самі своєю працею забезпечили достатній рівень і умови життя для себе і своєї сім'ї (нові робочі місця, певний рівень оплати праці), не допускати розширення масштабів нової бідності - бідності серед працездатних.
Невідкладними заходами по реформуванню системи соціального захисту являються впровадження механізмів адресної допомоги найбільш незахищеним верствам населення з одночасною поступовою ліквідацією практики надання її через дотації та пільги всім категоріям населення незалежно від рівня їх доходів. Основними шляхами реалізації цих заходів, на нашу думку, слід вважати:
2) запровадження і фінансове забезпечення на державному рівні мінімальних соціальних гарантій (пенсій, стипендій, допомоги малозабезпеченим непрацездатним громадянам, безробітним);
встановлення науково обгрунтованих пропорцій між середніми та мінімальними рівнями заробітної плати і пенсій, допомогою п о бе зр о бі ттю та до п о мо го ю малозабезпеченим громадянам пенсійного віку і сім'ям з дітьми, різними оцінками рівнів бідності;
запровадження, виходячи з динаміки споживчих цін, попереджувальних заходів соціального захисту населення, адресної допомоги і субсидій;
захист купівельної спроможності малозабезпечених непрацездатних громадян і сімей через періодичний перегляд середньодушового сукупного доходу, який дає право на допомогу.
Ці пропозиції є тактичними завданнями. Стратегічними завданнями реформування системи соціального захисту може вважати значний ріст ролі страхових підходів у її механізмах та створення законодавчих, інституціональних і фінансових основ для нової системи соціального страхування, яка передбачає:
обов'язкове страхування, зв'язане зі стажем роботи громадянина і його участю в створенні фондів соціального страхування;
державне страхування окремих категорій громадян і відповідне забезпечення гарантій, які бере на себе держава (військовослужбовці та ін.);
добровільне страхування.
Така система соціального страхування повинна забезпечити більш ефективний соціальний захист населення, об'єктивну диференціацію пенсій та інших соціальних гарантій відповідно із внеском кожного громадянина, його страховим статусом та ін.
На нашу думку, висновки із сказаного полягають такі. В умовах перехідної економіки на полі соціального захисту діють економічні закони ринку, які дають можливість раціонувати попит на продукти соціального захисту. Ринок соціальних продуктів досягає рівноваги за двох умов: а) за рахунок встановлення фіксованих цін з боку держави та б) за рахунок різного роду дотацій (субвенцій) з різних джерел.
Вдосконалення системи управління соціальним захистом України передбачає короткострокові завдання, які складаються з спрощення процедури виплат населенню та посилення їх адресності, а також довгострокових завдань, де:
визначення критерію малозабезпеченості і перетворення його на дійовій інструмент соціальної політики держави;
запровадження і фінансове забезпечення надержавному рівні мінімальних соціальних гарантій;
встановлення науково обгрунтованих пропорцій між середніми та мінімальними рівнями заробітної плати і пенсії, допомогою по бе зр о біттю та до по мо го ю малозабезпеченим сім'ям і дітьми і т.п.;
поступове впровадження страхових механізмів на полі соціального захисту країни та регіонів.
Перспективи розвитку соціального захисту пов'язані з технічним переозброєнням сфери соціального захисту, проведенням експериментів на полі соціального захисту та співробітництвом з партнерами з розвинутих країн.
Література.
Бідність в Україні: Доповідь Т.Хопергарднера на семінарі 20 червня 1996 р. - К., 1996.
Вегера С.А Пенсійна реформа - важливий напрямок соціальної політики // Соціальний захист. - Спеціальний випуск. - Серпень 1998.
Скуратівський В., Палій О., Лібанова Е. Соціальна політика // Соціальний захист. - Спеціальний випуск. - Серпень 1998.
Rosanvallon P. La nouvelle Question social: repenser l'Etat- providence. - Paris, 1995.
Ukraine. Poste d'expansion e'conomique a'Kiev. - Centre franзais du commerce exterieur, 1997.УДК 336.71
Кузьменко Б.П., Політуха О.
Фінансові основи муніципального менеджменту
Обґрунтування необхідності справлення місцевих податків і зборів
Складовими бюджетної системи сучасної України, поряд з державним, є місцеві бюджети (далі МБ), які й складають фінансову базу муніципального менеджменту. Щодо них законодавством проголошено принцип самостійності, підґрунтя котрої становлять власні та закріплені законом доходи всіх складових бюджетної системи. Основою механізму реалізації вказаного принципу є справлення місцевих податків і зборів (МПЗ).
Останнє, на наш погляд, необхідне з низки причин:
I. МПЗ є невід'ємною передумовою фінансової незалежності, а отже свободи вибору шляхів виконання своїх функцій органами місцевого самоврядування, що оптимізує їх діяльність. Означене випливає з панівного сьогодні загального децентралізаційного підходу в управлінні. До його переваг в галузі бюджетної системи слід віднести таке:
оптимальний розподіл бюджетних видатків можливий лише у разі виконання його особами, безпосередньо обізнаними з розвитком і потребами конкретного регіону, тобто місцевою владою. Це, в поєднанні з самостійністю в забезпеченні надходжень до МБ шляхом справлення МПЗ та жорсткою відповідальністю означених осіб за досягнуті результати, - створює ефект, аналогічний результатові для окремого підприємства від впровадження в ньому системи внутрішньофірмових ринкових відносин;
на наш погляд, збільшення надходжень до бюджету доцільно забезпечувати за рахунок не підвищення податкових ставок, а розширення податкової бази, тобто впровадження нових податків, таких, що не гальмують підприємницьку активність. Очевидно, що виявлення не віднайдених раніше "просторів" для такого розширення доступне лише владі на місцях. Тож нові податки і збори мають бути саме місцевими;
на відзнаку від загальнодержавних податків, що мають виключно фіскальний характер, МПЗ справляються за реально надані послуги. Місцева влада до того ж зацікавлена в поліпшенні якості означених послуг.
П. У світлі сучасної тенденції іноземних кредиторів працювати не з центральними органами влади, а з місцевими, найохочіше фінансуючи підготовлені містами високоприбуткові інвестиційні проекти, вельми актуальним стає питання гарантій повернення позик. У розвинених країнах в аналогічних випадках такими гарантіями виступають резервні можливості МБ. Такий механізм слід використовувати і в Україні, а