в іншій особі чи юридично врегульованій системі; протилежність загрози"[2].

Маючи особливий психологічний та біологічний статус потреба безпеки передбачає необхідність у структурі, порядку, прав та підтримки, стабільності, опіки, звільнення від страху та хаосу. Потреба безпеки є активним та домінуючим фактором в житті працівників, а відтак стає і неодмінним фактором суспільного життя.

Вивчаючи проблему безпеки, вчені приділяють багато уваги національній, економічній, екологічній безпеці, проте рідко можна зустріти праці, присвячені розгляду питань соціальної безпеки. Одні дослідники вважають, що начебто широке тлумачення поняття "соціальна безпека" відображає у комплексі всі види безпеки (економічну, політичну, екологічну) і рівнозначне поняттю "національна безпека". Інші дотримуються думки, що виокремлення соціальної безпеки у вузькому розумінні є досить ускладненим, оскільки соціальні процеси майже неможливо відокремити від економічних, політичних та духовно-моральних. Схематично соціальну безпеку як складову національної безпеки можна подати у вигляді схеми та окреслити ряд факторів впливу (рис. 2) [2].

У найзагальнішому розумінні соціальна безпека - це стан гарантованої правової та інституційної захищеності життєво важливих соціальних інтересів людини,

суспільства і держави від зовнішніх та внутрішніх загроз. При цьому значення критеріїв соціальної захищеності перебувають не нижче порогових значень, що становлять загрозу для національної безпеки країни.

В свою чергу, соціальна захищеність особи - це гідний рівень забезпечення її соціальних прав, наявність ефективного механізму реалізації соціального захисту та створення умов, які забезпечують особі повноцінне життя, гарантують можливість рівноправної участі в економічному, політичному та соціальному житті суспільства. В основі соціальної захищеності лежать права людини, забезпечення політичних і громадянських свобод.

Соціальна захищеність особи складається з усіх засобів, які дана особа має у своєму розпорядженні та які вона використовує, щоб виправити нестабільну, ризиковану чи небезпечну ситуацію. А під соціальним захистом розуміємо діяльність, спрямовану на забезпечення соціальної безпеки (недопущення умов, які б призвели до неприйнятного зниження рівня життя основних верств населення та окремих соціальних груп, їх соціальної деградації) [5].

Високий рівень соціальної захищеності означає наявність можливості для кожного задовольнити свої основні життєві потреби шляхом отримання гарантів по кожній складовій частині соціально-економічної захищеності: гарантій зайнятості та економічної захищеності, захисту трудових прав та свобод, професійної захищеності та безпеки умов праці.

Дещо специфічним є трактування перерахованих положень для працівників АРС. Адже, рятувальник - особа, яка має відповідну спеціальну