обраховується методом мінімальних споживчих кошиків. Оскільки в Україні визначений склад лише мінімального продовольчого кошика, то знаючи його вартість в окремих регіонах (на 01.01.99 р. у Миколаївській області - 74 гривні), можна зробити спробу обрахування вказаних величин. Однак попередньо слід зауважити, що кризовий стан економіки України накладає свій специфічний відбиток на структуру споживання населення, у результаті чого вона суттєво відрізняється від структури споживання населення в країнах з розвинутою ринковою економікою.
Характерною особливістю споживання населення в Україні є великий відносний розмір витрат на продовольчі товари. Так за даними Держкомстату України половина населення проживає в борг, 93,6% його лише на харчування витрачає від 54,3 до 116,4% свого бюджету. Водночас відомо, що у розвинутих країнах, наприклад у США, бідними вважаються сім'ї, які витрачають на харчування третину свого бюджету чи більше. Таким чином, розраховуючи вартісні значення показників, що нас цікавлять, можна застосувати два якісно різних підходи: перший - виходячи з досвіду розвинутих країн; другий - виходячи з конкретних обставин, що склалися в Україні.
Використовуючи методику диференціації населення за рівнем особистого споживання, що використовується у Франції, маємо - межа малозабезпеченості, мінімальний споживчий бюджет (МСБ) 224,24 грн., (64 грн. : 33% х 100%); межа бідності 179,39 грн. (80% МСБ, оскільки рівень бідності відповідає 40% рівня національного споживання, а він у свою чергу становить 2,0 МСБ); межа злиденності 89,70 грн. (40% МСБ); межа фізіологічного виживання 11,21 грн. (5% МСБ).
Виходячи з обставин, що склалися в Україні маємо - межа малозабезпеченості, мінімальний споживчий бюджет (МСБ) 116,85 грн. (74 грн. : 63,33% х 100%); межа бідності 105,12 грн. (вартість мінімального продовольчого кошика 74 грн. + питома вага витрат малозабезпечених сімей на всі види непродовольчих товарів та послуг 26,63% МСБ); межа злиденності 98,64 грн. (вартість мінімального продовольчого кошика 74 грн. + питома вага витрат бідних сімей на всі види непродовольчих товарів та послуг 21,09% МСБ).
Перед визначенням межі фізіологічного виживання необхідно зробити додаткові пояснення. Як зазначалося вище, межа фізіологічного виживання характеризує такий рівень споживання, зниження якого неминуче призводить до фізіологічної деградації людини, та створює безпосередню загрозу для життя. Водночас споживчий кошик продовольчих товарів, вартісна величина якого - 74 грн., є вихідною в приведених вище розрахунках та передбачає, хоча і в мінімальному розмірі, збалансований за структурою харчування та калорійністю набір продуктів, виходячи з добової норми 2822 ккал для працюючих. Але відомо, що загроза для життя людини виникає при середньому рівні споживання менш ніж 1200 ккал на добу.
Таким чином, якщо набір продуктів розрахований на споживання 2822 ккал на добу має вартісну величину 74 грн., то набір продуктів розрахований на споживання 1200 ккал на добу має вартісну величину 31,47 грн. (2822 ккал : 74 грн. х 1200 ккал). Отже вартісна величина межі фізіологічного виживання не може визначатися в розмірі меншому 31,47 грн.
Зрозуміло, що приведені розрахунки зроблені з певною мірою допуску. Причиною цього є відсутність в Україні державних стандартів у забезпеченні мінімальних потреб людини. Крім того кризовий стан економіки призводить до спотворення структури споживання населення, відриву її від раціональних науково-визнаних орієнтирів. Водночас, прийняті в Україні вартісні значення межі малозабезпеченості, мінімальної заробітної плати та мінімального споживчого кошику продовольчих товарів не забезпечені необхідним науковим обгрунтуванням. Усе це разом і пояснює той розбіг результатів, що отриманий у проведених розрахунках.
Виходячи з того, що система соціального захисту виконує дві основні функції:
зменшення негативних наслідків бідності шляхом надання короткотермінової адресної допомоги бідним верствам населення;
запобігання бідності шляхом створення умов для участі громадян у працездатний період, зроблено висновок про те, що вони знаходяться певному протиріччі, а у перехідній економіці воно проявляється досить відчутно.
Системна криза в Україні і перехідний стан економіки зумовили ту обставину, що соціальний захист в Україні реалізує в основному першу функцію, а для реалізації другої умов ще недостатньо, хоч у регіоні Миколаївської області спроби реалізувати і другу функцію досить успішні.
Сучасну систему соціального захисту в Україні складають слідуючі елементи: пенсійне забезпечення, допомога сім'ям з дітьми, житлові субсидії, допомога по безробіттю. У систему пенсійного забезпечення включаються пенсії за віком та по інвалідності. За останні 25 років в Україні збільшилася кількість пенсіонерів з 8,9 млн. чол. до 14,5 млн. чол. Водночас, чисельність зайнятого населення в реальному секторі економіки, тобто платників страхових внесків за цей період скоротилося майже на 1 млн. чол. У результаті показник демографічного навантаження майже подвоївся - 0,40 в 1970 р. до 0,78 на кінець 1998 р.
Структура пенсійного забезпечення України має слідуючий вид: на початку 1998 р. пенсії за віком одержували 74,12% пенсіонерів (в області 77%), пенсію за інвалідністю - кожний дев'ятий пенсіонер (в області - кожний десятий), 6,12% - у разі втрати годувальника (в області - 6,6%), 0,7% пенсію за вислугу років та 3% - соціальну пенсію (в області відповідно 1% і 3%).
З аналізу стану поля соціального захисту населення України випливають слідуючі висновки. В умовах кризового стану економіки необхідно активно проводити політику попереджувальних заходів по соціальній підтримці найбільш соціально незахищених верств населення, насамперед, непрацездатних громадян та їх сімей. Для працездатних необхідно створити такі умови, щоб вони